Ухвала суду № 35874873, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 818/4651/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 818/4651/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0006881701/27544 від 30.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 119700,00 грн., у тому числі: 79800,00 грн. - за основним платежем та 39900,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 липня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0006881701/27544 від 30.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 119700,00 грн., у тому числі: 79800,00 грн. - за основним платежем та 39900,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що укладання цивільно-правових відносин позивача з контрагентами та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 в частині правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ФОП ОСОБА_3 по податковим накладним за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1759/17.1-17/2668612514/101 від 24.05.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п.п.200.1 ст.200, п.п.203.1 ст. 203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV(т.1 а.с.7-25).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №0006881701/27544 від 30.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 119700,00 грн., у тому числі: 79800,00 грн. - за основним платежем та 39900,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення послугували висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим податковим органом було виявлено завищення задекларованих ФОП ОСОБА_2 показників податкового кредиту з податку на додану вартість загальну суму 79800,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір постачання товару № 1403/2 від 14.03.2011 (т.1 а.с.54), відповідно до умов якого Продавець (ФОП ОСОБА_3) продає каменево-щебеневу продукцію, а Покупець (ФОП ОСОБА_2) оплачує і приймає продукцію, в кількості й асортименті, що наведено у рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3 вказаного договору зазначено, що постачання продукції здійснюється залізничним транспортом.

З метою виконання зобов'язань за зазначеним вище договором було поставлено товар за наступними накладними: № 7 від 20.06.2011; № 8 від 21.06.2011; № 10 від 29.06.2011; № 1 від 04.07.2011; № 2 від 11.07.2011; № 3 від 15.07.2011; № 4 від 19.07.2011; № 5 від 25.07.2011; № 6 від 29.07.2011; № 1 від 04.08.2011; № 2 від 08.08.2011; № 3 від 10.08.2011; № 4 від 12.08.2011; № 5 від 16.08.2011; № 6 від 19.08.2011; № 7 від 22.08.2011; № 8 від 26.08.2011; № 9 від 29.08.2011; № 10 від 31.08.2011 (т.1 а.с.74-92).

ФОП ОСОБА_3 були видані наступні податкові накладні та рахунки: № 7 від 20.06.2011; № 8 від 21.06.2011; № 10 від 29.06.2011; № 1 від 04.07.2011; № 2 від 11.07.2011; № 3 від 15.07.2011; № 4 від 19.07.2011; № 5 від 25.07.2011; № 6 від 29.07.2011; № 1 від 04.08.2011; № 2 від 08.08.2011; № 3 від 10.08.2011; № 4 від 12.08.2011; № 5 від 16.08.2011; № 6 від 19.08.2011; № 7 від 22.08.2011; № 8 від 26.08.2011; № 9 від 29.08.2011; № 10 від 31.08.2011 (т.1 а.с.55-73).

Оплату вартості замовленого товару здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.93-112).

Організація поставок вагонів, що надходили на адресу позивача від його контрагентів на станцію Суми, здійснювалася на підставі договору з Південною залізницею (експедитором) № 3607 від 23.02.2007 року про комплексне транспортно-експедиційне обслуговування та додаткової угоди до нього від 01.01.2011 (т.1 а.с.35-36).

Крім того, 16.03.2011 року між позивачем і Сумською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" була укладена угода про користування під'їзною колією (т.1 а.с.37).

Безпосередньо поставка вагонів, повернення вагонів, розвантаження, навантаження та інші супутні при цьому послуги надавалися Сумською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на підставі договору № 18 від 01.03.2011 про надання послуг з перевезення вантажів, нарядів, актів виконаних послуг (робіт), відомостей на поставку вагонів, рахунків на оплату, тощо (т.1 а.с.38-44).

Транспортування товару підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів за номерами: 41753542, 41535311, 41831934, 41888850, 41888882, 41954637, 42022397, 42103697, 42175216, 42145920, 44596146, 44618098, 44562726, 42123778, 42294538, 44578938, 42245738, 42437616, 42262493, 42461129, 41753567, 41831983 (т.1 а.с.113-140), а також актами надання послуг Сумською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та актами здачі - приймання робіт, відомостями оплати за надані послуги, пов'язані з подачею та збиранням вагонів, нарядами (т.1 а.с.141-159).

Варто зазначити, що зазначені обставини були досліджені відповідачем під час перевірки, що підтверджується актом перевірки (т.1 а.с.7-25).

12.01.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" було укладено договір поставки № 1Щ/09/11 від на поставку щебеню (т.2 а.с.76-79).

Відвантаження відбувалося за заявками ФОП ОСОБА_3, сформованих на адресу Знам'янського кар'єроуправління на відвантаження вагонів із щебенем з метою безпосередньої поставки ФОП ОСОБА_2, а саме: №1 від 25.05.2011, №2 від 16.06.2011, №3 від 24.06.2011, №4 від 01.07.2011, №5 від 08.07.2011, №6 від 15.07.2011, №7 від 22.07.2011, №8 від 25.07.2011, №9 від 29.07.2011, №10 від 05.08.2011, №11 від 11.08.2011, №12 від 22.08.2011 (т.2 а.с.80-91).

Товар ФОП ОСОБА_2 придбавався з метою його використання в господарській діяльності, а саме: основна діяльність позивача - виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво бетонних розчинів, готових для використання, виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, інші спеціалізовані будівельні роботи (стор. 2 акту перевірки).

Для здійснення основної діяльності, позивач орендував у ФОП ОСОБА_4 частину території в розмірі 500 кв. м. та частину приміщення в розмірі 15 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 01.11.2010 (т.1 а.с.45).

На орендованій території знаходяться під'їзні колії, надані в користування позивачу Сумською філією ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», відкрита площадка для розвантаження та зберігання щебеневої продукції та піску. Також на цій території знаходиться бетонно-розчинний вузол НZS 25. Зберігання щебеневої продукції та піску здійснюється на відкритій площадці орендованої території. Зберігання цементу у кількості, необхідній для поточного виготовлення бетону, здійснюється у двох бункерах бетонно-розчинного вузла, а також у цистерні цементовозу, оскільки цемент придбається не фасованим. Реалізація бетону здійснюється безпосередньо під час його виготовлення, оскільки його зберігання не передбачено технологією.

У власності позивача у спірному періоді знаходилися транспортні засоби, що використовувалися ним для господарської діяльності: автомобіль КАМАЗ, держ. номер НОМЕР_1, автомобіль КАМАЗ, держ. номер НОМЕР_2, автомобіль ЗИЛ 130, держ. номер НОМЕР_3, два навантажники, що також підтверджується актом перевірки.

Бетонно-розчинний вузол НZS 25 належить ФОП ОСОБА_4 і використовувався позивачем на підставі договору спільного користування майном від 03.01.2011 (т.1 а.с.46). Технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт, повірку тензодатчиків проводиться за рахунок позивача. Виготовлення бетону здійснюється з використанням бетонно-розчинного вузлу, бетонозмішувачів на базі автомобіля КАМАЗ. Лабораторні дослідження зразків піску, цементу, щебеню, бетонних та розчинних суміші тощо, здійснюється ДП "Головна випробувальна лабораторія в будівництві й енергетиці" ВАТ "Сумбуд" на підставі договору № 46 від 30.07.2009. Постачання електричної енергії, що використовується позивачем у господарській діяльності, здійснюється на підставі договору № 1454 від 02.06.2009 з ВАТ "Сумиобленерго".

Подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом виготовлення із них бетону і його реалізації, а також реалізації придбаної щебеневої продукції іншим покупцям.

Вказаний факт підтверджується видатковими накладними позивача за спірний період, податковими накладними, реєстрами виданих податкових накладних, податковими деклараціями по ПДВ з додатком № 5 до них та іншими документами (т.1 а.с.160-233).

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, безпосередньо при проведенні перевірки та формуванні її висновків, на підставі яких і було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, податковим органом не досліджувались фактичні обставини виконання господарської операції з ФОП ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Крім того, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару ФОП ОСОБА_3, були досліджені в ході перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, було достовірно встановлено фактичне виконання позивачем та ФОП ОСОБА_3 операції з постачання товару, який був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Разом з цим, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 з посиланням на матеріали, отримані від Кременчуцької ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (акт № 4167/17-311/НОМЕР_4 від 18.10.2012 року). яким встановлено, що сума ПДВ за нібито придбаний у нього товар та віднесена ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ по податкових накладних за червень 2011 р. в сумі 18450.00 гри., липень 2011 р. в сумі 23450,00 гри. та серпень 2011 р. в сумі 37900.00 грн., за операціями, що фактично були безтоварними, в зв'язку з чим участі в подальших оподатковуваних операціях не приймали та у відповідності п.198.1 ст. .198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., підлягає зменшенню.

Згідно акту від 18.10.2012 року № 4167/17-311/НОМЕР_4 по контрагенту позивача внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, укладені ним угоди є нікчемними в силу приписів цивільного законодавства, оскільки не створюють господарських наслідків, наявні розбіжності в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того, під час проведення вищезазначеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Інтексервіс-2011".

Колегія суддів вважає необґрунтованими вище вказані підстави та обставини, покладені відповідачем в основу висновків податкової перевірки позивача та винесених відповідачам на їх підставі спірних податкових повідомлень рішень, виходячи з такого.

Торгівля матеріалами будівельного та промислового призначення, що є видом діяльності контрагента позивача, не вимагає від суб'єкта господарювання безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки така діяльність може здійснюватися з давальницькою сировиною, а трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом початок звірки контрагента позивача не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по із вказаним контрагентом у момент її укладення та виконання, що відбувалося раніше вказаної дати.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом.

Підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом не зазначено. Твердження податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за угодами між позивачем та його контрагентом є бездоказовим.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо. Одне лише припущення в акті перевірки податкового органу не є доказом порушення позивачем вимог портового закону позивачем та його безпосереднім контрагентам.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту або валових витрат позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 818/4651/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.