Рішення № 35877201, 05.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2013 р. Справа № 902/1566/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Заремби Ю.М.- довіреність №190 від 13.08.2013 року, паспорт АВ600769 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.08.2004р.;

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кредо" (вул. Максимовича, 43-Б, м. Вінниця, 21036)

до: спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (вул. Пирогова, 119/а, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 11139,84 грн згідно договору поставки №296-Н від 02.03.2001р.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Кредо" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" 11139,84 грн заборгованості за договором поставки №296-Н від 02.03.2001р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.11.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1566/13 з призначенням її до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (05.12.2013р.) з'явилася представник позивача (Заремба Ю.М.), яка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений ухвалою суду від 21.11.2013 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №9749 від 28.11.2013р., підписаним представником останнього 26.11.2013р. (а.с. 25).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.03.2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Кредо" (постачальник) та спільним українсько-польським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Варта" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів та послуг автомийки №296-Н (а.с. 9).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця обумовлений договором товар чи здійснити послуги автомийки,, а покупець зобов'язується здійснити оплату цього товару чи послуг.

Пунктом 2 Договору сторони обумовили ціну на товар та послуги.

Згідно із п. 4.1.1 Договору оплата товару і послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальника чи оплатою готівкою в касу постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець отримує товар та послуги автомийки через АЗС постачальника, які розміщені в м. Вінниця та м. Калинівка

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу на протязі 2008р. товар (нафтопродукти) на суму 105649 грн. 10 коп. на підставі видаткових накладних №483 від 31.01.2008р. на суму 13777 грн 50 коп., №118 від 29.02.2008р. на суму 31306 грн 50 коп., №1827 від 31.03.2008р. на суму 37304 грн, №1961 від 31.03.2008р. на суму 23261 грн 10 коп., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 10-13).

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреностей (а.с. 10-13) в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 106928 грн 58 коп. (з яких 94649 грн 11 коп. зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар в 2008р. та 12279 грн 47 коп.- в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар, яка існувала у відповідача станом на 01.01.2008р.). зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розроблювальними відомостями (а.с. 14-17).

30.06.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10999 грн 99 коп. (а.с. 19).

Однак відповідач, як стверджує позивач у позові, решти розрахунків за отриманий товар не здійснив, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10999 грн 99 коп.

В зв'язку з непроведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія №211 від 20.09.2013р. з вимогою погасити наявну заборгованість згідно договору №296-Н від 02.03.2001р. в сумі 10999 грн 99 коп. (а.с. 20-22), яку відповідач одержав 28.09.2013 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, як свідчать матеріали справи, погашення заборгованості за отриманий товар відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №296-Н від 02.03.2001р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 10999 грн 99 коп. боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 95 грн 85 коп.- 3% річних та 44 грн інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 95 грн 85 коп. за період з 01.08.2013р. по 15.11.2013р., судом встановлено, що позивачем при визначенні періоду їх нарахування взято за основу початок періоду з 01.08.2013р., тобто після спливу передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного терміну наданого боржнику для виконання свого обов'язку від дня пред'явлення вимоги, однак дане спростовується ст. 692 ЦК України, в ч. 1 якої зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права -покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

На даному також наголошується у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, в якому зазначено, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вищевказані приписи законодавства, позивач при зверненні з даним позовом до суду повинен був виходити з положень ч. 2 ст. 692 ЦК України відповідно до якої він мав право нараховувати 3% річних з моменту прийняття відповідачем товару на підставі видаткових накладних. Однак, суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. А тому суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

Відтак здійснивши обрахунок 3% річних у вказаному позивачем періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір 96 грн 74 коп. Однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають пеня 3% річних саме у заявленому позивачем розмірі в сумі 95 грн. 85 коп.

З аналогічних підстав, суд погоджується із заявленими до стягнення 44 грн. інфляційних втрат, так як позивач мав право здійснювати розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з січня 2008 року по листопад 2013р.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (вул. Пирогова, 119/а, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 21728220) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кредо" (вул. Максимовича, 43-Б, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13330414) 10999 грн 99 коп. боргу, 95 грн 85 коп.- 3% річних, 44 грн інфляційних втрат та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 грудня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Пирогова, 119/а, м. Вінниця, 21100)