Постанова № 35873585, 03.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р. Справа №805/13791/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представників позивача Бодягина Є.Є.

представника відповідача Домашенко Т.Г.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року, №0001251501 від 13.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», звернувся до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року на загальну суму податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 156936,50 грн. та №0001251501 від 13.09.2013 року на загальну суму податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195441,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №484/05-81-22-02/37121709 від 02.09.2013 року, прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року та №0001251501 від 13.09.2013 року. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у вказаному акті перевірки.

Також позивач вказує на те, що усі надані до перевірки документи, які були досліджені відповідачем, містять вичерпний перелік реквізитів, передбачених пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто вони, як первинні документи, підтверджують проведення операцій із вказаними в акті перевірки контрагентами у зафіксованих в таких первинних документах сумах.

Позивач зазначає, що висновки відповідача відносно того, що надані до перевірки документи не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення первинних документів та фінансово - господарських операцій ТОВ «Екоіллічпродукт» по взаємовідносинам з ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» та ТОВ «Полімер - універсал» у бухгалтерському та податковому обліку підприємства суперечать фактичним обставинам справи, оскільки у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт проведення операцій з придбання позивачем товарів (послуг) та їх подальшої сплати.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року на загальну суму податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 156936,50 грн. та №0001251501 від 13.09.2013 року на загальну суму податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195441,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» та ТОВ «Полімер - універсал», за результатами якої складено акт №484/05-81-22-02/37121709 від 02.09.2013 року. Вищевказаною перевіркою було встановлено ряд порушень позивачем. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» задекларувало податковий кредит сформований від ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» та ТОВ «Полімер - універсал» в сумі 137803,00 грн. Відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» за червень 2011 року на суму 13712,42 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Полімер - універсал» за січень - липень 2012 року на суму 124089,68 грн. Факт не підтвердження сум податку на додану вартість податковим обліком підприємств - постачальників пов'язаний з дослідженням податкової інформації, отриманої від інших податкових інспекцій, а саме: акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська по ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» від 26.03.2013 року №1270/224/3580725026 та акт перевірки Харківської ОДПІ по ТОВ «Полімер - універсал» від 02.04.2013 року №144/220/37431272.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 15 червня 2010 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 37121709, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №162425.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Судом встановлено, що у період з 12 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року відповідачем здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №484/05-81-22-02/37121709 від 02.09.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Екоіллічпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року та ТОВ «Полімер - універсал» за період з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 51977,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у розмірі 13712,00 грн., за січень 2012 року у розмірі 5202,00 грн., за лютий 2012 року у розмірі 3481,00 грн., за березень 2012 року у розмірі 1482,00 грн., за квітень 2012 року у розмірі 6420,00 грн., за травень 2012 року у розмірі 3307,00 грн., за червень 2012 року у розмірі 5635,00 грн., за липень 2012 року у розмірі 12738,00 грн.; п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України щодо завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року у розмірі 620448,00 грн., в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємств у розмірі 130294,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у розмірі 31946,00 грн., за 2 квартал 2012 року у розмірі 53767,00 грн., за 3 квартал 2012 року у розмірі 44581,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 137803,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19133,50 грн. за платежем: податок на додану вартість, № 0001251501 від 13.09.2013 року відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 130294,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65147,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», яке є покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер - універсал», яке є продавцем, укладено договір купівлі - продажу №Полімер07/2011/2407 від 05.07.2011 року, предметом якого є наступне: продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, найменування, вартість якого вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору та оформлюються для кожної поставки окремо.

Як вбачається з наданих представником позивача первинних документів, предметом поставки за зазначеним договором були кришки алюмінієві для упаковки харчових продуктів та стаканчики з полімерів для харчових продуктів.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 вищевказаного договору умови оплати - 100% протягом десяти банківських днів з моменту поставки. Оплата відбувається у гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця або будь - яким іншим способом, який не заборонений діючим законодавством України згідно виставленого рахунку - фактури або вантажної накладної. Ціни на товар узгоджуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: товарно - транспортні накладні (т.1 а.с. 110-124), видаткові накладні (т.1 а.с. 125-150), податкові накладні (т.1 а.с. 151-178).

Факт оплати позивачем товару, отриманого за вищевказаним договором підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с. 179-202).

В подальшому, отриманий за вищезазначеним договором товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності для фасування продукції власного виробництва, а саме: кефіру, ряжанки та сметани, що підтверджується актами списання (т.1 а.с. 203-250, т.2 а.с. 1-4).

Крім того, 10 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», яке є замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «ГСМ - Дніпро плюс», яке є підрядником, укладено договір підряду №2134 від 10.07.2011 року, предметом якого є наступне: підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: ремонт об'єктів товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт».

Відповідно до п.2.1 розділу 2 вищевказаного договору загальна вартість робіт за даним договором складає 329058,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 54843,00 грн.

Загальна вартість цього договору включає в себе роботи, які передбачені кошторисами №37ДЦ та №1420ДЦ (п.2.2 розділу 2 договору). Кошториси №37ДЦ та №1420ДЦ є невід'ємними частинами цього договору (п.2.4 розділу 2 договору).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна № 243 від 14.06.2011 року на суму 62025,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 10337,64 грн. (т.2 а.с.5), податкова накладна № 490 від 29.06.2011 року на суму 20248,69 грн., у тому числі податок на додану вартість 3374,78 грн. (т.2 а.с.6), акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року (т.2 а.с.7-12), акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року (т.2 а.с.13-20), акт №1441/06-11 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року (т.2 а.с.21-26), кошторисна документація (т.3 а.с.35-53).

Факт оплати позивачем послуг, отриманих за вищевказаним договором підтверджується реєстром платіжних доручень ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс».

Отже, в судовому засіданні встановлено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем фактично були здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Полімер - універсал» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» з їх контрагентами до взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» з ТОВ «Полімер - універсал» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс», з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

При цьому, у акті перевірки не наведено відомостей із посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які б свідчили про причетність ланцюга постачання ТОВ «Полімер - універсал» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» з їх контрагентами до взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» з ТОВ «Полімер - універсал» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення, - первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення, - забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування витрат та податкового кредиту, підтверджується наданими суду відповідними договорами, укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» з ТОВ «Полімер - універсал» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс», видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами списання, актами приймання виконаних підрядних робіт

Суд звертає увагу на ту обставину, що документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року, №0001251501 від 13.09.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001261501 від 13.09.2013 року, №0001251501 від 13.09.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0001261501 від 13.09.2013 року, №0001251501 від 13.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» судовий збір у розмірі 3523,78 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03.12.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 06.12.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.