Постанова № 35883248, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 10:00 № 826/15792/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківі В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтервагонсервіс"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000019156 від 20.03.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Дейнека В.М.

від відповідача: Братікова О.П.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервагонсервіс", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005892208 від 16.09.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем не знаходиться за юридичною адресою, а тому, в діях Податкового органу відсутні порушення норми законодавства при прийнятті спірного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервагонсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейт Стар" за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2013 р. За результатами перевірки складено Акт від 19.08.2013 року №1076/26-58-22-08-11/35931971 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, пп. 201.6, пп. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 1 002 816,00 грн. в т. ч. по періодах: січень 2013 р. у сумі ПДВ 543 400,00 грн.; лютий 2013 р. у сумі ПДВ 116 083,00 грн., березень 2013 р. у сумі ПДВ 343 333,00 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 року №0005892208, яким за позивачем збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 253 520,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Грейт Старт» (Продавець) укладено договір поставки №01-24/12 від 24.12.2012 р. (Договір №01-24/12).

У відповідності до 1.1 - п. 1.4 Договору №01-24/12, Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність Покупця Товари, визначені у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується «Товари»), а Покупець прийняти та оплатити Товари в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до нього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. Під Додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені Постачальником замовлення Покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються Постачальником. Всі Додатки до даного Договоре становлять невід'ємну частину Договору. Права та зобов'язання сторін за цим Договором визначаються, виходячи з його умов. Поставка Товарів здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товарів, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії Товарів узгоджуються Сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку Товарів відповідно до умов, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.1 п.4.4 Договору №01-24/12, поставка Товарів здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого Покупцем та схваленого Постачальником замовлення на поставку Товарів, або відповідного додатку. Асортимент та кількість Товарів в кожній партії Покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії Товарів, яка повинна бути підписана уповноваженою особою. Замовлення на поставку відповідної партії Товарів подається Покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним або поштовим зв'язком (рекомендованим листом), або/чи в усній формі (по телефон). В замовленні обов'язково повинно буди вказано: кількість Товарів; вид та найменування Товарів; строк поставки Товарів. Постачальник у строк, який не перевищує 2-х робочих днів від дати одержання Замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товарів, розглядає Замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії Товарів або відмовляється від поставки. Про підтвердження заявки або про її відхилення Постачальник сповіщає Покупця письмово або\чи в усній формі (по телефону). Підтверджений Сторонами асортимент та кількість Товарів в кожній партії вказується в Додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 - п. 5.4 Договору №01-24/12, доставка Товарів здійснюється транспортом Сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні Покупця. Адреса складу доставки зазначається Покупцем у замовленні або узгоджується Сторонами у відповідному Додатку. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою Товарів здійснюється за рахунок Сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні або відповідному Додатку. Одночасно з передачею кожної партії Товарів Постачальник передає Покупцеві насту пні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної і або накладної на відпуск товару, один оригінальний екземпляр податкової накладної; один оригінальний екземпляр акта приймання-передачі на дану партію Товарів. Якщо інше не буде додатково узгоджено Сторонами в Додатках, поставка Товарів повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 7 (Сім) робочих днів віддати затвердження Постачальником замовлення Покупця.

Між сторонами було підписано Додаток №1 до договору поставки №01-24/12 від 24.12.2012 р., а саме, Специфікацію №1-01/13 від 03.01.2013 р. (надалі по тексту Специфікація №1-01/13).

У відповідності до Специфікації №1-01/13, найменування та опис товару: Надресорна балка візка вантажного вагону МІ8-100 вж., кількість 4шт., ціна за одиницю 9583,33 грн., сума 38333,33 грн.; Колісна пара опосвідчена (залізн) вж., кількість 128шт., ціна за одиницю 17083,33 грн., сума 2186666,67 грн.; Люк для на піввагону, кількість 50шт., ціна за одиницю 2333,33 грн., сума 116666,67 грн.; Візок вантажного вагону М18-100 вж., кількість 4шт., ціна за одиницю 25833,33 грн., сума 103333,33 грн.; Колісна пара опосвідчена (залізн) вж. кількість 16 шт., ціна за одиницю 17000,00 грн., сума 272000,00 грн.

Позивачем надано суду в підтвердження виконання сторонами угоди наступні документи: Видаткова накладна №РН-0000004 від 04.01.2013 р. на товар: Надресорна балка візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Акт приймання-передачі №4 від 04.01.2013 р. про поставку на Надресорну балку візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Податкову накладну від 04.01.2013 р. №4 на поставку Надресорної балки візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Видаткова накладна №РН-0000012 від 09.01.2013 р. на товар: Надресорна балка візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Акт приймання-передачі №12 від 09.01.2013 р. про поставку на Надресорну балку візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Податкову накладну від 09.01.2013 р. №12 на поставку Надресорної балки візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 2шт. на загальну суму з ПДВ 23000,00 грн.; Видаткова накладна №РН-0000005 від 04.01.2013 р. на товар: Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Акт приймання-передачі №5 від 09.01.2013 р. про поставку на Надресорну балку візка вантажного вагону МІ8-100, кількість 16шт. (з наступними номерами: 465490, 044040, 259070, 407465, 954548, 44756, 525768, 465574, 452667, 78445, 41003, 208743,060524,8074, 792475,643685) на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Податкову накладну від 04.01.2013 р. №5 на поставку Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16шт. на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Видаткова накладна №РН-0000008 від 08.01.2013 р. на товар: Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 24 шт. на загальну суму з ПДВ 492 000,00 грн.; Акт приймання-передачі №8 від 08.01.2013 р. про поставку на Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 24шт. (з наступними номерами: 698222, 753544, 762421, 725717, 754011, 542777, 39240, 754373, 539854, 730324, 146096, 734662, 751283, 37781, 546611, 544469, 733973, 744604, 730827, 745541, 665053, 754266, 916006, 731260) на загальну суму з ПДВ 492 000,00 грн.; Податкову накладну від 08.01.2013 р. №8 на поставку Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 24шт. на загальну суму з ПДВ 492 000 000,00 грн.; Видаткова накладна №РН-0000045 від 17.01.2013 р. на товар: Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Акт приймання-передачі №45 від 17.01.2013 р. про поставку на Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. (з наступними номерами: 748083, 955007, 25594, 332755, 99278, 02150, 453742, 654900, 88877, 456449, 67492, 621814, 67414, 64242, 11911, 1727) на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Податкову накладну від 17.01.2013 р. №45 на поставку Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. на загальну суму з ПДВ 328 000 000,00 грн.; Видаткова накладна №РН-0000046 від 17.01.2013 р. на товар: Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Акт приймання-передачі №46 від 17.01.2013 р. про поставку на Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. (з наступними номерами: 38275, 67431, 1788, 1588, 50967, 608619, 22562, 57838, 647645, 15798, 206988, 817208, 10778, 58788, 12812, 11600) на загальну суму з ПДВ 328 000,00 грн.; Податкову накладну від 17.01.2013 р. №46 на поставку Колісна пара опосвідчена (залізн), кількість 16 шт. на загальну суму з ПДВ 328 000 000,00 грн., видаткові накладні, податкові накладні, Акт приймання-передачі та виписка по рахунку від 19.08.2013 р., згідно якої ТОВ «Грейт Старт» було перераховано 23 000 грн., 328 000,00 грн. та 492 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано Суду довіреності на отримання товару, доказів приймання та розміщення на складі даного товару, книги обліку виданих довіреностей, товарно-транспортних накладних, замовлення на отримання товару з зазначенням пункт поставки товару.

Крім того, Суд звертає увагу, що в Специфікації№1-01/13 відсутня інформація в який час на яку адресу повинен поставлятися товару та яким чином здійснюється поставку, що в свою чергу було передбачено умовами вищезазначеного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому, посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук