Рішення № 35881100, 03.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №620/319/12 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І.М.

Категорія 30 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

при секретарі Журавській О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року МТСБУ звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача:

- 8801 грн. 72 коп. страхового відшкодування на підставі ст. 22, п. 38.2.1. ст. 38, підпункту а п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

- 595 грн. витрат за послуги аварійного комісара;

- 1500 грн. за надання правової допомоги;

- 213 грн. 97 коп. судових витрат,

а всього 11110 грн. 69 коп. В обґрунтування позову посилалося на те, що 08.10.2008 року на перехресті вулиць Сабурова - Електротехнічна у м. Києві з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ВАЗ д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Оскільки спричинена ОСОБА_2 матеріальна шкода відшкодована МТСБУ, тому на відповідача покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом неправильно зазначена потерпіла особа, оскільки власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_3 Проте, шкода відшкодована ОСОБА_2, який на час ДТП керував даним транспортним засобом. За таких обставин, позивач здійснив виплату страхового відшкодування не маючи на це законних підстав. Крім того, у справі відсутній акт огляду автомобіля, на підставі якого складено звіт про суму спричиненої шкоди власнику транспортного засобу, що унеможливлює його перевірку на відповідність спричиненим пошкодженням. Також, стягуючи 595 грн. на відшкодування послуг аварійного комісара, судом не враховано те, що у справі відсутні докази надання таких послуг. Крім того, у справі відсутні будь-які докази на підтвердження надання позивачу правової допомоги ПП "Юридична фірма "Платон" та відповідні розрахунки.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 08.10.2008 року біля 14.20 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем FORD д.н. НОМЕР_2 у м. Києві на перехресті вулиць Сабурова-Електротехнічна не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (власник ОСОБА_3), який рухався перед ним та здійснював лівий поворот, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 08.10.2008 року він не працював, керував автомобілем FORD д.н. НОМЕР_2 на підставі доручення, яке на даний час не збереглося.

Постановою Радомишльського районного суду від 04.11.2008 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 грн. (а.с. 10 том 1). З постанови вбачається, що відповідач визнав себе винним у вчиненні ДТП, щиро розкаявся.

Відповідно до п. 38.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції Закону станом на час виникнення даних правовідносин), МТСБ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (п. 38.2.1.).

З роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вбачається, що 6. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Згідно зі ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2008 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди на підставі ст. 35, пп. а) ст. 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки ОСОБА_1 на час ДТП не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 11 том 1).

Згідно відомостей, які містяться у єдиній централізованій базі даних МТСБУ, автомобіль ВАЗ д.н. НОМЕР_1 застрахований ОСОБА_2, який здійснював керування транспортним засобом на час ДТП на відповідній правовій підставі.

Зі звіту експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку № 2730 від 10.11.2008 року вбачається, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 становить 11818 грн. 65 коп. (а.с. 14-21 том 1). Дане автотоварознавче дослідження проведено експертом автотоварознавцем Горобець В.В. на підставі заяви ОСОБА_2 та доручення аварійного комісара, з урахуванням акту огляду транспортного засобу, який міститься в матеріалах справи.

Послуги аварійного комісара в сумі 595 грн. оплачені позивачем на підставі платіжного доручення № 538 від 02.02.2009 року, згідно рахунку №50 від 04.12.2008 року (а.с. 13 том 1).

На підставі наказу № 176 від 23.01.2009 року ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в сумі 8801 грн. 72 коп. (а.с. 7, 9 том 1).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, оскільки ДТП сталося з його вини, він керував транспортним засобом на підставі доручення, та правильно стягнув з нього 8801 грн. 72 коп. страхового відшкодування та 595 грн. витрат, понесених позивачем за послуги аварійного комісара .

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 є неналежним потерпілим нічим не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, судом безпідставно стягнуто з відповідача 1500 грн. за надання правової допомоги ПП "Юридична фірма "Платон", оскільки у справі відсутні будь-які розрахунки та докази того, що така допомога надавалася. З платіжного доручення №2794 від 29.06.2011 року вбачається, що між позивачем та ПП "Юридична фірма "Платон" 09.06.2011 року укладалася додаткова угода, відповідно до якої було сплачено за надання правової допомоги 1500 грн. (а.с. 8 том 1). Проте, вказана угода у справі відсутня.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення коштів за надання правової допомоги підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог. У зв'язку з цим, рішення суду щодо визначення загальної суми стягнення підлягає зміні.

У решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування витрат за надання правової допомоги, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 8801 грн. 72 коп. страхового відшкодування та 595 грн. витрат за послуги аварійного комісара, а всього 9396 грн. 72 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді