Рішення № 35881790, 04.12.2013, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 370/2193/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: В.О.Оберемко,

при секретарі: Гребінській Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків , -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), посилаючись на те, що 31 травня 2010 року відповідач була прийнята на посаду провідного касира до позивача.

З Відповідачем був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність і доведена під розписку Посадова інструкція, де зазначались основні завдання, обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на неї функцій.

15 жовтня 2010 року клієнт Банку ОСОБА_3 на відділенні № 16 філії «Центральне РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Вишгородська, 20/1) здійснював переказ готівки в сумі 60 000, 00 грн. на адресу отримувача - ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА», код ЄДРПОУ 24962494 (м. Херсон). В якості підтвердження операції ОСОБА_3 надали касовий документ - «Квитанція № 1 від 15.10.2010 р.».

10 січня 2011 року адміністрація ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА» звернулася до найближчого представництва AT «Банк «Фінанси та Кредит» в регіоні Херсонської обласної дирекції щодо недоотримання ними згідно вищевказаному платежу 20 000, 00 (двадцяти тисяч) грн. При цьому керівником ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА» Михальчуком Олександром Володимировичем була надана квитанція № 1 від 15.01.2011 року, про переказ готівки в сумі 60 000, 00 грн., тоді як фактично заводом було отримано 40 000, 00 (сорок тисяч) грн.

В ході перевірки працівниками Банку документів відділення № 16 філії «Центральне РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит», де було здійснено банківську операцію по переказу готівки на адресу ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА», було виявлено «Заяву на переказ готівки № 1 від 15.10.2010 р.» на суму 40 000, 00 грн. без підпису платника ОСОБА_3, однак завірену підписом касира - ОСОБА_2

В той же час, дані програмного комплексу «KOMPLAT», свідчать про те. що платіжний документ на суму 60 000, 00 грн. був створений касиром ОСОБА_2 15 жовтня 2010 року о 10 год. 01 хв. Але, в 13 год. 49 хв. спеціалістом відділення № 16 філії «Центральне РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_4 платіжний документ був змінений (редагований) з 60 000. 00 грн. на 40 000. 00 грн. та відправлений отримувачу ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА» 40 000, 00 грн.

ОСОБА_4 в своїй пояснювальній записці від 11.01.2011 року не заперечує, що за проханням касира ОСОБА_2 замінила в програмі «KOMPLAT» о 13 год. 49 хв. суму платежу з 60 000, 00 грн. на 40 000, 00 грн., а також те що в касі лишилась заява на переказ коштів в сумі 40 000, 00 грн. тільки за підписом касира. Також, зазначено було те, що доступу до каси в неї не було і кошти вона не могла взяти. Отже, ОСОБА_4 підтвердила те, що заміну платежу здійснила на прохання ОСОБА_2

Згідно Наказу № 59-0 від 19 січня 2011 року філії «Центральне РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_4 щомісячно утримувалось 20% заробітної плати на погашення заборгованості в сумі 10 000 гривень. При звільненні ОСОБА_4 внесла на рахунок дебіторської заборгованості 10 000. 00 грн.

Відповідач в своїй пояснювальній записці від 11.01.2011 року вказує на те, що вранці 15.10.2010 р. отримувала платіж на 60 000, 00 грн. від ОСОБА_3, але чому платіж пізніше був змінений на 40 000, 00 грн. за її ж підписом не знає і нікого не просила його змінювати і де кошти вона також не знає.

Зазначав, що на даний час дебіторська заборгованість складає 10 000, 00 грн., які були привласнені ОСОБА_2 та посилаючись на ст. ст. 130, 134 Кодексу законів про працю України просив суд стягнути вказані кошти з відповідача у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач та представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

31.05.2010 року відповідача по справі було прийнято на роботу позивачем по справі на посаду касира (а.с. 5).

01.06.2010 року позивачем було укладено із відповідачем по справі договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 6, 7).

15.10.2010 року відповідачем було прийнято платіж на суму 60000 гривень від клієнта банку ОСОБА_3 (а.с. 8).

О 13.48 год. 15.10.2010 року старшим спеціалістом сектору ПБП відділення № 16 ОСОБА_4 вищезазначений платіж було змінено на 40000 гривень, внаслідок чого вказаний платіж поступив клієнту не в повному обсязі (а.с. 12).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачем по справі не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, зокрема на підтвердження обставини заподіяння шкоди відповідачем за даним позовом позивачу при виконанні ним своїх трудових обов»язків, як і взагалі не надано доказів заподіяння шкоди позивачу по справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 8, 9, 12), платіж банку з суми 60000 гривень на суму 40000 гривень було змінено саме ОСОБА_4, при цьому за такі дії з останньоїпозивачем за даним позовом було утримано 20% заробітної плати та вказано на халатність виконання службових обов»язків (а.с. 11), а відповідно пред»явлення даного позову до відповідача у даній справі є безпідставним, а позов пред»явлено не до тієї особи, що має відповідати за ним.

Вказані обставини були також визнані і представником позивача під час судового розгляду у судовому засіданні 04.12.2013 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України поверненню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 130, 134, 232 Кодексу законів про працю України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.О. Оберемко

Повний текст рішення суду виготовлено 09.12.2013 року