Рішення № 35882488, 05.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2304/13-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л.В.Провадження № 22-ц/780/5116/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 05.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору від 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3298,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 14 березня 2013 року має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 29488,13 грн. Просив стягнути із відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 29488,13 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором 10252,78 грн. та судовий збір 229,40 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як позичальник за даним договором взяв на себе зобов'язання повернути кредит та відсотки за користування кредитом, однак взятих на себе зобов'язань за договором не виконав та прийшов до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача нарахованої позивачем заборгованості за договором в розмірі 10482,18 грн., зменшивши розмір пені за прострочення виконання зобов'язань.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 подав заяву позичальника k3XRRХ23390430 про надання послуг, які полягають у наступному: банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 3298,8 грн. на строк 15 місяців із 21 лютого 2008 року по 21 травня 2009 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 120,41 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 549,8 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 10 по 15 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 358,59 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Для виконання зобов'язань Банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Товар та/або інше майно позичальника є предметом застави та відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Умов забезпеченням зобов'язань. Інформація про товар визначені у супроводжувальних документах на товар, копії яких додаються до заяви позичальника. Товар належить/буде належати у майбутньому позичальнику на правах власності. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується предметом застави, складає 5378,85 грн. При порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожний день прострочки. Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках, відповідно до п. 3.3 Умов. Позичальник ознайомився та згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі. Своїм підписом підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 01 липня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29488, 13 грн., з яких 3298,80 грн. заборгованість за кредитом (прострочене тіло), 267,44 грн. заборгованість за відсотками (прострочені відсотки), 1806,15 грн. заборгованість з комісії (прострочена комісія), заборгованість з пені 22235,74 грн., 500 грн. штраф (фіксована складова), 1380,39 грн. штраф (процентна складова).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, наявність заборгованості за строковим кредитом в розмірі 3298,80 грн. відповідачем не спростовувалась.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 21 травня 2013 року звернувся до суду із позовом про стягнення 29488,13 грн. заборгованості за кредитним договором.

Доводячи обставини укладення та умови кредитного договору, позивач надав заяву позичальника № КЗХRRX23390430 від 21 лютого 2008 року та Умови та Правила надання банківських послуг, згідно п. 1.7.3.1 Умов і правил надання банківських послуг, строк позовної давності відносно вимог повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банка за розділами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.5.1, 2.5.2, 2.15, 3.1, 3.17 Умов і Правил становить 50 років.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Поза увагою суду першої інстанції залишились ті обставини, що наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилався позивач як належний та допустимий доказ укладення сторонами договору про збільшення позовної давності, відповідач не підписував.

При цьому Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», з якими позичальник фактично був ознайомлений 21 лютого 2008 року та підписання яких згідно заяви позичальника № КЗХRRX23390430 підтверджує факт надання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, позивачем не було надано як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

При цьому колегія судді враховує, що представник позивача, що приймав участь в розгляді апеляційної скарги, зобов'язувався надати суду для огляду наведені вище заяву позичальника та Умови надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», на які є посилання в заяві позичальника, для чого апеляційним судом неодноразово оголошувалась перерва в судовомузасіданні, однак таких доказів представником позивача надано не було.

Таким чином, доказів належних та допустимих доказів домовленості сторін про збільшення позовної давності позивачем не надано.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ході розгляду справи відповідачем 07 червня 2013 року було подано заяву про застосування позовної давності і відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову на підставі ст. ст. 256, 267 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки позивач із позовом до суду звернувся в березні 2013 року, тобто після закінчення загального трирічного строку після спливу строку виконання зобов'язання (21 травня 2009 року), строк позовної давності не переривався, доказів наявності договору про збільшення позовної давності в порядку, передбаченому ст. 259 ЦК України, сторонами не було надано, відповідач подав суду заяву про застосування спливу позовної давності, суд першої інстанції мав ухвалити рішення про відмову в позові за спливом позовної давності.

Виходячи із вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором із наведених вище підстав не знайшли свого підтвердження та задоволенню не підлягають.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.