Ухвала суду № 35881126, 04.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13584/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/1657/13 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Шевчук Л.Я., Киці С.І.

при секретарі Семенюк О.А.

з участю:

представника позивача Марченко І.І.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 01 жовтня 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Волинської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість в розмірі - 99253 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три) доларів США 51 центів США, що в національній валюті становить 793 333 (сімсот дев'яносто три тисячі триста тридцять три) грн. 31 коп., та 1154708 (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісім) грн. 59 коп. згідно кредитного договору № 014/1101/26684 від 15 травня 2006 року (в тому числі: заборгованість за кредитом - 77333,24 доларів США, що в національній валюті становить 618124,59 грн., заборгованість за відсотками - 21920,27 доларів США, що в національній валюті становить 175 208,72 грн., пеня - 1 154 708, 59 грн.).

Стягнуто з ОСОБА_8 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість в розмірі - 99253 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три) доларів США 51 центів США, що в національній валюті становить 793333 (сімсот дев'яносто три тисячі триста тридцять три) грн. 31 коп., та 1154708 (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісім) грн. 59 коп. згідно кредитного договору № 014/1101/26684 від 15 травня 2006 року (в тому числі: заборгованість за кредитом - 77333,24 доларів США, що в національній валюті становить 618124,59 грн., заборгованість за відсотками - 21920,27 доларів США, що в національній валюті становить 175208,72 грн., пеня - 1154 708, 59 грн.).

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просять її задоволити, представник позивача Марченко І.І. апеляційну скаргу заперечила, представник ОСОБА_8 ОСОБА_5 покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд покликався на те, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання як за кредитним договором, так і за договорами поруки, останніми не надано суду жодних доказів невідповідності наданих банком сум розрахунків, а тому суд погоджується із вказаними розрахунками.

Відмовляючи у позові до ОСОБА_3, тобто, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що, укладаючи додаткову угоду №1 до кредитного договору відбулося збільшення строку кредитування за кредитним договором до 14 березня 2014 року, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди відповідача ОСОБА_3, як поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, а тому порука ОСОБА_3 підлягає припиненню в силу вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну правову оцінку, що 15 травня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2, укладений кредитний договір за №014/1101/26684 з додатком №1, за яким останньому наданий кредит розміром - 145000,00 доларів США строком до 14 травня 2009 року зі сплатою 14 % річних (а.с. 32-34, 40-41).Згідно заяв на видачу готівки №5к/5, №5к/6 від 16 травня 2006 року відповідач ОСОБА_2 отримав вищевказану суму кредитних коштів (а.с.30, 31).

01 квітня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/1101/26684, відповідно до якої п.п. 1.2. кредитного договору викладено в новій редакції, а саме збільшено строк кредитування до 60 місяців та збільшено строк повернення кредитних коштів до 14 березня 2014 року (а.с.35-39).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором укладено окремі договори поруки з ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, відповідно до умов яких останні поручалися перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за кредитним договором №014/1101/26684 від 15 червня 2006 року (а.с.22-29).

Також судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 погодили збільшення строку повернення ОСОБА_2 кредитних коштів до 14 березня 2014 року, що підтверджується їхніми письмовими згодами від 02 квітня 2009 року, що розміщені у додатковій угоді №1 від 01 квітня 2009 року до кредитного договору (а.с. 36).

Відповідно до вимог статей 526, 527, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання.

Станом на 24.07.2013 року утворилася кредитна заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 243718,49 доларів США, з якої заборгованість за кредитом 77333,24 долари США, заборгованість за відсотками 21920,27 доларів США, пеня 144464,98 дол. США, що в національній валюті становить 1948041,9 грн.

Банком надсилалися письмові вимоги про повернення боргу, які залишилися без задоволення (а.с.14-17).

Таким чином суд дійшов вірного висновку, що на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за кредитним договором як з основного боржника, так із поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Що стосується відповідальності відповідача ОСОБА_3, то у даному випадку, враховуючи, що додаткової угоди №1 до кредитного договору, якою збільшено розмір відповідальності, відповідач ОСОБА_3 не підписував, то суд вірно вважав його поруку припиненою відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України і відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції не заслуговують на увагу.

Так відповідно до ч 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із дорученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або особою, яка бере участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи клопотання про витребування оригіналів документів було заявлене відповідачем під час судових дебатів. Крім того, відповідно до повідомлення слідчого управляння УМВС України у Волинській області оригінали кредитних договорів та договору поруки вилучені на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду під час проведення слідчих (розшукових) дій.

Що стосується витребування оригіналів заяви про видачу готівки, то факт перерахунку коштів на виконання кредитного договору не оспорюється, а особу, яка отримувала кошти, у разі, якщо відповідач ОСОБА_2 заперечує отримання ним коштів, може бути встановлено лише у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідач ОСОБА_2, підписавши додаткову угоду №1 від 01.04.2009 р. щодо змін до кредитного договору, фактично підтвердив існування кредитної угоди між ним та банком.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням норм чинного законодавства та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів не приймаються.

Відповідно до встановлених обставин справи, зазначених норм закону, положень кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

судді: