Ухвала суду № 35882234, 09.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6541/13-к Головуючий у І інстанції Лопатинська С.П.Провадження № 11-кп/780/644/13 Доповідач у 2 інстанції КостенкоКатегорія 34 09.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Костенко І.В.

суддів Авраменка М.Г., Димарецького В.М.

при секретарі Вороніної А.В.

за участю прокурора Красківського В.П.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області Шила А.І., в кримінальному провадженні № 12013100010000120 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3(три) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 шість місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 2, 3 ст.76 КК України.

Вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 13.05.2013 року близько 18 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia А 5», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в світлий час доби на 44 км+480м автодороги «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» в с. Залісся Броварського району Київської області в напрямку до м. Київ, в порушенні вимог п.1.5, 2.3 (б), 12.1, 10.1, 11.4, 34.1.3 додатку ПДР України не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян; завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, що склалась, не обрав безпечну швидкість руху автомобіля та не переконався, що не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем «ВАЗ 21013» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку до м. Чернігів.

В результаті даної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21013», ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер в автомобілі швидкої медичної допомоги під час транспортування до Броварської ЦРЛ.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області Шило А.І., не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також істотним порушенням вимог кримінального закону та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати в сумі 3670 грн. 80 коп. на залучення експертів.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в обвинувальному вироку, не наведено достатніх мотивів, з яких до обвинуваченого ОСОБА_3 не було застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, залишивши поза увагою, що в результаті грубого порушення ОСОБА_3 ПДР України настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого та що злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому призначене покарання не є достатнім для виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, суд всупереч ч.2 ст.124 КПК України стягнув судові витрати на залучення експерта на користь НДКУ МВС України в Київській області, а не на користь держави.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає, що суд першої інстанції правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, в повній відповідності призначеного покарання, тяжкості кримінального правопорушення та його особі, без будь-яких порушень вимог кримінального закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, не позбавляти ОСОБА_3 права керування транспортними засобами і залишити вирок суду першої інстанції без змін, пояснення захисника ОСОБА_1, який заперечив щодо апеляційної скарги прокурора, так як вважає вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались.

Кваліфікація діянь ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України є правильною і теж ніким не оспорюється.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_3, то воно на думку колегії суддів призначено відповідно до загальних засад призначення покарання, передбаченого ст.65 КК України.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обгрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_3 та призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами суд, як вбачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є пенсіонером, так і пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної моральної шкоди та добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди, вчинення кримінального правопорушення вперше та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, суд при призначенні ОСОБА_3 покарання у повній мірі врахував і тяжкість вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи, думку потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі, про що підтвердила і в суді апеляційної інстанції і правильно дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі та можливість звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та без позбавлення права керувати транспортними засобами.

А тому, доводи прокурора про те, що суд залишив поза увагою тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, що настали в результаті грубого порушення ПДР України і не призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами.

Крім того, санкцією ч.2 ст.286 КК України позбавлення права керування транспортними засобами згідно ст.55 КК України є факультативним додатковим покаранням і питання про його призначення є правом суду, а не обов'язком.

Підстав вважати призначене покарання ОСОБА_3 м'яким та недостатнім для виправлення та попередження нових злочинів немає.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що судові витрати на залучення експерта в порушення ч.2 ст.124 КПК України були стягнуті на користь експертної установи є слушними, оскільки у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

А тому, враховуючи дану обставину відповідно до ст.408 КПК України вирок суду підлягає зміні в частині стягнення процесуальних витрат, оскільки така зміна не погіршує становище обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України змінити в частині стягнення процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 3 670 грн. 80 коп.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: ___ ______ _______