Ухвала суду № 35876526, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6957/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» (далі - Позивач, ТОВ «Смарт Продакшн») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0013732202 та №0013722202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту за умови наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

При цьому, клопотання представника Апелянта С.М. Мироненко від 25.11.2013 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні судовою колегією було оцінено критично, оскільки інтереси Позивача вправі представляти директор, а також будь-яка інша уповноважена на те особа.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2012 року працівниками ДПІ у Печерському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Смарт Продакшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Еліре» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 74 642,00 грн. та завищено податковий кредит в сумі 276 727,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 22.11.2012 року №1065/22-02/35370700. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.12.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «В4» №0013722202, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 282,00 грн. (у тому числі за серпень 2011 року 74 642,00 грн. (ряд. 24) та за вересень - 2 640,00 грн.); форми «Р» №0013732202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 345 909 грн. (у тому числі за основним платежем - 276 727,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 69 182,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0013732202 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0013722202 було скасовано в частині щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 74 642,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Еліре» (Комерційний агент) та ТОВ «Смарт Продакшн) (Замовник) укладено агентський договір №290711 від 29.07.2011 року, за умовами якого Комерційний агент зобов'язується надати послуги Замовнику в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені Замовника і за його рахунок (далі - Договір).

Надаючи оцінку товарності господарських операцій за вказаним Договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно п. 2.2 Договору Замовник зобов'язаний щомісячно за 10 календарних днів до початку планового місяця забезпечувати Комерційного агента інформацією у вигляді плану продажу продукції на наступний місяць, в якому зазначатиметься рівень цін на продукцію по кожному її виду (асортименту) та наявність готової до реалізації з метою планування Комерційним агентом продаж на наступний місяць.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що до 15 числа кожного місяця Замовник складає звіт за попередній місяць про реалізацію товару, який постачається за договорами, укладеними за сприянням Комерційного агента. Комерційний агент згідно специфікації до цього договору та звітом Замовника вираховує суми винагороди за звітний період та складає акт, де зазначає кількість реалізованої продукції, ціну винагороди за одиницю продукції, суму винагороди та загальну суму акту.

На думку Позивача, факт товарності господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків фактури (а.с. 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127), актів здачі-прийняття робіт (а.с. 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88-89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128-129), податкових накладних (а.с. 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 130), банківський виписок (а.с. 165-184).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Еліре» та ТОВ «Смарт Продакшн» правочину, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Еліре», суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 1, 14, 138, 139, 185, 188, 198, 201 ПК України, прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту з ПДВ відбувалося за нікчемним правочином, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Еліре», що б давало право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки зі змісту наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій з боку ТОВ «Смарт Продакшн».

Крім того, судом враховується, що відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Приписи ст. 297 ГК України визначають, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Зі змісту зазначених вище норм, а також зі змісту положень Договору вбачається, що предметом агентського договору є надання послуг з укладання договорів з іншими суб'єктами господарювання або сприяння в укладанні таких договорів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, більшість наданих ТОВ «Еліре» послуг Позивачу не пов'язана з виконаннями умовами Договору, як наприклад друк слайдів (а.с. 73), виготовлення та монтаж скляної панелі (а.с. 75), виготовлення ціноутримувачів (а.с. 91), виготовлення кришок для холодильників (а.с. 97) тощо. Вказане ставить під сумнів виконання сторонами умова саме агентського договору.

Поряд з іншим, всупереч вимог Договору Позивачем не подано доказів складання та направлення ТОВ «Еліре» звітів за попередні місяці про реалізацію товару, який постачається за договорами, укладеними за сприянням Комерційного агента.

При цьому ТОВ «Смарт-Продакшн», здійснюючи оплату послуг ТОВ «Еліре» не надав доказів того, що на виконання умов Договору останнє забезпечило реалізацію продукції Позивача, а також те, що покупці Замовника сплачували останньому кошти за товар.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань контрагентами за Договором та погоджується з твердженням суду першої інстанції про нікчемність останнього.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та руху товарно-матеріальних цінностей, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Смарт Продакшн» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Еліре».

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.