Постанова № 35872353, 30.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р. Справа № 820/2055/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Хладик - Трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2055/13-а

за позовом ТОВ "Хладик - Трейд"

до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Хладик - Трейд" звернувся до суду із адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000212210 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 376 144,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000222210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 187 651,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Хладик - Трейд" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

ТОВ "Хладик - Трейд",не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду, подала апеляційну скаргу, вважає , що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані докази та податкове законодавство , не з'ясував обставини проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби заперечує проти апеляційної скарги , вважає постанову винесеною при повному та всебічному встановленні обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що співробітниками Індустріальної МДПІ у період з 08.11.2012 року по 19.12.2012 року проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "Хладик - Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено акт №3774/22.1-06/34951625 від 26.12.2012 року

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.138.4 ст. 138 ПК України в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за три квартали 2012 року у сумі 1187651,0 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу витрат І кварталу 2012 року, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, суму у розмірі 1187651,0грн. - витрати на збут.

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250763 грн., у т.ч. за вересень 2012 року - 250763,0грн. за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту за вересень 2012 кредит в сумі 250762,60 грн. по TOB « ЕКГ « Анталекс»», податкова накладна (копія) від 07.09.2012 №27 - суму 259399,38 грн. (ПДВ в сумі 43233,23 грн.), податкова накладна (факсокопія) від 08.09.2012 № 30 на суму 639838,32 грн. (ПДВ в сумі 106639,72 грн.), податкова накладна (копія) від 18.09.2012 № 59 на суму 291506,58 грн. (ПДВ в сумі 48584,43 грн.), податкова накладна (копія) від 19.09.2012 №62 на суму 313831,32 грн. (ПДВ в сумі 52305,22 грн.).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом 06.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 376 144,50 грн., у т.ч. за основним платежем 250763 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125381,50 грн.

- № 0000222210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 1 187 651,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що понесені підприємством у І кварталі витрати у розмірі 1187651 грн. не мали значення на формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг, тобто були такими, що повинні обраховуватись за правилами, визначеними п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, тому дійшов висновку про правомірність встановлених за результатами перевірки порушень позивачем вимог п.138.4 ст. 138 ПК України, та як наслідок законності зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за три квартали 2012 року у сумі 1187651 грн. на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000222210 від 06.03.2013 року.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 376 144,50 грн. (у ч. за основним платежем 250763 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125381,50 грн.) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000212210 від 06.03.2013 року, оскільки позивачем, в порушення вищезазначених норм, було неправомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2012 року суми ПДВ у розмірі 250763 грн., на підставі копій податкових накладних, отриманих від ТОВ "ЕКГ "Анталекс".

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стосовно правомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 1 187 651,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що перевіркою встановлено віднесення до складу витрат 1 кварталу 2012 року, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, суму у розмірі 1187651,0 грн. - витрати на збут, зазначаючи при цьому про порушення товариством приписів п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.228 Податкового Кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом таІабо придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6- .58.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 тункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 гього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання даних норм податкового законодавства TOB «ХЛАДИК-ТРЕЙД» зазначив у податковій декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 05.1 суму у розмірі 68 043 496,00 грн., що відображає собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати у декларації з прибутку були зазначені у рядку 06 та складаються з: 1) адміністративних витрат; 2) витрат на збут; 3) інших операційних витрат;4) фінансових витрат;5) інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати на збут товариством були визначені відповідно до приписів п. 138.10.3 -38.10 ст.138 ПК України.

Згідно п. 138.10.3 -38.10 ст.138 ПК України витрати на збут, включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції:

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

г) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедішійні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є), витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Обов'язковим правилом для визнання витрат є наявність підтвердних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В підтвердження застосування даної норми чинного законодавства та обґрунтування правомірності віднесення суми у розмірі 1187651,0грн. до складу витрат, позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів:

-акти списання паливно-мастильних матеріалів, з вказанням причини списання, а саме - витрачено у збутовій діяльності;

-реєстр амортизаційних відрахувань на збут по об'єктах податкового обліку за 1 квартал 2012 р.;

-розрахунково-платіжні відомості за січень, лютий, березень 2012 р.

-зведення по єдиному соціальному внеску за січень, лютий, березень 2012 р.;

-акти приймання-здачі виконаних ветеринарних послуг міської державної лікарні ветеринарної медицини ( видача ветеринарного свідоцтва при переміщенні за межі території міста та видача ветеринарної довідки, огляд м'ясних напівфабрикатів, заморожених молочних продуктів, морепродуктів та напівфабрикатів з тістовою оболонкою) за період з січня по березень 2012 р.;

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди транспортних засобів для перевезення ТМЦ за період з січня по березень 2012 р.;

- акти здачі-приймання робіт щодо оренди низькотемпературних приміщень, оренди електронавантажувальника, стоянки автотранспорту за період з січня по березень 2012 р.

Також, надано зведену відомість валових витрат по бухгалтерському обліку товариства, яка містить у собі повну та вичерпну інформацію щодо формування витрат позивача.

Вказані документи в повній мірі підтверджують застосування товариством саме приписів п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України під час формування витрат на збут.

Колегія суддів дійшла висновку , що дані податкової декларації повністю підтверджуються первинними документами, які були надані перевіряючим під час проведення перевірки товариства , що свідчать про дотримання з боку товариства вимог чинного законодавства при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року.

Стосовно правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 376 144,50 грн. (у ч. за основним платежем 250763 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125381,50 грн.) а підставі податкового повідомлення-рішення № 0000212210 від 06.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що в ході проведення перевірки перевіряючим в повному обсязі надано для перевірки всі наявні податкові накладні, зокрема, і податкові накладні видані TOB ЕКГ «Анталекс», що підтверджують правомірність віднесення суми у розмірі 250 763,00 грн. до складу податкового кредиту вересня 2012 р.

Податкові накладні, отримані TOB ХЛАДИК-ТРЕЙД» від TOB «ЕКГ «Анталекс» були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображені товариством у реєстрі отриманих податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджені оригінали податкових накладних від 07.09.2012 №27 , від 08.09.2012 № 30 , від 18.09.2012 № 59 , від 19.09.2012 №62 .

Відповідно до п. 86.7, 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган держаної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного органу держаної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (і разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Виходячи з положень вказаних норм, в разі, якщо платник податків надав заперечення на акт перевірки та виявив бажання взяти участь у їх розгляді, у податкового органу виникає обов'язок у визначені строки та спосіб повідомити платника податків про час та місце розгляду цих заперечень. Після розгляду заперечень на акт перевірки і надання письмової відповіді платнику податків, керівник податкового органу (або його заступник) протягом трьох робочих днів зобов'язаний прийняти рішення про визначення грошових зобов'язань. При цьому, обов'язок додаткового повідомлення платника податків, який має право бути присутнім при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань, щодо часу та місця прийняття такого рішення (окрім повідомлення щодо часу та місця розгляду заперечень), податковим законодавством не встановлений.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу подані заперечення на акт документальної перевірки та додані копії податкових накладних. Позивач у своїх запереченнях просив податковий орган повідомити про час та дату розгляду заперечень для можливості надання документів.

Однак, податковий орган проігнорував прохання товариства, не виконав покладені Законом обов'язки, розглянув заперечення без участі представника позивача ( запрошення було надіслане товариству після розгляду заперечень податковим органом) та прийняв оскаржуване рішення щодо визначення грошового зобов'язання з ПДВ без врахування намагань підприємства подати оригінали податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається , що TOB "ХЛАДИК-ТРЕЙД" подано скаргу на неправомірні дії посадових осіб Індустріальної МДПІ.

Листом від 21.03.2013 р. № 3106/10/22.1-15 «Про розгляд скарги на дії посадових соіб» керівництво Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області повідомило TOB «ХЛАДИК-ТРЕИД про те, що посадових осіб Індустріальної МДПІ м.Харкова, які проводили перевірку та повинні були належним чином розглянути заперечення, притягнуто до відповідальності за неналежний розгляд заперечень платника податків.

Тобто, TOB "ХЛАДИК-ТРЕЙД" мав право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від TOB ЕКГ «Анталекс», оскільки наявність їх оригіналів на момент включення в реєстр податкових накладних , їх даних до податкової декларації з ПДВ та на момент перевірки підтверджена матеріалами справи .

Враховуючи наведене , висновки податкового органу про порушення позивачем приписів п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України є неправомірними.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 06.03.2013 р. № 0000212210 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 376 144,50 грн. та № 0000222210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 187 651,00 грн. належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Хладик - Трейд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2055/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ "Хладик - Трейд" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.03.2013 р. № 0000212210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 376 144,50 грн. та № 0000222210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 187 651,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 02.08.2013 р.