Постанова № 35877180, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 918/1137/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина"на постановувід 09.09.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№918/1137/13 господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"протлумачення змісту договору купівлі-продажу та надання послугза участю представників:

позивача: Гішка В.С., дов. від 24.12.12, б/н;

відповідача: Бута Д.В., дов. від 12.08.13 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про використання російської мови у господарському процесі задоволено.

Клопотання позивача про залучення доказів відхилено.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.08.2013 (суддя Є. Павленко), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 (судді О. Мельник, В. Грязнов, І. Розізнана) матеріали справи №918/1137/13 передано за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013, справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. Вважає, що судами неправильно застосовано ст. 15 ГПК України. Суди не застосували ст. 93 ЦК України та неправильно визначили місцезнаходження відповідача. Також, судами не було перевірено повноваження Лубніна О.В. та Полікарпова А.О. на представництво інтересів відповідача. Ними не досліджувалися зміст договору від 23.06.2005 та угоди від 03.05.1999 та не встановлено сторону зобов'язану за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії.

Ознайомившись з матеріалами справи на предмет дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ фірма "Журавлина" звернулась до господарського суду Рівненської області із позовом до ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про тлумачення змісту правочину.

Подання позову до господарського суду Рівненської області останній обґрунтував тим, що за умовами вказаних договорів саме на ТОВ фірма "Журавлина" покладено обов'язок здійснити на користь відповідача певні активні дії, що згідно ч.1 ст.15 ГПК України є підставою для звернення до суду за місцезнаходженням позивача.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ фірма "Журавлина" не про укладення, зміну чи розірвання договору від 23.06.2005 року та угоди від 03.05.1999 року, а тлумачення змісту вказаних договорів, незалежно в якій їх частині.

Відповідно до довідки АА №456384 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 140-141), виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №457845, АЕ №111263 (а.с. 142-143, 144-145) місцезнаходженням ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" є місто Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 22, 03134.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 15,17 ГПК України, ст.ст. 4,17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суди дійшли висновку про те, що спір між сторонами виник з приводу тлумачення змісту договорів, тобто з інших підстав, ніж передбачені ч.1 ст. 15 ГПК України, тому підсудність справи №918/1137/13 слід визначити саме за ч. 2 ст. 15 ГПК України за місцезнаходженням ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна".

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Водночас, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Судами встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога позивача надати тлумачення умовам договору. Така категорія спору не міститься у переліку, визначеному ч.1 ст. 15 ГПК України. Відтак, висновок судів про необхідність застосування ч.2 ст. 15 ГПК України та визначення підсудності цього спору як для "спорів, що виникають з інших підстав" є обґрунтованим. Колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про те, що судами не досліджувалися зміст договору від 23.06.2005 та угоди від 03.05.1999 та не встановлено сторону зобов'язану за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії так як встановлення цього факту має значення для застосування ч.1 ст.15 ГПК України.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що підсудність даного спору визначається за місцезнаходженням відповідача.

Судами встановлено, що місцезнаходженням ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" є місто Київ. Відтак, керуючись ст. 17 ГПК України, суди правильно направили справу до господарського суду міста Києва.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст. 93 ЦК України з огляду на таке.

Так, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови слушно зауважено, що ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальною нормою по відношенню до ст. 93 ЦК України, а тому саме вказана спеціальна норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення місцезнаходження відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди правильно застосували ст.ст. 15,17 ГПК України. Підстави для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 15.08.2013 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 - відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун