Рішення № 35871578, 04.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2013 р. Справа № 7/30/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Банасько О.О., судді Тварковський А.А., Яремчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", м.Київ

до: Приватного підприємства "Сервіс-Дорбуд", м.Вінниця

про стягнення 453 870,16 грн. штрафних санкцій та заборгованості за договором

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Метенко Т.І., довіреність від 08.01.2013 року, паспорт серії КР № 136919 виданий Садгірським РВ УМВС України у Чернівецькій області 08.05.1997 року.

Штагер І.В., довіреність від 29.01.2013 року, паспорт серії МА № 072124 виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області від 23.02.1996 року.

відповідача: Когутницький В.М., довіреність від 04.01.2013 року, паспорт серії АА № 681516 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.02.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

18.06.2012 року на адресу суду надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", м.Київ до Приватного підприємства "Сервіс-Дорбуд", м.Вінниця про стягнення 556 592,96 грн., з яких 180 348,32 грн. штрафу та 376 244,6 грн. заборгованості за договором про виконання робіт (підряду) № П/11-226 від 23.08.2011 року.

Ухвалою від 20.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/30/2012/5003 та призначено до розгляду на 04.07.2012 року.

Ухвалою суду від 04.07.2012 року зупинено провадження у справі № 7/30/2012/5003 в зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

11.01.2013 року від експертної установи (Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса) надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7634 від 26.12.2012 року (а.с.24-36, т.2).

Ухвалою суду від 14.01.2013 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.01.2013 року.

28.01.2013 року на адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист з документами, які вимагались ухвалою суду від 14.01.2013 року. Додатком до супровідного листа останнім додано письмові пояснення в яких зазначено, що висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7634 встановлено вартість фактично виконаних робіт за договором підряду, визначених за обсягом визначеними з урахуванням даних загального журналу робіт, згідно зведеного кошторису розрахунку № 2 яка складає 1 135 570,00 грн. в зв'язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.125-126, т.2).

29.01.2013 року на адресу суду від позивача надійшло електронне повідомлення додатком до якого додано доповнення в якому останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.141-144, т.2).

31.01.2013 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання в якому останній зазначає, що висновок експертизи є неоднозначним та таким що не відповідає фактичним обставинам справи в зв'язку з чим просить суд призначити нову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.74, т.3).

31.01.2013 року провадження у справі № 7/30/2012/5003 зупинено в зв'язку з призначенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

11.03.2013 року від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист (№1585-13 від 05.03.2013 року) в якому зазначено, що проведення даної експертизи в зв'язку з значним навантаженням експертів інституту в зазначені законодавством строки є неможливим оскільки об'єкт знаходиться поза зоною обслуговування. Також у листі останній пропонує призначити проведення додаткової експертизи за місцем знаходження об'єкта Харківському НДІСЕ із залученням при необхідності інших експертів. Додатком до листа додано матеріали справи № 7/30/2012/5003.

Ухвалою суду від 12.03.2013 року поновлено провадження у справі № 7/30/2012/5003 та призначено до розгляду на 20.03.2013 року.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року відкладено розгляд справи до 01.04.2013 року з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

29.03.2013 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Також на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення додаткової судової експертизи, проведення якої останній просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.149, т.3).

Ухвалою суду від 01.04.2013 року зупинено провадження в зв'язку з призначенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Харківському НДІ судових експертиз ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса.

30.10.2013 року від експертної установи (Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса) надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6385 від 16.10.2013 року (а.с.а.с.232-239, т.3).

Ухвалою суду від 31.10.2013 року провадження у справі поновлено з призначенням її до розгляду на 04.11.2013 року.

04.11.2013 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України.

Також 04.11.2013 року представником позивача через канцелярію суду подано доповнення до позовної заяви (уточнення позовних вимог) № 195/5-11/13 від 01.11.2013 року згідно якого останній просить стягнути з відповідача на його користь 180 348,32 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт за Договором № П/11-226 від 23.08.2011 року та 237 521,84 грн. заборгованості за Договором № П/11-226 від 23.08.2011 року і судові витрати (а.с.7-8, т.4).

Cудом вказане доповнення позивача № 195/5-11/13 від 01.11.2013 року розцінено як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу і прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 04.11.2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено її розгляд до 18.11.2013 року в зв'язку з неявкою в засідання суду відповідача і ненаданням ним витребуваних документів.

Представник відповідача в засіданні суду 18.11.2013 року та в своїх поясненнях, поданих на виконання вимог ухвал суду від 30.10.2013 року та від 04.11.2013 року проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність між висновками експертів з результатами останньої з яких він не погоджується.

Під час проведення судового засідання 18.11.2013 року суд дійшов висновку, що справа № 7/30/2012/5003 відноситься до категорії справ значної складності у зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 18.11.2013 року для розгляду справи № 7/30/2012/5003 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 18.11.2013 року справу прийнято колегією до провадження та призначено до розгляду на 04.12.2013 року.

03.12.2013 року від відповідача надійшло клопотання без номера від 03.12.2013 року, яким він просить призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському НДІ судових експертиз.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду 04.12.2013 року представник відповідача відкликав своє клопотання без номера від 03.12.2013 року про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи в зв'язку з чим остання не розглядається судом.

В судовому засіданні 04.12.2013 року судом оголошено перерву в межах дня за усним клопотанням сторін з метою підготовки обопільного письмового клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

По закінченні перерви відповідачем в засіданні суду подано клопотання про розстрочення стягнення суми основного боргу рівними частинами на шість місяців, яке підписано представниками сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.08.2011 року між Заритим акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (Замовник) та Приватним підприємством "Сервіс-Дорбуд" (Підрядник) укладено договір № П/11-226 про виконання підрядних робіт (а.с.75-78, т.1).

За умовами Договору Підрядник за завданням Замовника зобов'язується виконати роботи з будівництва дороги (надалі Об'єкт) внутрішнього майданчика установки попередньої підготовки газу (УППГ) Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (НГКР) загальною довжиною 600 метрів та загальною площею 3,908 кв. м., за адресою Харківська область, Краснокутський район, землі Кітченківської сільської ради (надалі роботи) згідно Схеми розташування, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3 до Договору) у встановлені даним Договором строки, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони домовились, що Підрядник виконує Роботи за Договором протягом 31- го календарного дня з дати отримання від Замовника авансу, передбаченого п.3.3. Договору. Порядок та конкретні строки виконання етапів робіт визначаються згідно із Графіком виконання робіт, що є невід'ємною частиною Договору (додаток № 4 до Договору).

У разі виникнення обставин, що не залежать від Підрядника та перешкоджають виконанню Робіт за Договором у встановлені строки, строк виконання Підрядником робіт продовжується на строк, необхідний для усунення зазначених обставин за погодженням Сторін, про що складається відповідний акт та Додаткова угода (п.2.2. Договору).

Перегляд строків виконання Робіт здійснюється шляхом внесення змін до Графіку виконаних робіт (додаток № 4 до Договору) за погодженням Сторін (п.2.3. договору).

Розділом третім Договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків.

Так, вартість робіт за Договором визначається Договірною ціною (Додаток № 1 до Договору), Локальним кошторисом (додаток № 2 до Договору), що становлять невід'ємну частину Договору та складає 1 387 294,80 грн., в тому числі ПДВ 231 215,80 грн. Вартість робіт по договору може бути зменшена у відповідності до фактично виконаних робіт та розрахована у відповідності до Локального кошторису (Додаток № 2 до Договору). Сума Договору визначається вартістю робіт, що передбачена п.3.1 Договору.

Сторони домовились, що протягом 10 днів після підписання Договору Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника, зазначений у п.10 Договору, суму авансу у розмірі 50 % від вартості робіт, зазначеної у п.3.1 договору, що становить 693 647,40 грн. з ПДВ. Наступний (другий) платіж у розмірі 15 % вартості робіт, зазначеної у п.3.1 Договору, що становить 208 094,22 грн. з ПДВ Замовник сплачує протягом 10 календарних днів з дати початку виконання Підрядником робіт за Договором. Наступник (третій) платіж у розмірі 15% вартості робіт, зазначеної у п.3.1 Договору, що становить 208 094,22 грн. з ПДВ, Замовник сплачує протягом 20 календарних днів з дати початку виконання Підрядником робіт за Договором. Остаточний розрахунок у розмірі 20% від вартості робіт, зазначеної у п.3.1 Договору, з урахуванням фактичної вартості робіт за Договором, що підтверджується належним чином оформленими актами (довідками) згідно п.5.2 Договору, Замовник проводить після повного виконання Підрядником робіт за Договором та підписання сторонами Акту спільної комісії, до складу якої входять представники Замовника та Підрядника, з метою визначення якості дорожнього покриття по закінченню виконаних робіт і відповідності його технічним умовам, встановленим Технічним завданням (п.п.3.3-3.6. Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання Робіт відповідно до вимог Технічного завдання (додаток № 5 до Договору), будівельних норм і правил, Графіку виконання робіт (додаток № 4 до Договору).

Приймання - передача виконаних робіт за Договором здійснюється на дату повного закінчення Робіт та оформляється Актом прийому - передачі за формою КБ -2в та довідками за формою КБ - 3 (п.5.2 Договору).

Якщо на момент прийому-передачі робіт будуть виявлені істотні недоробки (недоліки), що виникли з вини Підрядника, Замовник має право не підписувати відповідний Акт прийму-передачі. У цьому випадку в триденний термін з моменту виявлення порушень представниками спільно складається Акт про виявлені недоліки (Акт) при прийомі Робіт за Договором, який підписується обома сторонами. При цьому Замовник має право вимагати від Підрядника безоплатного усунення недоліків у термін та в обсягах, зазначених в Акті (п.5.3 Договору).

Судом встановлено, що сторонами разом з підписанням Договору № П/11-226 про виконання підрядних робіт було укладено та підписано додатки №1 - № 5 до договору, яким визначено ціну договору, локальний кошторис, схему розташування дороги по Договору, графік виконання робіт з будівництва дороги внутрішнього майданчику УППГ Сахалінського НГКР та технічне завдання на виконання робіт з будівництва дороги (а.с.79-86, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов п.3.3 Договору платіжним дорученням № 1373 від 23.08.2011 року, яке прийнято установою банку для виконання 25.08.2011 року перерахував відповідачу аванс в розмірі 50 % вартості робіт в сумі 693 647,40 грн. ( а.с.87 т.1).

Також, позивач в подальшому, на виконання п.п.3.4., 3.5. Договору, платіжними дорученнями № 1473 від 05.09.2011 року та № 1507 від 14.09.2011 року перерахував відповідачу по 208 094,22 грн. (а.с.88-89, т.1).

Факт перерахування та отримання відповідачем вищевказаних коштів також стверджується довідками ПАТ "Комерційний банк "Актив - банк" № 1943/15-2 від 03.07.2012 року та ПАТ "КБ "ПриватБанк" № КООООРА/68 від 03.07.2012 року. (а.с.114-116, т.1).

Таким чином позивачем перераховано відповідачу 1 109 835,84 грн., що власне не заперечується сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що 12.09.2011 року Підрядник звернувся до Замовника з листом № 58/1, який згідно вхідного штампу останнім отриманий 13.09.2011 року. Даним листом Підрядник повідомив Замовника про зупинення виконання робіт з 07.09.2011 року по 15.09.2011 року (технологічна перерва) за усним розпорядженням Замовника і у зв'язку з чим буде змінено термін остаточного виконання робіт (а.с.90, т.1).

В свою чергу, Замовник листом № 163-09/11 від 14.09.2011 року повідомив Підрядника про те, що не заперечує проти перенесення терміну виконання робіт на термін технологічної перерви (а.с.91, т.1).

Враховуючи положення п.2.1 Договору, Графіку виконання робіт (Додатку № 4 до Договору), зміст вказаних вище листів, а також те, що аванс перераховано Замовником 25.08.2011 року суд приходить до висновку про те, що Підрядник мав виконати роботи до 04.10.2011 року.

Перенесення строку виконання робіт до вказаної дати не заперечується Замовником, що слідує із змісту листа від 14.09.2011 року № 163-09/11 та констатується останнім безпосередньо в позовній заяві.

Судом встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором від 23.08.2011 року № П/11-226 не виконано - результат робіт взагалі не передано за актом приймання-передачі робіт.

Із дослідження листів та претензій між сторонами слідує, що Замовник не погодився на пропозиції Підрядника щодо перенесення строків виконання робіт, а також на зміни умов Договору в частині ціни Договору, об'ємів запланованих робіт та підписання проміжних актів на виконані роботи (а.с.92-93, 96, т.1, а.с.130-137, т.2).

Також судом встановлено, що Замовником в зв'язку з простроченням виконання зобов'язання заявлено претензію про сплату штрафу (лист від 17.11.2011 року № 206/2-11/11), яку Підрядник не визнав надіславши лист № 09-12/2011 від 09.12.2011 року (а.с.94-95, т.1, а.с.138, т.2).

Листами від 13.12.2011 року та від 25.01.2012 року Замовник надіслав Підряднику складений ним комісійно дефектний акт станом на 08.12.2011 року та запропонував направити за місцем виконання робіт уповноважених представників для складання акту фактично виконаних робіт по Договору (а.с.96-102, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи зазначені пропозиції Замовника щодо направлення уповноважених представників для складання акту фактично виконаних робіт були залишені без реагування Підрядника, як і не подано жодних заперечень на дефектний акт складений Замовником.

Так як відповідач не прибув на об'єкт будівництва для складання акту фактично виконаних робіт по Договору, позивачем 06.04.2012 року складено акт вартості фактично виконаних робіт при будівництві дороги внутрішнього майданчику УППГ Сахалінського НГКР по договору № П/11-226 від 23.08.2011 року відповідно до якого відповідачем фактично виконано робіт на загальну суму 733 591,20 грн. (а.с.105-106, т.1).

Як вказувалось вище, ухвалою суду від 01.04.2013 року провадження у справі зупинено в зв'язку з призначенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6385 від 15.10.2013 року вартість фактично виконаних ПП "Сервіс-Дорбуд" за договором підряду № П/11-226 від 23.08.2011 року робіт визначених на підставі дефектного акту, наданих пояснень, зведеного кошторисного розрахунку в цінах станом на серпень 2011 року складає 836 314,00 грн..

Із змісту позовної заяви слідує, що причиною виникнення спору стало прострочення виконання відповідачем зобов'язання по виконанню підрядних робіт за договором від 23.08.2011 року № П/11-226 та виконання останніх в обсязі меншому ніж обумовлено Договором та на меншу суму ніж перерахував позивач в якості попередньої оплати.

Різниця між сумою перерахованих відповідачу грошових коштів та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт визначених відповідно до висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 6385 від 15.10.2013 року, а також штраф за прострочення виконання зобов'язання складає ціну заявленого позову із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.7-8, т.4).

В письмових поясненнях від 26.01.2013 року, від 29.03.2013 року та від 18.11.2013 року відповідач позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити вказуючи на виконання робіт на суму отриманої попередньої оплати від позивача посилаючись в підтвердження власних доводів на висновок судової експертизи № 7634 від 25.12.2012 року заперечуючи при цьому висновок додаткової будівельно-технічної експертизи № 6385 від 15.10.2013 року (а.с.125-126, т.2, а.с.151, т.3).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 23.08.2011 року сторонами договору № П/11-226 між ними виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864, 875-886 ЦК України), ст.ст. 317-323 ГК України.

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Умовами п.п.3.6, 5.2 Договору встановлено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється на дату повного закінчення робіт шляхом оформлення актів за формою Кб-2в та довідки за формою КБ-3, які є підставою для проведення повного розрахунку.

Як вказувалось вище відповідачем всупереч вказаним положенням Договору - результат виконаних ним робіт взагалі не передано позивачу за актом приймання-передачі робіт.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

У розумінні ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На думку суду виконання відповідачем підрядних робіт на суму фактично меншу ніж отримано ним грошових коштів від позивача переконливо свідчить про заподіяння останньому збитків в розмірі різниці між сумою перерахованих коштів та вартістю фактично виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 273 521,84 грн. (1 109 835,84 (сума отриманих коштів) - 836 314,00 (вартість фактично виконаних робіт)) правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 180 348,32 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розділом шостим Договору Сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання умов Договору.

Зокрема, в разі порушення строків виконання Робіт з вини Підрядника, останні сплачує на корись Замовника штраф у розмірі 3 % від вартості робіт за Договором. За прострочення виконання робіт на строк понад 10 календарних днів Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості робіт за Договором (п. 6.2 Договору).

Як вбачається із розрахунку позивача останнім нараховано штраф в розмірі 3 % та 10 % від вартості робіт, що є правомірним, оскільки вказане відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Разом з тим стосовно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги невідповідність розміру штрафу наслідкам допущеного відповідачем порушення зобов'язання позаяк позаяк розмір штрафу по відношенню до розміру боргу становить 65,94 % тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 45 000,00 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення наведені відповідачем у його письмових поясненнях є юридично неспроможними, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на неналежність додаткової експертизи не приймається судом до уваги оскільки перший висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи (№ 7634 від 25.12.2012 року) не містив відповіді на питання щодо визначення фактичної вартості робіт та використаних матеріалів виконаних виключно відповідачем відповідно до цін, переліку робіт та їх вартості згідно умов договору (додатків до нього) станом на момент виконання будівельних робіт (серпень-вересень 2011 року) із врахуванням того, що завершення робіт здійснювалось позивачем.

При цьому висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7634 від 25.12.2012 року при визначенні вартості фактично виконаних за договором підряду робіт містить вірогідні показники, а також визначає вартість робіт та використаних матеріалів при виконанні будівельних робіт (по будівництву дороги внутрішнього майданчика установки попередньої підготовки газу за адресою: Харківська область, Краснокутський район, землі Китченківської сільської ради) без розмежування між сторонами обсягів та вартості виконаних робіт та без прив'язки до договірної ціни, кошторису до Договору від 23.08.2011 року № П/11-226.

Враховуючи наведене вище та з огляду на приписи ч.ч.5, 6 ст.42 ГПК України оцінюється судом критично та відхиляється висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7634 від 25.12.2012 року Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (а.с.23-36, т.2).

Відхиляючи висновок експертизи № 7634 від 25.12.2012 року судом було враховано також наступне.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.

Приписами ст.844 ЦК України встановлено, що кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема висновків судових експертиз, Підрядником не виконувались додаткові роботи не передбачені кошторисом.

В обгрунтування необхідності проведення додаткових робіт при виконанні підрядних робіт за умовами договору від 23.08.2011 року № П/11-226 відповідачем не надано жодного доказу виходячи з чого судом критично оцінюються листи від 31.08.2011 року № 55, від 31.08.2011 року № 56 (а.с.130-131, т.2 ).

При цьому судом встановлено, що необхідність збільшення договірної ціни зі сторони відповідача зумовлена не необхідністю виконання додаткових робіт, а використанням при улаштуванні дорожнього покриття дорожніх плит, які придбані Підрядником по значно більшій ціні ніж обумовлено кошторисом.

Так, кошторисом погоджено загальну кількість (2 652 м2) та вартість плити в розмірі 194,48 грн. за м2 (шифр і номер позиції нормативу-С1416-8626 варіант 1) (загалом - 515 760,96 грн.), в той час як підрядник надав первинні бухгалтерські документи в підтвердження придбання кількості плит в обсязі 2 658 м2 на загальну суму 833 840,90 грн. з ПДВ, що підтверджується висновками судових експертиз та наданими відповідачем первинними бухгалтерськими документами в підтвердження факту придбання останніх (а.с.81, т.1, а.с.33-34, 38-47, 85-100, т.2, а.с.123-143, т.3).

Із матеріалів слідує, що в договір від 23.08.2011 року № П/11-226 сторонами не вносилось жодних змін, в тому рахунку і щодо ціни матеріалів, які мали використовуватись при проведенні робіт, а також те, що договір не розривався ні за погодженням сторін, ні в судовому порядку.

Посилання відповідача не необ'єктивність та неналежність дефектного акту складеного позивачем оцінюється судом критично та не приймається до уваги виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами при виконанні підрядних робіт не складались акти на приховані роботи та конструкції в зв'язку з чим у висновку судової експертизи № 7634 від 25.12.2012 року було визначено вірогідну вартість фактично виконаних робіт із зазначенням про неможливість встановити фактичні обсяги по певним видам робіт та витрат на матеріали, зокрема - гарячекатанна арматурна сталь, надбавки до цін заготовок за складання та зварювання каркасів та сіток плоских, улаштування основи з готової цементногрунтової суміші товщиною 15 см при приготуванні її з піщаних, супіщаних грунтів із застосуванням автогрейдера, перевезення грунту до 5 км., планування площ механізованим способом, розбирання бортових каменів на бетонній основі тощо.

При проведенні додаткової експертизи, окрім наданих сторонами первинних бухгалтерських документів, використано також інформацію наявну в дефектному акті, яка відображає показники по прихованим роботам.

Суд зауважує, що в разі проведення експертизи лише за первинними бухгалтерськими документами наданими сторонами в підтвердження виконання робіт та здійснення витрат на закупівлю матеріалів за договором від 23.08.2011 року № П/11-226 із врахуванням цін визначених сторонами в договірній ціні та кошторисі без врахування інформації, що міститься в дефектному акті вартість фактично виконаних робіт підрядником була б значно меншою, оскільки відповідачем в підтвердження понесених витрат при виконанні даного договору надано лише видаткові накладні на закупівлю дорожніх плит, акти здачі-прийняття робіт на послуги автогрейдера та трактора (а.с.85-103, т.2, а.с.118-143, т.3).

Доказів в підтвердження факту закупівлі підрядником гарячекатанної арматурної сталі, блоків для стін, підвалів, а також виконання прихованих робіт в інших обсягах ніж вказано в дефектному акті матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення розміру штрафу.

Витрати на судовий збір та витрати по сплаті послуг судових експертиз підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене новою ціною позову в даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог являється 453 870,16 грн., а тому розмір судового збору який підлягав сплаті становить 9 077,40 грн. згідно приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 2 054,46 грн. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки при подачі позову до суду ним було сплачено 1 641,00 грн..

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців, в задоволенні якої позивач не заперечував, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи процесуальну позицію сторін стосовно поданого клопотання, яка свідчить про його підтримку двома сторонами, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суми заборгованості строком на 6 місяців (до 04.06.2014 року).

04.12.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сервіс - Дорбуд", вул. Айвазовського, 26, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код-34004702) на користь Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", вул.Панаса Мирного, 28, оф.34, м.Київ, 01011 (ідентифікаційний код-33152471) - 273 521 грн. 84 коп., 45 000 грн. 00 коп. - штрафу, 9 077 грн. 40 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та 21 735 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою вартості проведених судових будівельно-технічних експертиз.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.12.2013 року у справі № 7/30/2012/5003 в частині стягнення 273 521 грн. 84 коп. рівними частинами строком на 6 (шість) місяців (до 04.12.2013 року), визначивши сплату боргу Приватним підприємством "Сервіс - Дорбуд", вул. Айвазовського, 26, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код-34004702) на користь Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", вул.Панаса Мирного, 28, оф.34, м.Київ, 01011 (ідентифікаційний код-33152471) наступним чином:

- до 04.01.2014 року 45 586 грн. 97 коп.;

- до 04.02.2014 року 45 586 грн. 97 коп.;

- до 04.03.2014 року 45 586 грн. 97 коп.;

- до 04.04.2014 року 45 586 грн. 97 коп.;

- до 04.05.2014 року 45 586 грн. 97 коп.;

- до 04.06.2014 року 45 586 грн. 99 коп..

4. В стягненні 135 348 грн. 32 коп. штрафу відмовити.

5. Повернути Закритому акціонерному товариству "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", вул.Панаса Мирного, 28, оф.34, м.Київ, 01011 (ідентифікаційний код-33152471) судовий збір в розмірі 2 054 грн. 46 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 2653 від 05.06.2012 року.

6. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" судового збору в розмірі 2 054 грн. 46 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 2653 від 05.06.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 2653 від 05.06.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/30/2012/5003.

7. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

судді Тварковський А.А.

Яремчук Ю.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.