Рішення № 35882241, 09.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5139/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/4773/13 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 29 09.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство "Надія-2000" про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивачка звернулася до суду з названим позовом.

Посилалася на те, що 13 вересня 2011 року, діючи на підставі довіреності громадянина РФ ОСОБА_3, надала право ПП «Надія-2000» представляти інтереси власника в органах Державтоінспекції, на станціях, підприємствах технічного бслуговування і ремонту автомобіля, з питань експлуатації автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D 2001 року випуску, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

ПП «Надія-2000» призначило на цей автомобіль водія ОСОБА_1

21 лютого 2012 року близько 8 год. 10 хв. на 5 км.+ 100 автодороги Київ-Фастів, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D 2001 року випуску, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, здійснив ДТП, в результаті якої були пошкоджені транспортні засоби, зокрема, автомобіль позивачки, що підтверджується протоколом про адміністративне порушення, складеним ІВДАЇ Києво-Святошинського РВ ст. лейтенантом міліції ОСОБА_4

Постановою інспектора ВДАІ Києво-Святошинського РВ Мельник Ю.В. в справі про адміністративне правопорушення серія АІ1 № 203298 від 21.02.2012 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. в дохід держави.

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України - зазначеної ДТП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 350 гривень в дохід держави.

25 липня 2012 року ПП ОСОБА_6 видав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 25/7 за оцінку автомобіля Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 на суму 700 грн.

Згідно звіту №262 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 відновлюваний ремонт пошкодженого автомобіля складає 11936,80 грн.

Позивач просила стягнути на її користь з відповідача 12636,80 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 17 636,80 грн..

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 05.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки на відшкодування матеріальної шкоди 11936,80 грн., витрати по оцінці пошкодженого автомобіля в сумі 700 грн. та судові витрати в сумі 229, 41 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності вимогам матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

Зокрема, на обґрунтування апеляційної скарги, вказував, що на час здійснення ДТП він працював водієм в ПП «Надія-2000». На автомобілі (автобусі) Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 він здійснював пасажирські перевезення і в день ДТП знаходився на маршруті №796. На вимогу керівництва підприємства він, за власні кошти відремонтував автомобіль позивачки , а також , на вимогу керівництва підприємства ПП «Надія-2000», замість останнього, відшкодував кошти в сумі 24 750,83 грн. страховій компанії «Експрес Страхування», яка звернулася з регресними вимогами у зв»язку з виплатою страхового відшкодування за пошкоджений в результаті ДТП, що мало місце 21.02.2012 року, автомобіль ЗАЗ TF 69YP, державний номер НОМЕР_5, що належав ОСОБА_7, що підтверджується квитанцією банку від 24.05.2012 року.

Зазначав також, що працював на підприємстві до 04.03.2012 року, проте з невідомих для нього причин, після подання заяви про його звільнення за власним бажанням, дізнався, що в його трудові книжці, заднім числом, а саме 01 .01.2012 року , було зроблено запис про звільнення за власним бажанням. У зв»язку з такими діями керівництва ПП «Надія-2000» він звертався до прокуратури Києво-Святошинського району. При цьому, підприємством було відмовлено показати йому його заяву, яка була підставою для звільнення з роботи, датовану до 01.01.2012 року , надати довідку про його роботу. Про те, що він працював водієм після 01.01.2012 року та здійснював пасажирські перевезення могли показати свідки-працівники підприємства, з якими він працював і які також перевозили пасажирів, але суд заявлене клопотання залишив без реагування, та розглянув справу по суті. Не задовольним також суд його клопотання про витребування документів від ПП «Надія 2000» стосовно надання путівихлистів, журналів медичного огляду водіїв, які здійснювали пасажирські перевезення, журнал технічного стану автомобіля, в яких було вказано відповідні дати, прізвища водіїв, номер автомобіля, на якому здійснюється перевезення пасажирів, у т.ч. як до ДТП, так і після ДТП.

Крім того, суд залишив поза увагою ту обставину, що позивачка на підтвердження своїх вимог посилалася на звіт по оцінці пошкодженого автомобіля № 262, виконаний оцінщиком «ПП ОСОБА_6» від 25.07.2012 року, проте згідно з відповідними відмітками, виконаними приватними приватним нотаріусом на довіреності ОСОБА_3 на ім.»я ОСОБА_2 встановлено, що остання після ДТП, що мала місце 21.02.2012 року, неодноразово передавала управління та розпорядження транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 іншим юридичним особам, а саме 15 березня 2012 року та 07 червня 2012 року. В користуванні ж ПП «Надія 2000» зазначений автомобіль перебував з 13.09.2011 року по 15 березня 2012 року, що і підтверджується відмітками нотаріуса.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено,що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1187 ЦК України визначає що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1 ст..1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов»язків.

По справі встановлено, що ОСОБА_2, що діяла від імені гр. Російської Федерації ОСОБА_3, на підставі довіреності з правом передоручення, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 05 вересня 2008 року за реєстровим № 6333, згідно довіреності від 13 вересня 2011 року уповноважила приватне підприємство «Надія-2000» представляти інтереси власника в органах Державтоінспекції, на станціях, підприємствах технічного обслуговування і ремонту автомобіля, з питань експлуатації належному гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_6, виданого Білоцерківським РЕВ 5-го МРВ ДАІ УДАІ ГУ МВС України в Київській області, 25 квітня 2007 року, автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D 2001 року випуску, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

21 лютого 2012 року приблизно о 08 годині 10 хвилин на 5 км + 100 а автодороги Київ-Фастів, Києво-Святошинського району Київтскої області ОСОБА_1 використовуючи автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D 2001 року випуску, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив ДТП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України - зазначеної ДТП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 350 гривень в дохід держави.

З довіреності ОСОБА_3 від 05.09.2008 року на ім.»я ОСОБА_2 (на даний час ОСОБА_2), засвідченої приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_10 встановлено, що остання 13.09.2011 року передала повноваження по експлуатації автомобіля (автобуса) Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 «ПП Надія - 2000», а в подальшому, 15.03.2012 року та 07.06.2012 року - передоручила право на управління та розпорядження даним автомобілем іншим юридичним особам (а.с.41зв.).

Згідно зі звітом № 262 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 від 08.08. 2012 року, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 величина матеріальних збитків, завданих автомобілю з урахуванням заміни інтеркулєра та пофарбуванням капота складає 11 936,80 грн.

З трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що він з 01.11.2011 року працював водієм в ПП «Надія-2000» (а.с.102).

Згідно матеріалів адміністративної справи №3-784/12 відносно ОСОБА_1 за ст..124 КпАП видно, що на момент ДТП, що мало місце 21.02.2012 року, останній працював водієм ПП «Надія - 2000».

З постанови судді Києво-Святошинського районного суду від 27.02.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності водія ПП «Надія -2000» встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 350 грн. в дохід держави.

У ході розгляду справи в апеляційній інстанції, ПП «Надія -2000» було зобов»язано надати суду оригінал особової справи водія ОСОБА_1, оригінал заяви водія ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, оригінали путівних листів за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року по маршруту №796, оригінали путівних листів за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року автомобіля (автобуса) Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2, журнал медичного огляду відіїв підприємства, які здійснювали пасажирські перевезення за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року, журнал огляду технічного стану автомобілів, які здійснювали пасажирські перевезення за маршрутом №796 та автомобіля (автобуса) Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 .

Зазначені документи ПП «Надія -2000» апеляційному суду надані не були, проте надіслано копію звернення підприємства до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 06.03.2012 року, зі змісту якого встановлено, що колишнім виконавчим директором підприємства ОСОБА_11, який за функціональними обов»язками відповідав за виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності по наданню послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом, що знаходився у користуванні підприємства, після звільнення з роботи за власним бажанням у лютому 2912 року не передав підприємству всю документацію (у т.ч. списки власних та орендованих транспортних засобів списки водіїв, накази про закріплення водіїв за автомобілями, графіки роботи та відпочинку водіїв, планові графіки проходження автомобілями ТО, журнали щозмінного перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв, журнали щозмінного перед рейсового та після рейсового огляду транспортних засобів, копії медичних довідок водіїв, копії тимчасових реєстраційних талонів, виданих на ПП «Надія», дорожні листи, тощо, а також штамп підприємства (а.с. ).

Згідно запису у трудовій книжці водія ОСОБА_1 останій був звільнений з роботи з 01.01.2012 року за власним бажанням, проте в даному записі маються виправлення. Водій заперечує, що подавав заяву про звільнення за власним бажанням, зазначав, що до березня працював на підприємстві, і лише у березні дізнався про своє звільнення, у зв»язку з чим звертався до прокуратури про захист своїх трудових прав(а.с.58-59,62-63).

Оригінал наказу про звільнення ОСОБА_1 з 01.01.2012 року та його заяву про звільнення за власним бажанням, на підставі якої відбулося звільнення останнього ПП «Надія-2000» не надало.

Крім того, як вже зазначалося, ОСОБА_2 13 вересня 2011 року, діючи на підставі довіреності громадянина РФ ОСОБА_3, передала право на експлуатацію та управління автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ПП «Надія-2000». Зазначеним правом ПП користувалося до 15.03.2012 року, після чого остання передоручала право користування та розпорядження вказаним автомобілем іншим юридичним особам (а.с.41 зв.)

Дане свідчить про те, що на час ДТП, що мало місце 21.02.2912 року, ПП «Надія-2000» на відповідній правовій підставі володіло, розпоряджалася та здійснювало експлуатацію транспортним засобом, а саме автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ПП.

Як роз»яснино в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4, 01.03.2013 » Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Будь-які докази, що зазначений транспортній засіб вибув із користування підприємства поза волею останнього і що водій ОСОБА_1 шляхом неправомірних дій заволодів транспортним засобом, матеріали справи не містять, докази цьому позивачкою та третьою особою ПП «Надія-2000» не надано.

Посилання позивачки на те, що відповідач самоуправно, у власних цілях використовував належний їй автомобіль, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, поза увагою суду залишилася та обставина, що після ДТП, що мало місце 21.02.2012 року позивачка 15.03.2012 року та 07.06.2012 року передоручила право на управління та розпорядження даним автомобілем іншим юридичним особам (а.с.41зв.), в той час, коли вартість матеріальних збитків, пов»язаних з пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП визначена звітом від 08.08.2012 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з обґрунтованості вимог позивачки, вважав їх доведеними

Проте, з урахуванням викладеного, висновки суду, на думку колегії, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону. Рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню. По справі необхідно ухвалити нове рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, що ОСОБА_2, що діяла від імені гр. Російської Федерації ОСОБА_3, на підставі довіреності з правом передоручення, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 05 вересня 2008 року за реєстровим № 6333, згідно довіреності від 13 вересня 2011 року передала повноваження по експлуатації та управління автомобілем (автобусом) Mercedes-Benz Sprinter державний номер НОМЕР_2 «ПП Надія - 2000», а в подальшому, 15.03.2012 року та 07.06.2012 року - передоручила право на управління та розпорядження даним автомобілем іншим юридичним особам (а.с.41зв.). Тобто, на час ДТП, що мало місце 21.02.2912 року, ПП «Надія-2000» на відповідній правовій підставі володіло, розпоряджалася та здійснювало експлуатацію транспортним засобом, а саме автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ПП.

Винним у ДТП визнано водія ПП «Надія-2000» ОСОБА_1, що підтверджується постановою судді Києво-Святошинського районного суду від 27.02.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності останнього за ст..124 КпАП України.

Будь-які докази, що транспортній засіб, а саме автомобіль (автобус) марки Mercedes-Benz Sprinter автобус D, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ПП вибув із користування підприємства поза волею останнього і що водій ОСОБА_1 шляхом неправомірних дій заволодів транспортним засобом, матеріали справи не містять, докази цьому позивачкою та третьою особою ПП «Надія-2000» не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 ст.1187, ст..1172 ЦК України, у даному випадку, належним відповідачем по справі має бути ПП «Надія-2000», яке на відповідній правовій підставі володіло, розпоряджалася та здійснювало експлуатацію транспортним засобом та не довело, що зазначений транспортній засіб вибув із користування підприємства поза волею останнього і що водій ОСОБА_1 шляхом неправомірних дій заволодів транспортним засобом.

Оскільки ПП «Надія-2000» залучена у справі в якості третьої особи, апеляційна інстанція позбавлена можливості вирішити справу відповідно до вимог ЦК України.

З огляду на викладене, рішення суду необхідно скасувати та відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі до ОСОБА_1

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство "Надія-2000" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: