Ухвала суду № 35876725, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/2351/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 по справі №2а-7758/09/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» (далі - ТОВ «Альянс-Висотбуд», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000731630/1 від 14.04.2009 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 167511,96грн., за основним платежем - 11674,64грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 55837,32грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

При цьому, суди виходили з неправомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Альянс-Жилстрой», ВАТ «Арцизький завод ЗБВ», ТОВ «Куліндоровський Індустріальний Концерн» та СПД ФО ОСОБА_1, з огляду на їх безтоварність, та за податковою накладною щодо придбання телевізорів плазмених у кількості 3 штук з огляду на відсутність доказів їх використання у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Альянс-Висотбуд» 13.01.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 7, ч.ч. 4, 5 ст. 11, ст. 69, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1/16-3/32623653/1 від 10.02.2009, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «Альянс-Висотбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000071630/0 від 21.01.2009, яке за результатами адміністративного оскарження було скасовано в частині 534773,00грн. основного платежу та 267386,50грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вказаного акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009 №9867/10/25-0 21, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000731630/1, яким визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 221137,50грн., у тому числі 147425,00грн. основного платежу та 73712,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000731630/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 167511,96грн., за основним платежем - 11674,64грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 55837,32грн.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.5, п.7.4 пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону України №168/97-ВР), яке полягало: у неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Альянс-Жилстрой», ВАТ «Арцизький завод ЗБВ» та ТОВ «Куліндоровський Індустріальний Концерн» по податковим накладним оформленим неналежним чином; у неправомірному формуванні податкового кредиту по податковим накладним без фактичного придбання товару у взаємовідносинах з контрагентом СПД ФО ОСОБА_1, ТОВ «Альянс-Жилстрой» на суму 29936,74грн.; у неправомірному включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за операцією щодо придбання телевізорів плазмених у кількості 3 штук з огляду на відсутність доказів їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту є належне документальне підтвердження факту понесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгяду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операції з поставки спірного товару позивачеві, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку податкової накладної, а й з інших доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, та за відсутності доказів використання телевізорів плазмених у кількості 3 штук у господарській діяльності позивача, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв