Ухвала суду № 35876811, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/13440/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а/0470/9704/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт"

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 №0001542301 - повністю, від 13.07.2011 №0001552301 в частині основного платежу - 98786,00 грн. та штрафних санкцій - 24812,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Універсалпродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, складено акт від 29.06.2010 №886/231/25514935, в якому встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІ квартал 2010 року (звітний податковий період півріччя 2010 року) на 41635,00 грн.; І квартал 2011 року на 12532, 00 грн.; заниження податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІІ квартал 2010 року (звітний податковий період рік 2010 року) на 15687,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: квітень 2010 року - 14907,00 грн., травень 2010 року - 14047,00 грн., липень 2010 року - 28896,00 грн., серпень 2010 року - 14911, 00 грн.; вересень 2010 року - 12040,00 грн., жовтень 2010 року - 14448,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 13.07.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001542301 про сплату податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн., №0001552301 про сплату податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24812,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, узгоджується з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та фактичними обставинами справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем, ТОВ «Файнінвест» та ПП «Гордінг Трейд», на виконання умов договорів про надання послуг з вантажних перевезень, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, а саме: рахунками, актами виконаних робіт, податковими накладними, ліцензією про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, копіями платіжних доручень, копіями маршрутних листів.

Також, між позивачем та ПП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 були укладені договори про надання маркетингових послуг, на виконання яких надані акти прийому-передачі робіт. Сплата за вказаними договорами не оспорюється.

Посилання суду першої інстанції як на порушення - вісутність звітів-інформації щодо фактичного місця розміщення торгового обладнання в точках продажу, судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки за умовами договорів, такі звіти надаються за запитом замовника та не передбачається їх обов'язковість.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 №0001542301 та №0001552301 в частині основного платежу - 98786,00 грн. та штрафних санкцій - 24812,25 грн., оскільки нараховані санкції за вказані порушення позивачем сплачені, проте, позивач не відмовився в цій частині від позовних вимог, а просив рішення відповідача в цій частині скасувати частково.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль