Рішення № 35877592, 10.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/84/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 Справа № 908/3410/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, буд. 33, кв. 53)

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 1)

про стягнення суми 80883,10 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Литвиненко Є.В. (дов. № 53 від 14.11.2013 р.);

Від відповідача - Дунаєв А.В. (дов. № б/н від 21.10.2013 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 80883,10 грн., в т.ч.: 64112,40 грн. основного боргу за договором підряду № 01/02-10 від 01.02.2010 р., 5706,00 грн. інфляційних витрат, 6055,50 грн. пені, 5009,20 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3410/13, справі присвоєно номер провадження 20/84/13, справу призначено до розгляду на 18.11.2013 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.11.2013 р., 10.12.2013р.

10.12.2013 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача суму 64112,40 грн. основного боргу за договором підряду № 01/02-10 від 01.02.2010 р., 5706,00 грн. інфляційних витрат за березень 2010 р. - вересень 2013 р., 6055,50 грн. пені за період з 02.03.2010 р. по 04.09.2010 р., 5009,20 грн. 3% річних за період з 02.03.2010 р. по 10.10.2013 р. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умовами договору підряду від 01.02.2010 р. № 01/02-10.

Відповідач позовні вимоги про стягнення суми 80883,10 грн. визнав у повному обсязі, про що зазначив у письмовій заяві від 18.11.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством "Тепличний комбінат" (замовник, відповідач у справі), правонаступником прав та обов'язків якого, відповідно до п. 1.2 статуту КСП "Тепличний комбінат", є Колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат", укладено договір підряду № 01/02-10.

Згідно з умовами даного договору (п. 1.1) підрядник зобов'язався виконати та передати на умовах, визначених даним договором замовнику всі, передбачені в установленому порядку, ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: "Тепличний комбінат" за адресою - Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 1, які замовник зобов'язався прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складає 154112,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 25685,47 грн.

За умовами п. 2.3 розрахунок проводиться за фактично виконаний об'єм робіт, на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на протязі 5-ти днів з дати підписання довідки про вартість виконаних робіт.

Кінцевий розрахунок за виконані по даному договору роботи проводиться після підписання акта приймання об'єкта (п. 2.4).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору - до 31.12.2010 р. (п.12.1 договору).

Сторонами була підписана договірна ціна на загальну суму 154112,40 грн.

01.03.2010 р. сторонами був підписаний та скріплений печатками Акт № 3-03 САПТ приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 р. (форми № КБ-2в) на загальну суму 154112,40 грн.

Відповідачем було проведено часткову оплату в сумі 90000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №409 від 11.05.2010р., № 415 від 17.05.2010р., №464 від 31.05.2010р., копії яких долучено до матеріалів справи, випискою по банківському рахунку, актом звірки №2/2013 від 19.11.2013р.

У жовтні 2013 року позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 01/02-10, укладений між сторонами у справі, є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, виконав обумовлені договором роботи на суму 154112,40 грн., про що 01.03.2010 р. оформлений акт № 3-03 САПТ (форми КБ-2в) приймання виконаних підрядних робіт, який без зауважень підписаний сторонами та скріплений печатками. Відповідно до п. 2.4 договору, сторонами встановлений кінцевий термін розрахунків - після підписання акта приймання об'єкта.

У розділі 5 договору встановлений порядок здачі та приймання робіт. Відповідно до п. 5.1, підрядник до 25-го числа звітного місяця надає замовнику акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в). Замовник на протязі 5 днів з дня отримання актів приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) зобов'язаний їх розглянути та, оформлені зі свого боку, повернути підряднику або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Представники сторін у судовому засіданні пояснили, що окрім акту № 3-03 САПТ від 01.03.2010 р. інший акт приймання об'єкту між ними не підписувався. Саме зазначений акт є підставою для проведення остаточного розрахунку за договором, відповідно до п. 2.4. Як слідує із матеріалів справи та заявлено сторонами у судовому засіданні, відповідно до п. 2.3 договору довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) сторонами не підписувалися.

Згідно з платіжними дорученнями №409 від 11.05.2010р., № 415 від 17.05.2010р., №464 від 31.05.2010р., випискою по банківському рахунку, актом звірки №2/2013 від 19.11.2013р., відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 90000,00 грн. Заборгованість за договором склала суму 64112,40 грн. (115112,40 грн. (вартість виконаних робіт) - 90000,00 грн. (оплата)).

Відповідач наявність у нього заборгованості за договором № 01/02-10 перед позивачем не оспорив, документів, підтверджуючих погашення заборгованості, не надав. Відповідно до письмової заяви від 18.11.2013 р. (а.с. 76) відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 64112,40 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5009,20 грн. за період з 02.03.2010 р. по 10.10.2013 р. включно.

Суд вважає встановленим факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних заявлені правомірно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при нарахуванні, а саме: за період з 02.03.2010 р. по 10.10.2013 р. позивачем зазначено 948 днів прострочення, тоді як за даний період кількість днів прострочення складає 1319; в формулі нарахування 3% річних зазначено 364 дні в році, що є помилковим, оскільки рік становить 365 (366) днів. Відповідно до перерахунку, здійсненного судом, сума 3% річних за період з 02.03.2010 р. по 10.10.2013 р. становить 6945,22 грн. Однак, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, судом стягується з відповідача заявлена позивачем сума 5009,20 грн. 3% річних за заявлений період.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 5706,00 грн. інфляційних витрат за період з березня 2010 р. по вересень 2013 р. Здійснивши перерахунок заявленої суми, судом встановлено, що позивачем невірно зазначений індекс інфляції 108,9% за березень 2010 р. - вересень 2013 р., оскільки індекс інфляції за цей період становить 109,08%. Таким чином, інфляційні витрати складають 5822,88 грн. Враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, судом стягується з відповідача заявлена позивачем сума 5706,00 грн. втрат від інфляції за заявлений період: березень 2010 р. - вересень 2013 р.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 6055,50 грн. пені за період з 02.03.2010 р. по 04.09.2010 р. включно (182 днів прострочення) на підставі ст.ст. 216, 217, 218, 230, 231, 232 ГК, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку неналежного виконання чи невиконання сторонами зобов'язань по даному договору сторони несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання стосовно оплати виконаних позивачем робіт. Разом з тим, сторонами у договорі № 01/02-10 не встановлено конкретного виду відповідальності сторін, зокрема, не визначено порядок та розмір нарахування пені за порушення стороною грошового зобов'язання.

Посилання позивача на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як на норму, яка встановлює розмір пені, судом до уваги не береться, оскільки дана законодавча норма передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, а не встановлює її розмір.

Обґрунтовуючи стягнення пені, позивач зазначає, що оскільки договором розмір штрафних санкцій не передбачений, розмір пені, відповідно до ст. 231 ГК України, визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно з ч.ч.4,6 ст.231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Однак визначальним положенням, яке передбачено ст.231 ГК України, є припис, що штрафні санкції повинні бути встановлені у договорі або законі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені, передбаченої ст.231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, сторонами у договорі №01/02-10 від 01.02.2010 р. не встановлено розміру пені у випадку невиконання грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково, в частині стягнення пені в сумі 6055,50 грн. грн. слід відмовити.

При цьому суд також враховує, що відповідач позов визнав у повному обсязі, однак згідно з ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 1, код ЄДРПОУ 36180433 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, буд. 33, кв. 53, код ЄДРПОУ 30334521) суму 64112 (шістдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн. 40 коп. заборгованості за договором підряду від 01.02.2010 р. № 01/02-10 на виконання ремонтно-будівельних робіт по об'єкту Тепличний комбінат, суму 5706 (п'ять тисяч сімсот шість) грн. 00 коп. інфляційних витрат, суму 5009 (п'ять тисяч дев'ять) грн. 20 коп. - 3% річних, суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10 грудня 2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).