Постанова № 35883234, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року 15:15 № 826/13186/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сімінвест» (далі - позивач, ТОВ «Сімінвест») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач 1, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0004161540 та рішення про результати розгляду скарги від 25.04.2013 року № 4031/10/12-4-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач зазначає про те, що висновки акту податкової перевірки, на підставі якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, спростовуються в ході адміністративного оскарження, що підтверджується відповідними матеріалами такого оскарження.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В наданих суду запереченнях представник ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 09.09.2013 року суд ухвалив залучити в якості другого відповідача у справі - Головне управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач 2).

Головне управління Міндоходів у м. Києві в обґрунтування заперечень проти адміністративного позову зазначило, що оскаржуване рішення за результатами розгляду первинної скарги позивача та податкове повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

В судовому засіданні представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 1 складено акт перевірки від 23.01.2013 року № 0254/15.4, в якому зафіксовані, виявлені під час перевірки, порушення ТОВ «Сімінвест» вимог п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п. 198.3 ст.198 та ст. 200 Податкового кодексу України завищило залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за грудень 2012 року на суму 1 079 175, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 27.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0004161540, яким ТОВ «Сімінвест» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 1 079 175, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, товариство звернулось в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідач 2, в рамках розгляду первинної скарги ТОВ «Сімінвест», листом від 26.03.2013 року № 2813/10/12-4-09 (№ 4833/7/12-4-10) зобов'язав відповідача 1 провести позапланову перевірку ТОВ «Сімінвест» з питань, що стали предметом оскарження, на підставі п. 78.1.5 ПК України.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 12.04.2013 року № 31/15-6/23154533, в висновках якого стверджується про: порушення позивачем вимог п. 200.4 п. 200.14, ст. 200 ПК України, в результаті чого товариством занижено суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 6 970, 00 грн., за травень 2010 року на 1 142, 00 грн., за лютий 2012 року на суму 1 232, 00 грн., за березень 2012 року на суму 4 263, 00 грн., за квітень 2012 року на суму 3 774, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 34 868, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 35 899, 00 грн.; порушення вимог п.п. 198.1 ст. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого товариством завищено суму залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання на податкового кредиту за грудень 2012 року на 1 784 576, 00 грн.

Головним управлінням Міндоходів у м. Києві розглянуло скаргу ТОВ «Сімінвест» та 25.04.2013 року прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 4031/10/12-4-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540, а первинну скаргу ТОВ «Сімінвест» - без задоволення; та збільшено суму розміру від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540 на 608 117, 00 грн.

ТОВ «Сімінвест» звернулося із відповідною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Міністерство доходів та зборів України направило на адресу товариства рішення від 18.07.2013 року про результати розгляду повторної скарги, згідно якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга товариства - без задоволення.

Вважаючи вказані податкове повідомлення-рішення № 0004161540 від 27.02.2013 року та рішення про результати розгляду первинної скарги № 4031/10/12-4-09 від 25.04.2013 року необґрунтованими та неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в я кому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка і дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України - бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України - заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Щодо платників, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з обмеженнями, встановленими ПК України, то такі платники мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення або шляхом нарахування податкового зобов'язання, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Водночас слід зауважити, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду сформовано платником за придбаними товарами/послугами, які після завершення строку позовної давності (1095 днів) є неоплаченими, то такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, а тому з урахуванням п. 198.3 ст. 198 ПК України право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування за такими послугами/товарами платник втрачає.

Отже, якщо платник податку має намір повернути суму надміру сплаченого податку, яка обліковується за його особовим рахунком, шляхом її зарахування на поточний рахунок в банку або її зарахування у сплату наявного податкового зобов'язання з іншого податку, такий платник податку обов'язково повинен подати заяву до органу податкової служби у строк, що не перевищує 1095 днів з дати здійснення такої переплати.

Водночас, відповідно до п. 7.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 року, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за № 843/11123 - орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд зазначає, що якщо платник податку, всупереч нормам ПК України, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, то в такому разі, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.

Враховуючи вищевикладене, податкові органи мають право списати наявну переплату, якщо протягом 1095 днів стосовно неї не надійшло заяви про повернення або зарахування в рахунок інших платежів.

Оскільки позивачем до податкової звітності за грудень 2012 року включено залишок від'ємного значення з ПДВ за періоди, що мали місце раніше 1095 днів від звітного (тобто раніше грудня 2009 року), вірним є висновок ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за грудень 2012 року на 1 079 175, 00 грн. та про зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 079 175, 00 грн.

Водночас, з огляду на викладені вище обставини, правомірним є рішення Головного управління Міндоходів м. Києва про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540 та збільшення суми зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, визначеного у вказаному рішенні, на 608 117, 00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 року. Між тим, листами ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.05.2010 року № 23405/10/15-211 та від 08.06.2010 року № 32799/10/15-211 відповідно, податковий орган повідомив товариство про те, що зазначені податкові документи не визнані ДПІ як податкові декларації та запропоновано ТОВ «Сімінвест» подати нову податкову звітність з ПДВ оформлену належним чином.

Оскільки зазначені дії податкового органу щодо невизнання податкової звітності, позивачем оскаржені у встановленому порядку не були, показники, визначені товариством в податкових деклараціях за березень та квітень 2010 року, суд при вирішенні справи до уваги не бере.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, надали суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення та в повному обсязі довели правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сімінвест» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко