Постанова № 35875888, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа № 816/4912/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника відповідача Батюти З.Ю., представника позивача Кравцова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Еллада" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4912/13-а

за позовом Приватного підприємства "Еллада"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Еллада", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502.

03 вересня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Еллада" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивач неправомірно не було надано на вимогу податкового органу копії первинних документів по взаємовідносинам з ПП "Ліга", оскільки повідомлення про проведення перевірки останнім було отримано позивачем 12 лютого 2013 року.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неправомірне ненадання позивачем доказів транспортування ТМЦ.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Еллада" (ідентифікаційний код 23556763) зареєстровано як юридичну особу державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 26 червня 2008 року, свідоцтво серії А00 № 789862 (а.с. 12), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100127063 від 09 липня 2008 року серії НБ № 213231. (а.с. 13)

З 01 лютого 2013 року по 07 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга" (податковий номер 24609852) за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

14 лютого 2013 року за результатами проведення перевірки відповідачем складено акт № 981/15-2/23556763, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга" на 27573,00 грн. в тому числі:

- за січень 2012 року - на 2603,00 грн.,

- за лютий 2012 року - на 2627,00 грн.,

- за березень 2012 року - на 2816,00 грн.,

- за квітень 2012 року - на 19527,00 грн.,

а також занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 27573,00 грн., в тому числі:

- за січень 2012 року - на 2603,00 грн.,

- за лютий 2012 року - на 2627,00 грн.,

- за березень 2012 року - на 2816,00 грн.,

- за квітень 2012 року - на 19527,00 грн.,

На підставі акта перевірки від 14 лютого 2013 року № 981/15-2/23556763 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 15 березня 2013 року № 0002111502, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 27573,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6893,26 грн. (а.с. 31).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням -рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 27573,00 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502, - правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору відповідального зберігання від 04 січня 2012 року № 41 (а.с. 50) ТОВ "Ліга" (Поклажодавець) позивачу (Зберігач) передано на зберігання труби сталеві (Товар), в асортименті, згідно до Додатку до договору від 04 січня 2013 року № 41. Поклажодавцем виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (а.с. 51-65). Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання здійснено у безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи.

Інших первинних документів та доказів на підтвердження правомірності реалізації переданих на зберігання ТМЦ а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано.

Приватним підприємством "Еллада" на виконання умов договору відповідального зберігання від 04 січня 2013 року № 41, укладено договори відповідального зберігання металопродукції від 03 січня 2012 року № 01 (а.с. 66) з ТОВ "ТД Інтерсталь сервіс" (Зберігач) та від 02 квітня 2012 року № 03 з ТОВ "Синтек-М" (Зберігач) (а.с. 67).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що металопродукція, яка була прийнята на відповідальне зберігання у ТОВ "Лига" по договору зберігання № 41 від 04 січня 2012 року, реалізовувалась ПП "Еллада" на підставі вищезазначеного договору. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов договору № 41 від 04.01.2012 року сторони не погоджували ціну товару, за якою позивач має право на реалізацію продукції ТОВ "Ліга".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виключається можливість правомірного розпорядження майном ПП "Еллада" в частині реалізації переданої на відповідальне зберігання металопродукції третім особам, що у свою чергу дає підстави вважати, що між позивачем та ТОВ "Ліга" мали укладатись інші господарсько-правові угоди, які б врегульовували правовий режим продажу майна, оскільки зміст договору зберігання, передбачений статтями 936-955 Цивільного кодексу України, виключає перехід права власності на майно, що передане на зберігання Зберігачеві.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних.

З наданих документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати товару, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Відсутні докази фактичного отримання товару, його оприбуткування, зберігання.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивачем на вимогу контролюючого органу до перевірки не надано первинних документів: податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, копій угод, контрактів та договорів, виписок з банку, відомостей про наявність чи відсутність заборгованості за придбаний товар, сертифікатів якості, ТТН, документів на підтвердження завантаження-відвантаження металопродукції, передбаченої договором з ТОВ "Ліга".

Зокрема, 10.01.2013 року ДПІ у м. Полтаві направлено на адресу позивача лист (вх.№328/10/15.2-33) щодо надання пояснень та документальних підтверджень реальності здійснення господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту за січень-квітень 2012 року по ТОВ "Ліга". (а.с.123).

На письмовий запит податкового органу ПП "Еллада" надано відповідь (вх.№ 1780/10 від 24.01.2013 року), проте підтверджуючі документи щодо здійснення господарських відносин не надано.

У зв'язку з вищезазначеним, податковий орган був позбавлений можливості підтвердити реальність здійснення операцій між ТОВ "Ліга" та позивачем.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Пункт 85.2. статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неподання податковому органу під час проведення перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Отже, податковий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 27573,00 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502, - є правомірним та не підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Еллада" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає помилковими твердження суду першої інстанції стосовно того, що копії податкових накладних не містять підпису особи, яка склала зазначені податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, всі податкові накладні, видані ТОВ "Ліга" містять підпис особи, яка її склала ОСОБА_3 (а.с.53, 56, 59, 62, 65).

Відповідно до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, шляхом виключення виключення з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на відсутність підпису особи ТОВ "Ліга", яка склала податкові накладні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, , п. 3 ст. 198, ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еллада" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4912/13-а змінити шляхом виключення з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на відсутність підпису особи ТОВ "Ліга", яка склала податкові накладні.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року по справі №816/4912/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.