Ухвала суду № 35882581, 09.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/7863/2012 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/5925/13 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 26 09.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Панасюка С.П.

При секретарі: Ромашині І.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання фіктивним договору позики -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 30.07.2009 року між ними та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав 2 350 000 доларів США, яку зобов'язався повернути до 23.10.2009 року. Відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів не виконувались.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму боргу за договором позики 18 706 000 грн., проценти за договором позики у сумі 2 862 786,75 грн., 3% річних - 806 943,48 грн. та судові витрати.

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання фіктивним договору позики.

Просила визнати фіктивним договір позики б/н від 30.07.2009 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг за договором позики від 30.07.2009 року у сумі 20 867 752,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати у сумі 8 867,40 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_4- третьої особи, яка заявляла самостійні вимоги на предмет спору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 30.07.2009 року між позивачами та ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 2 350 000 доларів США , які зобов'язався повернути до 23.10.2009 року, про що останній видав розписку, яку написав власноручно, що підтверджується висновком експертизи Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2013 року № 442/443/13-23, що рукописний текст розписки від 30.07.2009 року, яка складена від імені ОСОБА_1, запис прізвища «ОСОБА_1.» нижче основного тексту розписки від 30.07.2009 року, виконані ОСОБА_1; підпис від імені ОСОБА_1, розміщений нижче основного тексту розписки від 30.07.2009 року, яка складена від імені ОСОБА_1, виконано ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526,530, 625,627,1048,1049,1050 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума основного грошового зобов»язання та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1, ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві позику / грошові кошти у такій самій сумі / у строк та у порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу / ст. 1050 ЦК України /.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування позикою, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 1048,627 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що договором позики між сторонами не передбачено одержання позикодавцем процентів за надання позики, у зв»язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилалися ОСОБА_4 у позові та апелянт в апеляційній скарзі , були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: