Рішення № 35877323, 09.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 р. Справа № 914/3623/13

За позовом: до відповідача:Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Славськепро: стягнення 45423грн. 37коп..

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Деркач Ю.Ю. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з"явився.

Права та обов'язки згідно ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику Позивача, який з"явився в судове засідання. Заяви про відвід судді не надходили

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.м.т.Славське, Сколівський район, Львівська область про стягнення 45423,37 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.09.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.11.2013р. В зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 05.11.2013р., ухвалою суду від 05.11.2013р. розгляд справи відкладено на 19.11.2013р.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник позивача на вимогу суду подав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 665633, відповідно до якого станом на 18.11.2013р. відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований у ЄДР як фізична особа-підприємець, місцем його проживання є: АДРЕСА_1.

Оскільки, позивачем у позовній заяві зазначено адресу відповідача: АДРЕСА_1, на яку позивачем та судом було направлено позовну заяву з додатками та копії процесуальних документів, суд зважаючи на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 19.11.2013р. відклав розгляд справи на 09.12.2013р. та зобов»язав позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на нову адресу відповідача: АДРЕСА_1. Разом з копією ухвали суду від 19.11.2013р. судом було направлено відповідачу за новою адресою копії ухвал суду від 25.09.2013р. про порушення провадження у справі та та про відкладення розгляду справи від 05.11.2013р.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 25.11.2013р. судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить позов задоволити. На виконання вимог ухвали суду направив суду докази направлення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач в судове засідання 09.12.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.11.2013р. ( вручене 29.11.2013р.)

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для чергового відкладення розгляду справи, зокрема з тих причин, що відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника та не подав відзиву на позовну заяву.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

27.06.2012р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк», за якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 27.06.2012р, (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.1.1. умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надасться на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних засобів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.

Згідно п. 3.18.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.8 умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»).

Згідно п.3.18.1.6. умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 30000грн. 00коп., що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 15.07.2013р. якою позивачем було встановлено відповідачу станом на 27.06.2012р. кредитний ліміт в розмірі 30000грн. 00коп. (довідка в матеріалах справи).

Пунктом 3.18.6.1. умов передбачено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронної інформації, або в будь-якій іншій формі) та/або з момент надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Також встановлено, що згідно розділу 3.18.4. умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашеним кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

«Непогашенням кредиту» є не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Крім того, відповідно до п.3.18.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.18.2.3.4. умов передбачено, що банк має право при порушенні Клієнтом своїх зобов'язань змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до 3.18.5.1 умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4,4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до 3.18.5.4 умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, відповідач в порушення зазначених умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та процентів за користування кредитом.

Згідно розрахунку позивача, у зв'язку з вказаними порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач станом на 04.07.2013р. є заборгованість в розмірі 45423грн. 37коп. яка складається з: 30000грн. 00коп. - заборгованість за кредитом, 9420грн. 00коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3082грн. 29коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2921грн. 08коп. - заборгованість по комісії (винагороди) за користування кредитом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи 27.06.2012 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». Підписавши вказану заяву відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 27.06.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.6.1. умов передбачено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач, свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт, який згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 15.07.2013р. позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт станом на 27.02.2012р. в розмірі 30000грн. 00коп.

Відповідно до п. 3.18.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Однак, відповідач порушив свої грошові зобов'язання за Договором внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, відзив на позовну заяву, заперечень проти неотримання кредитних коштів відповідач суду не подав.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав претензію відповідачу від 18.06.2013р. з вимогою про погашення боргу, однак як стверджував представник позивача у судовому засіданні позивач відповіді не отримав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно розділу 3.18.4. умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленнню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашеним кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду; в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється здня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашениям кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Разом з тим, відповідно до п. 3.18.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,90% від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на викладене та дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши розрахунок боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30000грн. 00коп. заборгованості за кредитом, 9420грн. 00коп. заборгованісті по процентам за користування кредитом та 2921грн. 08коп. заборгованості по комісії (винагороді) за користування кредитним лімітом є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, однак відповідно до 3.18.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно із поданим розрахунком заявлено до стягнення 3082грн. 29коп. пені. Відтак, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3082грн. 29коп. пені підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем позовних вимог не спростовано та не надано суду належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №ВОТМ1808ОН від 11.07.2013р. на суму 1720грн. 50коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 610, 611, 612, 639, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230,231, 232, 345 ГК України, ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50 ) ідентифікаційний код 14360570) 30000грн. 00коп. заборгованості за кредитом, 9420грн. 00коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3082грн. 29коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2921грн. 08коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1720грн.50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 09.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.12.2013 р.

Суддя Кітаєва С.Б.