Ухвала суду № 35881060, 03.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2939/13-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Григорусь Н.І., Талько О.Б.

при секретарі Журавській О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк")

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнювало (а.с. 70-71), та остаточно просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRL0GA00004260 від 26.02.2008 року в розмірі 147731 грн. 55 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу ПАТ КБ "ПриватБанк", з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Крім того, Банк просив виселити ОСОБА_1 із вищевказаної квартири "зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу спірної квартири".

В обґрунтування позову Банк посилався на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення кредиту, станом на 25.04.2013 року утворилась заборгованість в сумі 147731 грн. 55 коп. ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка відповідно до договору іпотеки є іпотечним майном. За рахунок даного майна позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 26.02.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (на даний час ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZRL0GA00004260, відповідно до якого відповідачка отримала у кредит 95720 грн., з яких: 76000 грн. на споживчі цілі, 19720 грн. на сплату страхових платежів. Договір укладено на строк до 25.02.2028 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості (16,08% річних), винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого Кредиту у момент його надання, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 8.2. даного Договору (а.с. 9-11). Між сторонами погоджено та підписано Графік погашення кредиту (а.с. 104-105).

В забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання 26.02.2008 року між Банком та відповідачкою укладено договір іпотеки, за умова якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,96 кв.м., вартістю 151500 грн. (а.с. 12-13, 61, 88-89).

23.05.2012 року Банком надіслано на адресу відповідачки вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості протягом 30 днів, починаючи з дня отримання вимоги, а у разі її невиконання, Банк зазначав, що буде вимушений звернути стягнення на іпотечне майно. При цьому, позивач попереджав про необхідність виселення із квартири у разі несплати суми боргу (а.с. 18-19). Проте, вказана вимога ОСОБА_1 не вручена, що підтверджується поштовим відправленням (а.с. 107-109).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

З роз'яснень, викладених у п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, при цьому суд повинен врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у липні 2012 року з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк посилався на те, що станом на 28.05.2012 року утворилася кредитна заборгованість на загальну суму 173400 грн. 93 коп., яка складається із:

- заборгованості за кредитом в сумі 72082 грн. 71 коп.,

в тому числі прострочене тіло - 3488 грн. 36 коп.;

- заборгованості за процентами в сумі 36253 грн. 75 коп.,

в т.ч. прострочені відсотки - 49286 грн. 10 коп.;

- заборгованості за комісією в сумі 1134 грн. 59 коп.,

в т.ч. прострочена комісія - 885 грн. 73 коп.;

- пені в сумі 30987 грн. 57 коп.;

- штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн.;

- штраф (процентна складова) в сумі 7022 грн. 93 коп.

Відповідно до вищевказаного розрахунку, заборгованість по тілу кредиту почала нараховуватися з 31.12.2008 року. При цьому, з 31.10.2008 року Банком було збільшено розмір відсоткової ставки за даним кредитом з 16,08% до 18,12%, а з 01.02.2009 року - до 27,48% (а.с. 7-8).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06.01.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.03.2011 року, задоволено позов ОСОБА_1, зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" відновити з 01.02.2009 року відсоткову ставку за кредитним договором №ZRL0GA00004260 від 26.02.2008 року в розмірі 16,08% річних, здійснити перерахунок, зарахувавши отриману Банком суму різниці по відсоткам в рахунок сплати заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою кредиту (а.с. 109-110, 111-114, 115-117). Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що Банк діяв недобросовісно, безпідставно в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку, чим порушив права ОСОБА_1

Незважаючи на те, що вищевказане рішення набрало законної сили 31.03.2011 року, Банк не відновив відсоткову ставку та не провів перерахунок основної суми боргу, а продовжував нараховувати заборгованість за кредитним договором з урахуванням 27,48%. Тільки під час розгляду даної справи, тобто у травні 2013 року, Банк подав до суду уточнену позовну заяву з новим розрахунком, відновив відсоткову ставку та провів перерахунок (а.с. 70-73). Загальна сума заборгованості визначена позивачем станом на 25.04.2013 року та складається із:

- заборгованості за кредитом в сумі 72082 грн. 71 коп.,

в т.ч. прострочене тіло - 0 грн.;

- заборгованості за відсотками - 36253 грн. 75 коп.,

в т.ч. прострочені відсотки - 35255 грн. 64 коп.;

- заборгованість за комісією в сумі - 1134 грн. 59 коп.,

в т.ч. прострочена комісія - 1104 грн.;

- погашено пені, в т.ч. списано - 1202 грн. 26 коп.;

- заборгованість по пені - 30987 грн. 57 коп. (нарахована банком за період з 18.08.2008 року по 25.04.13 року);

- штраф фіксована частина - 250 грн.;

- штраф відсоткова частина - 7022,93 грн.,

а всього 147731 грн. 55 коп.

Отже, з нового розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 взагалі немає простроченої заборгованості по тілу кредиту, тобто по основному зобов'язанню, а 72082 грн. 71 коп. - сума, яку повинна сплатити відповідачка в строк до 25.02.2028 року і не є простроченою. Крім того, несвоєчасне проведення перерахунку заборгованості сприяло збільшенню розміру пені, а відтак і збільшення відповідальності ОСОБА_1

Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушила обовязки, передбачені Іпотечним договором.

За таких обставин, суд першої інстанції враховуючи всі обставини справи, недобросовісні дії Банку, принципи справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на іпотечне майно. Крім того, слід зазначити, що Банком не вручено відповідачці повідомлення від 23.05.2012 року, а тому вона не може бути виселена з даної квартири. Також, до розгляду справи не залучено належного відповідача за позовною вимогою про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді