Ухвала суду № 35878951, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 139957/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В березні 2011 року ТзОВ «Львівські автобусні заводи» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень від 16.12.2010 року №0003351701/0/244479 та №0003341701/0/244473 та першої податкової вимоги від 30.12.2010 року №1/18.

В позові ТзОВ«Львівські автобусні заводи» покликається на те, що не відповідають нормам ст.1.15, 17.1, 16.3.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», висновки податкового органу про завищення ними виплати працівникам у 2008 році заробітної плати та, яка в подальшому за результатами ревізії КРУ у Львівській області була перерахована підприємством. Зазначає, що вказані суми були виплачені за рішенням суду (з врахуванням сум моральної шкоди), та виплату їх проводив Відділ державної виконавчої служби. Враховуючи неправомірність прийнятих рішень, невручення платнику податків у встановленому порядку винесених податкових повідомлень рішень, відсутністю узгодженого податкового зобов'язання, відтак і податкового боргу, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для направлення позивачу першої податкової вимоги. Позивач вважає, що оскільки ними не було допущено порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів», висновки податкового органу викладені в акті перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення рішення та перша податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року позовну заяву ТзОВ«Львівські автобусні заводи» - задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення від 16.12.2010 року №0003341701/0/24473 та першу податкову вимогу від 30.12.2010 року №1/18. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем при зверненні до суду пропущено процесуальний строк для такого звернення, що не було враховано судом при винесенні ухвали про відкриття провадження у даній справі. Оскільки орган державної виконавчої служби дохід не виплачує, а отже податок: з доходів фізичних осіб не утримує, то як наслідок він не є податковим агентом. Таким чином органи державної виконавчої служби, як юридичні особи є такими, що не містять ознак податкового агента в розумінні Закону7 N 889-1V і при примусовому виконанні рішення суду по виплаті заробітної плати та сум спрямованих на відшкодування роботодавцем заборгованості по заробітній платні та моральної шкоди не повинні утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов ТзОВ«Львівські автобусні заводи» суд першої інстанції виходив з того, що Згідно ст. 6 Закону 1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0003351701/0/244479 від 16.12.2010 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ в м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Львівські автобусні заводи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2010 року №1071/23-2/33894928 (далі акт перевірки). Згідно п.2.3.2 акта перевірки, податковим органом встановлено, що фактичним місцезнаходженням позивача є адреса: м. Львів, вул. Стрийська , 45. Згідно п.2.4 акта перевірки, позивач перебуває на обліку у ДПІ в м. Львові (правонаступник СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові відповідач) з 01.01.2010 року по день підписання акта перевірки. На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 16.12.2010 року: -№0003351701/0/244479, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів всього в сумі 2823,50 грн. (в тому числі за основним платежем 1429 грн. та штрафні санкції 1394,50 грн.); - №0003341701/0/244473, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників всього в сумі 217280,01 грн. (в тому числі за основним платежем 72426,67 грн. та штрафні санкції 144853,34 грн.). Крім того, відповідачем 30.12.2010 року виставлено позивачу першу податкову вимогу №1/18 на суму 217718,94 грн. (в тому числі по податку з найманих працівників в сумі 217280,01 грн. та по податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в сумі 438,93 грн.).

Як вбачається з акта перевірки та копій оскаржуваних рішень, такі винесені податковим органом на підставі висновків про порушення позивачем п.1.1,п.1.2, 1.15, 1.17 ст.1, пп.3.1.1.п.3.1., п.3.4. ст..3, пп.4.2.9, пп.4.2.10, п.4.2., ст..4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1., пп.8.1.2., п.8.1 ст.8, пп.16.3.5. ст.16, п.19.2, ст. 19, пп. «а»п.20.2 т п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб в сумі 72426,67 грн.; та порушення статей 1,2,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» внаслідок чого донараховано податку з власників транспортних засобів в сумі 1429 грн., в тому числі за 2009 рік 714 грн., за 2010 рік 715 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» викладені у р.3.5.6 акта перевірки та обґрунтовуються тим, що на підставі наказу №23/1 від 20.03.2009 року «Про усунення недоліків, виявлених ревізією контрольно-ревізійного управління України у Львівській області окремих питань фінансово господарської діяльності ТзОВ «Львівські автобусні заводи за період з 01.04.2008 року по 31.09.2009 року, провело перерахунок у вересні 2009 року зайво нарахованої заробітної плати працівникам підприємства за 2008 рік та зайвих нарахувань на зарплату. Перевіркою КРУ встановлено, що при невиконанні виробничого плану проводились нарахування премій а також у період стихійних несанкціонованих мітингів у табелях обліку робочого часу проставлялись години повного робочого дня, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати працівникам у 2008 році. За результатами перерахунку внесені зміни в квартальній звітності по формі №1-ДФ у період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року, товариством подані уточнені дані до органів ДПС. Однак, крім вказаного, податковим органом встановлено що під час проведення перерахунку у вересні 2009 року по 242 особових рахунках платником податку, які припинили трудові відносини з таким працедавцем виникли суми заборгованої зарплати перед підприємством в розмірі 213104,10 грн., оскільки попередньо нарахована сума зарплати працівникам була отримана при звільненні. Сума податку з доходів фізичних осіб з сум зайво виплаченої зарплати звільненим працівникам, змінусована підприємством що зменшує поточні нарахування податку на суму 31965,65 грн. Уточнені місячні доходи розглянуто перевіркою, як об'єкти оподаткування окремо щодо них провадиться кінцеве оподаткування для визначення остаточної річної суми податків. Таким чином, податковий орган дійшов до висновку про недоотримання та неперерахування до бюджету позивачем податку з зайво виплаченого доходу звільненим працівникам, які по бухгалтерському обліку рахуються як борг перед підприємством, визначених за наслідком перерахунку 31965, 65 грн., чим порушено пп.1.1, 1.2, 1.7, 1.15, 1.17 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно наявної в матеріалах справи копії акта ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності ТзОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року від 03.02.2009 року №05-21/7, складеного Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області, встановлено, що при невиконанні виробничого плану проводились нарахування премій і доплат до заробітної плати, а також у дні стихійних несанкціонованих мітингів у табелях обліку робочого часу проставлялись години повного робочого дня, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати працівникам товариства у 2008 році в сумі 7379210 грн. та зайвих нарахувань на заробітну плату в сумі 2871988 грн. та до збільшення витрат по фонду оплати праці в структурі собівартості продукції . Дані обставини також підтверджуються актом документальної перевірки служби безпеки підприємства від 12.01.2009 року .

Згідно наказу від 20.03.2009 року №23/1 «Про усунення недоліків, виявлених ревізією контрольно ревізійного управління у Львівській області окремих питань фінансово господарської діяльності ТзОВ «Львівські автобусні заводи»за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року», проведено перерахунок незаконно нарахованих внутрішніх змінних загальнозаводських простоїв за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року, проведено перерахунок заробітної плати з врахуванням зауважень, висловлених у акті ГКРУ у Львівській області від 03.03.2009 року.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" із змінами і доповненнями, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

В матеріалах справи наявна довідка про суми надмірно виплаченої заробітної плати, внаслідок перерахунку згідно наказу №23/1 від 20.03.2009 року та сплати податку з доходів фізичних осіб , згідно якої сума переплати по податку з доходів фізичних осіб по 242 працівниках склала 31965,65 грн. Факт перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 31965,65 грн. по 242 особах підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою та копіями виписок банку . Як вказано в акті перевірки, за результатами перерахунку внесені позивачем зміни в квартальній звітності по формі 1-ДФ за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року та подані уточнені дані до податкового органу.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб з виплачених доходів по 242 звільнених працівниках. Натомість, відповідач підтвердив факт подання позивачем уточнених даних до податкового органу про перерахунок сум податку за результатами ревізії КРУ у Львівській області. Жодних зауважень до поданих позивачем уточнених даних податковим органом ні в акті перевірки, а ні в судовому засіданні податковим органом не надано.

Крім того, як вказано в акті, станом на вересень 2009 року особи, по яких здійснено перерахунок припинили трудові відносини з позивачем.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем пп.1.1, 1.2, 1.7, 1.15, 1.17 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок недоотримання та неперерахування до бюджету податку з зайво виплаченого доходу звільненим працівникам, які по бухгалтерському обліку рахуються як борг перед підприємством, визначених за наслідком перерахунку 31965, 65 грн. є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, в акті перевірки вказано про те, що суми моральної шкоди, виплачені фізичній особі за рішенням суду також підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах згідно з пп.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону №889. За період з 01.10.08 по 30.06.10, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області стягнув з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» заборгованість із заробітної плати та інших виплат (відшкодування моральної шкоди) платникам податку пов'язаних із трудовими правовідносинами. Перевіркою встановлено, що під час погашення стягненої з позивача заборгованої зарплати та моральної шкоди, за період з 01.01.09 по 30.06.10 по 151 особовому рахунку платників податку, які припинили трудові відносини з таким працедавцем виникли суми заборгованості (частково зарплати та моральної шкоди) перед підприємством в розмірі 251234,90 грн., оскільки попередньо нараховані суми по особових рахунках працівників були меншими ніж відшкодовані по рішенні суду. Сума податку з доходів фізичних осіб з сум зайво виплачених доходів звільненим працівникам за рішеннями суду, які по бухгалтерському обліку рахуються як борг перед підприємством, ТзОВ «Львівські автобусні заводи»не нарахована та не перерахована до бюджету в розмірі 40227,02 грн., чим порушено вимоги пп.1.15 і 1.17 ст.1; пп.4.2.10 п.4.2 ст.4, ст.7, ст.8; пп. 16.3.5 ст. 16, п.19,2 ст.19; пп."а" п.20.2 та п.20.3 ст.20. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV із змінами і доповненнями (далі Закон 889), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.2.1. Закону 889, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно положень статті 8 Закону 889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю із змінами і доповненнями, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В матеріалах справи наявні копії виконавчих листів про стягнення з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, компенсації та індексації у зв'язку з затримкою виплати коштів та моральної шкоди, копії платіжних доручень про перерахування боргу згідно виконавчих листів, копії судових наказів. Як вбачається з копій платіжних доручень, платником виступає Головне управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до ст. 44-1 Закону України «Про виконавче провадження»із змінами і доповненнями, грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на рахунок стягувача в банку або в іншій фінансовій установі чи перераховані на адресу стягувача поштовим переказом.

Згідно п.4.2.10 Закону 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виконавчих листів та судових наказів, грошові кошти, стягнені з позивача на користь платників податків на підставі судових рішень не є неустойкою, штрафом або пенею.

Відповідно до приписів пп.4.3.35 п.4.3 ст.4 Закону 889, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав. Слід також зазначити, що в Законі 889 прямо не передбачено, що суми, виплачені фізичним особам за рішенням суду є об'єктом оподаткування. Враховуючи вищенаведені норми, грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження, не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, оскільки не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи те, що грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, то позивач не є податковим агентом, оскільки він в даному випадку не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Оспорюваним податковим повідомленням рішенням №0003341701/0/244473 від 16.12.2010 року відповідач зобов'язав позивача утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб за рахунок власних коштів. Проаналізувавши норми Закону 889, зміст пп.1.20,1.20.1,1.20.2 ст.1 вказаного Закону, суд дійшов до висновку, що позиція податкового органу щодо сплати ТзОВ «Львівські автобусні заводи»податку з доходів фізичних осіб (щодо звільнених працівників та з сум коштів виплачених працівникам за судовим рішенням) за рахунок власних коштів суперечить правовій природі цього податку.

Крім того, утримання такого податку з суми коштів, виплачених за судовим рішенням за рахунок платника податку фізичної особи, на користь якої відбулось відшкодування, призвело б до порушення приписів ст. 124 Конституції України, за якими судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, оскільки фактично було б зменшено суму відшкодування, присудженого до стягнення за судовим рішенням. Відповідно, у даному випадку, відсутні підстави для покладення відповідальності за порушення правил оподаткування щодо сплати податку з доходів фізичних осіб на позивача. Таким чином, податкове повідомлення рішення від 16.12.2010 року №0003341701/0/24473 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог порушено пп.1.1, 1.2, 1.7, 1.15, 1.17 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.4.2.9, 4.2.10 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. 16.3.5 ст. 16, п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2 та п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»»викладені у р.3.5.7 акта перевірки та обґрунтовуються тим, що підприємством було придбано і зареєстровано в МРЕВ ДАІ 2 автомобілі марки «ЛАЗ-А292D1»з об'ємом циліндрів двигуна 7146 см. куб.: 13.06.2009 року р.н.ВС4696СА, 16.06.2009 року р. н. ВС1361СВ, які було продано підприємством знято з балансу та з реєстрації в МРЕВ 27.11.2009 року. Однак, розрахунок суми податку з власників транспортних засобів на ці новопридбані автомобілі в ДПІ не було подано, чим порушено статті 1,2,5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів тв. Інших самохідних машин і механізмів», внаслідок чого донараховано податку з власників транспортних засобів в сумі 714 грн.(за 2009 рік). Крім того, податковим органом встановлено, що підприємство не включило у розрахунок на 2010 рік 2 автомобілі марки «ЛАЗ-А292D1», реєстраційні номера ВС7562СВ, ВС7563СВ, з об'ємом циліндрів двигуна7146 см. куб., чим порушено статті 1,2,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», внаслідок чого донараховано податку з власників транспортних засобів в сумі 715 грн. (за 2010 рік).

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем не подано жодних доказів у спростування висновків податкового органу про порушення ними статті 1,2,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»№1963-ХІІ від 11.12.1991 із змінами і доповненнями (далі Закон 1963), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи , а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства , які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст..2 Закону 1963, об'єктами оподаткування є: трактори (колісні) - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - код) - 8701, крім гусеничних; тільки сідельні тягачі - код 8701 20; автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги); мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном - код 8711, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, - код 8711 10; яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних) - код 8903 91; човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), - код 8903 92; інші човни (крім спортивних) - код 8903 99.

Відповідно до норм ст..5 Закону 1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Згідно ст. 6 Закону 1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0003351701/0/244479 від 16.12.2010 року.

Так, як суд дійшов до висновку про відсутність порушень позивачем вимог пп.1.1, 1.2, 1.7, 1.15, 1.17 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.4.2.9, 4.2.10 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. 16.3.5 ст. 16, п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2 та п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 16.12.2010 року №0003341701/0/24473, враховуючи те, що оскаржувані рішення позивач одержав тільки 20.12.2010 року, що підтверджується відміткою на листі , відтак в силу пп.1.3, 6.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами і доповненнями, перша податкова вимога №1/18 від 30.12.2010 року прийнята відповідачем передчасно та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування скасувати податкове повідомлення рішення від 16.12.2010 року №0003341701/0/24473 та першу податкову вимогу від 30.12.2010 року №1/18. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі № 2а-2778/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.І. Мікула

О.М. Гінда