Рішення № 35877934, 04.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р.Справа № 922/153/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жигалкін І.П.

судді: Погорелова О.В., Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за позовомЗаступника прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика", м. Семенівка третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фізична особа ОСОБА_2, м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 13 541 261,93 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика", м. Семенівка Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків визнання припиненим договору

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", м. Харків до проПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків визнання припиненим договору

за участю представників:

прокурора - Зливки К.О. (посв. № 013773 від 06.12.2012 р.)

позивача (за первісним позовом) - Ляшенко К.В. (дов. № 010-01/8998 від 19.11.2012 р.); Рагози С.М. (дов. № 068-02/5890 від 15.10.2013 р.)

1. відповідача (за первісним позовом) - Камишан Ю.В. (дов. № б/н від 15.09.2013 р.)

2. відповідача (за первісним позовом) - Камишан Ю.В. (дов. № б/н від 14.10.2013 р.)

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

По позовній заяві заступника прокурора Київського району м. Харкова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованості в сумі 1 683 228,76 долара США еквівалент 13 454 047,48 грн. та пені в розмірі 87 214,45 грн., а також покладення на Відповідачів судовий збір.

Ухвалою суду від 19 березня 2013 року по справі № 922/153/13 задоволено клопотання Відповідачів про призначення судової експертизи, у зв'язку з чим призначено по даній справі судову економічної експертизу та проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

22 квітня 2013 року за вхідним № 15144 на адресу господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса. надійшов лист разом з клопотанням про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи № 2539.

Матеріали справи № 922/153/13 були витребувані з експертної установи - Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса листом від 23.04.2013 р. за вихідним № 004460 для розгляду питання щодо надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та поновлено провадження у справі № 922/153/13 й призначено розгляд справи на 03 червня 2013 р.

Враховуючи виконання клопотання судового експерта провадження у справі 922/153/13-г було зупинено, а матеріали справи направлені для поновлення та продовження проведення судової економічної експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

25 вересня 2013 року за вхідним № 2573 на адресу господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса надійшов лист разом з висновком судової економічної експертизи № 2539 від 29 серпня 2013 року, на підставі чого ухвалою суду від 30 вересня 2013 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

На підставі ухвали суду та розпорядження заступника голови суду від 07 жовтня 2013 року призначено для розгляду справи №922/153/13-г колегію суддів у складі: головуючий суддя Жигалкін І.П., судді Погорелова О.В., Шатерніков М.І.

Відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК.

14 жовтня 2013 року за вхідним № 37993 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" надійшла зустрічна позовна заява, де просить суд визнати припиненим Договір поруки № 6807Р75 від 28.09.2007 року, укладеного між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" та ОСОБА_2, а також покласти на АТ "Укрексімбанк" судові витрати. Зустрічну позовну заяву 2. Відповідача (за первісним позовом) прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 15 жовтня 2013 р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" 31 жовтня 2013 року за вхідним № 40282 надійшла зустрічна позовна заява, де просить суд визнати припиненим Договір поруки № 686170Р1 від 26.04.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта", а також покласти на АТ "Укрексімбанк" судові витрати. Зустрічну позовну заяву 1. Відповідача (за первісним позовом) прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 01 листопада 2013 р.

Головуючий суддя встановлення наявності заяв або клопотань.

Від Прокурора заяв або клопотань не надійшло.

Від Позивача (за первісним позовом) заяв або клопотань не надійшло. Надав відзив на зустрічний позов ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика", де проти даного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Від першого Відповідача (за первісним позовом) заяв або клопотань не надійшло.

Від другого Відповідача (за первісним позовом) заяв або клопотань не надійшло.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причину своєї неявки суд не повідомила, свого повноважного представника до суду не направила, документів, витребуваних судом не надала. Ухвала, яка направлялась на адресу третьої особи повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання.

Суд переходить до розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти першої зустрічної позовної заяви та другої зустрічної позовної заяви заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник 1. Відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні проти первісного позовну заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, першу зустрічну позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Представник 2. Відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні проти первісного позовну заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, другу зустрічну позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1,2 Статуту публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2000 року № 1250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1181) (надалі - Статут), Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - Банк), є державним банком, що створений відповідно до Розпорядження Президента України від 27 квітня 2000 року № 189 (надалі - Розпорядження), постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 року №1020 (надалі - Постанова), законодавства шляхом перетворення Державного експортно-імпортного банку у публічне акціонерне товариство та є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного експортно-імпортного банку України, утвореного згідно з Указом Президента України від 3 січня 1992 року N 29 та зареєстрованого Національним банком України 23 січня 1992 року за №5.

Відповідно до п. 5 Статуту, Розпорядження, п. З Постанови, засновником Банку є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100 % його акцій.

У зв'язку із виконанням Банком основного, відповідно до абз. 3,5 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», виду своєї господарської діяльності - кредитування, між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - «Позивач» або «Банк») та ОСОБА_2 (надалі - «3-я особа», «Позичальник») укладено Кредитний договір №6807С91 від 28.09.2007 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 2 770 000 доларів США, а Позичальник взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом (п.2.2.1 Кредитного договору), здійснювати погашення кредиту у строки та у сумах, визначених додатком 1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту за договором» (п.2.4.1 Кредитного договору), а в разі порушення строків погашення кредиту, процентів та інших платежів - також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.2.4.2 Кредитного договору).

Банк свої зобов'язання по Кредитному договору виконав, надавши Позичальнику кредит в сумі 2 770 000 доларів США.

Позичальник починаючи з січня 2012 року свої зобов'язання по Кредитному договору не виконує, погашення кредиту, сплату процентів та комісії за управління кредитом не здійснює.

Пунктом 2.6.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо Позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення.

Пунктом .4.1.1 Кредитного договору встановлено, що несплата Банку у строк платежів по погашенню кредиту або будь-якої іншої суми, належної до сплати згідно п.2.2 Кредитного договору є подією невиконання зобов'язань.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що одночасно з виникненням події невиконання зобов'язань у Банку виникає право вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів та інших платежів, а Позичальник зобов'язаний сплатити зазначені суми протягом десяти днів з дати отримання відповідного повідомлення.

Банк пред'явив Позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів, що підвереджується листом №068-27/1050 від 27.02.2012, листом №068-27/1567 від 26.03.2012, листом №068-27/3330 від 06.07.2012, листом №068-27/4527 від 07.09.2012, проте Позичальник вимоги Банку не виконав, погашення не здійснив.

Між Банком та ТОВ «КЛІНТА» укладено договір поруки №68610Р1 від 26.04.2010, за умовам якого 1. Відповідач (за первісним позовом) зобов'язався відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007.

Відповідно до положень п.п. 3.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору поруки №68610Р1 від 26.04.2010 Банк має право вимагати виконання зобов'язання Позичальника по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 від поручителя (1. Відповідач (за первісним позовом)) в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків та нарахованої пені.

Банк направляв 1. Відповідачу (за первісним позовом) вимоги про виконання зобов'язань по договору поруки №68610Р1 від 26.04.2010 (вих. №068-27/1570 від 26.03.2012, вих. №068-27/3331 від 06.07.2012), проте 1. Відповідач (за первісним позовом) вимоги Банку не задовольнив, свої зобов'язання по вказаному договору поруки не виконав.

Між Банком та ТОВ «Семенівська взуттєва фабрика» укладено договір поруки №6807Р75 від 28.09.2007, за умовам якого 2. Відповідач (за первісним позовом) зобов'язався відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору поруки №6807Р75 від 28.09.2007 Банк має право вимагати виконання зобов'язання Позичальника по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 від поручителя (2. Відповідач (за первісним позовом)) в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків та нарахованої пені.

Банк направляв 2. Відповідачу (за первісним позовом) вимоги про виконання зобов'язань по договору поруки №6807Р75 від 28.09.2007 (вих. №068-27/1569 від 26.03.2012, вих. №068-27/3332 від 06.07.2012), проте 2. Відповідач (за первісним позовом) вимоги Банку не задовольнив, свої зобов'язання по вказаному договору поруки не виконав.

Станом на 01.12.2012 заборгованість перед Банком по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007, становить 1 683 228,76 долара США / еквівалент 13 454 047,48 грн. (за курсом НБУ на 01.12.2012 - 7,993 гривень / долар США) (в тому числі заборгованість за основним боргом - 1 352 979,62 долара США / еквівалент 10 814 366,10 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 330 249,14 доларів США / 2 639 681,37 грн.), а також 87 214,45 грн. - пеня.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями Рішення Конституційного Суду України №З-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (надалі - Рішення КСУ) та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.2005 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами статей 553 - 554 ЦК України За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, як то: підвищення розміру процентів; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, зміна їх умов навіть за згодою кредитора та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Такий строк пред'явлення вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову.

Банк пред'явив Позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів, що підвереджується листом №068-27/1050 від 27.02.2012, листом №068-27/1567 від 26.03.2012, листом №068-27/3330 від 06.07.2012, листом №068-27/4527 від 07.09.2012.

Банк направив 1. Відповідачу (за первісним позовом) вимоги про виконання зобов'язань по договору поруки №68610Р1 від 26.04.2010 (вих. №068-27/1570 від 26.03.2012, вих. №068-27/3331 від 06.07.2012), проте 1. Відповідач (за первісним позовом) вимоги Банку не задовольнив, свої зобов'язання по вказаному договору поруки не виконав.

Банк направив 2/ Відповідачу (за первісним позовом) вимоги про виконання зобов'язань по договору поруки №6807Р75 від 28.09.2007 (вих. №068-27/1569 від 26.03.2012, вих. №068-27/3332 від 06.07.2012), проте 2. Відповідач (за первісним позовом) вимоги Банку не задовольнив, свої зобов'язання по вказаному договору поруки не виконав.

Таким чином, суд вважає, що Позивачами (за зустрічним позовом), не доведено наявності підстав для визнання припиненими договорів поруки.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідачі не надали суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за Кредитним договором №6807С91 від 28.09.2007, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідачів суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 610, 612, 627 - 647, 649Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНТА" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, ідентифікаційний код 35857610) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" (15400, Чернігівська обл., Семенівський р-н., м. Семенівка, вул. Червона площа, буд. 20, ідентифікаційний код 33198154) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, ідентифікаційний код 19362160) заборгованість в сумі 1 683 228,76 долара США (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі двісті двадцять вісім доларів 76 центів) / еквівалент 13 454 047,48 грн. (тринадцять мільйонів чотириста п'ятдесят чотири тисячі сорок сім гривень 48 копійок) та пеню у сумі 87 214,45 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті чотирнадцять гривень 45 копійок).

Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНТА" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, ідентифікаційний код 35857610) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" (15400, Чернігівська обл., Семенівський р-н., м. Семенівка, вул. Червона площа, буд. 20, ідентифікаційний код 33198154) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 68 820,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя(підпис) (підпис) (підпис) Жигалкін І.П. Погорелова О.В. Шатерніков М.І.