Постанова № 35877166, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 925/817/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р.у справі Господарського суду№ 925/817/13 Черкаської області за позовомТомашівської сільської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс"простягнення суми

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пашун О.В., Голова Томашівської сільської ради; Лень Б.В., дов. № 02-20/153 від 15.05.2013 р.;відповідача: Бай В.А., директор; Чернецька Г.М., дов. № б/н від 24.09.2013 р.; Сівак Н.В., дов. № б/н від 01.09.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 р. Томашівська сільська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 02-22/184 від 01.07.2013 р. (а.с. 44-45) просила стягнути на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" (далі - Товариство) 169 748,10 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості (передоплати) за договором № 10 від 01.06.2012 р. у розмірі 145 941,12 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт у розмірі 23 806,98 грн.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариством порушено зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт за укладеним між сторонами договором підряду № 10 від 01.06.2013 р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 р. (суддя Боровик С.С.) позовні вимоги Ради задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Ради основну заборгованість у розмірі 145 941,12 грн. та штраф у розмірі 17 956,16 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. (колегія суддів: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Шевченко Е.О.) рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. В іншій частині судові рішення мотивовано неправильністю нарахування Радою штрафу понад встановлений частиною 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, відповідно до якого стягнути з нього невикористаний аванс за договором підряду в розмірі 5 744,52 грн. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на ст.ст. 848, 850, 853 ЦК України, зазначаючи, що господарськими судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку окремим доказам у справі.

Рада не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою (Замовник) та Товариством (Підрядник) 01.06.2012 р. укладено договір № 10, предметом якого є капітальний ремонт залу для глядачів та спортивного залу будинку культури по вул. 30-річчя Перемоги, б.5 в с. Томашівка Фастівського району Київської області (далі - Договір);

- за приписами п. 3.2 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи до 15.10.2012 р. за умови своєчасного надання фронту робіт, будівельної готовності об'єкта, або окремих її етапів;

- відповідно до п. 4.1 Договору встановлено, що загальна вартість розрахунків цього Договору визначається на підставі кошторису та договірної ціни, які є невід'ємною частиною цього Договору та становить 486 470,00 грн.;

- пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що при порушенні термінів виконання робіт, зазначених у п. 3.2 цього Договору, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період розрахунків, від вартості незакінчених (невиконаних) робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Договору;

- на виконання п. 4.2 Договору згідно рахунку-фактури № 11 від 01.06.2012 р. (а.с.17) Рада перерахувала Товариству передоплату в розмірі 30% від вартості Договору в сумі 145 941,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 01.06.2012 р. (а.с.38);

- на підставі акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року за формою КБ-2в (а.с.13-16) Рада сплатила Товариству 247 054,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № № 7-11 від 28.09.2012 р. (а.с. 36-38);

- Рада неодноразово зверталась до Товариства листами: № 248/02-20 від 18.10.2012 р., № 277/02-20 від 12.11.2012 р., № 311/02-20 від 06.12.2012 р., № 324/02-20 від 25.12.2012 р. (а.с.18-21) якими повідомляла щодо порушення строків виконання ремонтних робіт за Договором.

- претензією № 1 від 28.12.2012 р. Рада звернулась до Товариства з вимогою сплатити штрафні санкції за прострочення виконання робіт по Договору;

- Товариство свої зобов'язання у передбачений п. 3.2. Договору строк - до 15.10.2012 р. не виконало, термін дії Договору закінчився 31.12.2012 р., що слугувало підставою для звернення Ради до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги Ради про стягнення на її користь з Товариства 145 941,12 грн. заборгованості (сплаченої Радою суми передоплати) за Договором, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Товариством не надано, а матеріали справи не містять доказів виконання робіт у передбачений пунктом 3.2 Договору строк - до 15.10.2012 р., у тому числі доказів виконання робіт на суму передоплати. Відтак, оскільки термін дії Договору закінчився 31.12.2012 р. вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарських судів передчасними з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду. Глава 61 ЦК України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду.

Відповідно до частини першої ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Ради про стягнення на її користь з Товариства сплаченої за Договором суми передоплати у розмірі 145 941,12 грн., а також штрафу за прострочення виконаних робіт у розмірі 23 806,98 грн.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на виконання умов Договору, Радою сплачено Товариству передоплату за виконання робіт в сумі 145 941,12 грн., а також 247 054,56 грн. за виконані Товариством роботи. Таким чином, сума коштів, сплачених Радою на виконання Договору, становить 392 995,68 грн.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Договір частково виконувався, однак, станом на день розгляду спору доказів виконання Товариством робіт на суму передоплати, у строк встановлений Договором, останнім не надано.

Однак, такі висновки господарських судів спростовуються наявними у матеріалах справи та долученими Товариством до касаційної скарги: актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 року (форми КБ-2в) (а.с. 69-75) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форми КБ-3) (а.с. 68), які не були предметом дослідження місцевого та апеляційного господарських судів та яким не було надано жодної правової оцінки.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги Ради про стягнення на її користь з Товариства 145 941,12 грн. сплаченої суми передоплати, господарськими судами не встановлювався фактичний обсяг та терміни виконання робіт Товариством.

Між тим, з огляду на предмет спору у даній справі, встановлення обсягу фактично виконаних Товариством робіт та термінів їх виконання має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі. Господарським судом апеляційної інстанції не досліджувалися обставини складання та направлення Товариством на адресу Ради акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 року та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, а також мотивів відмови Ради від їх підписання, що також має істотне значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо відзначити, що в силу передбачених главою 51 ЦК України загальних положень, якими врегульовано правові наслідки порушення зобов'язання (ст.ст. 610 - 612), а також в силу встановлених главою 61 ЦК України спеціальних положень, якими врегульовано відносини в сфері підряду (ст. 849), несвоєчасне виконання робіт за договором підряду може слугувати підставою для відмови замовника від договору підряду, зміни його умов, сплати неустойки тощо, але не підставою повернення грошових коштів, сплачених на виконання договору за умови його чинності в момент виконання цих робіт.

Абзацом другим п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням ст. ст. 47, 33 та 43 ГПК України, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог Ради у даній справі.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 р. у справі № 925/817/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський