Ухвала суду № 35872248, 17.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 816/1359/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. по справі № 816/1359/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "МіС" (позивач), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 01.03.2013 року №0000362205/475, яким ТОВ "МіС" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 319 554,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої не взято до уваги доводи позивача про реальність господарських операцій з контрагентом, безпідставно не враховано документи первинного бухгалтерського обліку і податкової звітності, суд безпідставно послався на неналежність доказів переміщення товару, та наявність заборгованості перед контрагентом, порушив вимоги ПК України та ЦК України внаслідок підтвердження висновків акту перевірки податкового органу та позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, що призвело до невірного вирішення справи.

На підставі ст. 55 КАС України, колегія суддів, замінила Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "МіС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ДНС Траст" за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено акт від 11.02.2013 року №1186/22.5-09/31194504.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 206.1 ст. 206 ПК України, внаслідок заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 213 036,00 грн. (а.с. 14-26)

Заперечення позивача на акт перевірки відповідачем відхилено (а.с. 28-32).

01.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362205/475, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 319 554,00 грн. (213 036,00 грн. - основний платіж, 106 518,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 34).

Підставою збільшення позивачу зобов'язань з ПДВ, непідтвердження права на податковий кредит, є висновок відповідача про безтоварність операцій за угодами позивача з ТОВ "ДНС Траст" за вересень 2012 року, оскільки позивачем не проведено в повному обсязі оплату за придбані товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), станом на дату проведення перевірки рахується заборгованість в розмірі 1 252 653, 64 грн., податкова декларація з ПДВ контрагента позивача (ТОВ "ДНС Траст") за вересень 2012 року не визнана як податкова звітність, у контрагента позивача відсутні основні виробничі фонди, складські приміщення, транспорт, устаткування та працівники.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв обґрунтовано, правомірно, в межах повноважень і за порядком, що передбачені податковим законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 24.09.2012 року №24/09-1П ТОВ "МіС" (покупець) у ТОВ "ДНС Траст" (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів - дистилят середній для специфічних процесів переробки кількістю 148,630 т, вартістю 1 278 218,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 213 036,33 грн.) Якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватись паспортом якості та сертифікатом відповідності заводу-виробника (пункт 1.7); оплата за придбаний товар здійснюється покупцем в безготівковій формі, відповідно до рахунків (пункт 2.1); протягом терміну, зазначеного у підписаному додатку до цього договору, покупець надає продавцю: відвантажувальні реквізити на товар, що поставляється, копію телеграми про готовність прийняти товар (пункт 3.1); приймання товару здійснюється відповідно до паспорта якості заводу -виробника (пункт 4.1); прийом товару за якістю і кількістю відбувається в порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (пункт 4.5) (а.с. 74-75).

До складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивачем до податкового кредиту віднесено суму в 213 036,00 грн. (а.с. 51-54).

На підтвердження реальності виконання угоди та правомірності формування показника податкового кредиту в декларації з ПДВ на перевірки відповідачу та до суду першої інстанції позивачем надано копії податкової, видаткової накладних, товарно-транспортні накладні, виписку по банківських рахунках позивача, акти приймання нафтопродуктів (а.с. 76-106).

Відповідач в межах перевірки прийшов до висновку, що вказані документи не підтверджують реальність операцій позивач за угодою від 24.09.2012 року, суд першої інстанції підтримав висновки акту перевірки податкового органу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п.198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи для визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення податкових зобов'язань є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Податкова накладна є основною, але не виключною підставою набуття права на податковий кредит. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено та визнано позивачем, що розрахунок за товари, поставлені ТОВ "ДНС Траст" (продавець) за договором від 24.09.2012 року №24/09-1П, позивачем не проведено у повному обсязі, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, кредиторська заборгованість по угоді складає 1 252 653,64 грн.

Суду апеляційної інстанції не надано додаткових доказів щодо часткового погашення боргу, погодження сторонами реструктуризації заборгованості позивача, іншої форми відстрочення або розстрочення виконання зобов'язань щодо оплати товару за договором від 24.09.2012 року №24/09-1П.

Крім того, з п. 4.5 договору поставки нафтопродуктів від 24.09.2012 року №24/09-1П вбачається, що транспортування (переміщення) товару за угодою сторонами погоджено здійснювати згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155.

Вказаною інструкцією встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363.

Відповідно вищенаведеної вимоги "Правил", прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

На перевірку відповідачу та судам обох інстанцій товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН позивачем не надано. Надані позивачем товарно - транспортні накладні, зокрема в межах апеляційного перегляду даної справи складені не за формою№1-ТТН, є не належним доказом по справі, враховуючи вимоги до транспортування товару, погоджні контрагентами в угоді від 24.09.2012 року, та передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363.

Вказані товарно - транспортні накладні також не є вірогідним джерелом, з якого можна встановити кількість перевезеного товару, з огляду на невідповідність кількості нафтопродуктів у податковій накладній від 28.09.2012 року №1166, видатковій накладній від 28.09.2012 року №2809/4 (а.с. 82-87).

Позивачем не надано відомостей про автотранспортні засоби та водіїв, які зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, тому вказані товарно - транспортні накладні не повною мірою ідентифікують перевізника, здійснення фактичного переміщення товару.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки суду першої інстанції обставини, що придбані товарно-матеріальні цінності перевозилися партіями, доставка здійснювалася від продавця (м. Донецьк Донецької області) до покупця (м. Кременчук Полтавської області), товар перевозився від позивача (м. Кременчук Полтавської області) до пункту зберігання за адресою: смт. Власівка Світловодського району Кіровоградської області, що вищевказаний товар спочатку розвантажувався, а вже потім перевозився до місця зберігання в Кіровоградську область.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів фактичного переміщення нафтопродуктів, а надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відміток про час вибуття та прибуття автотранспортних засобів, конкретної адреси пунктів навантаження та розвантаження. Крім того, в деяких з них не співпадає кількість товарів, що перевозилася від ТОВ "ДНС Траст" до ТОВ "МіС", а в подальшому від ТОВ "МіС" до ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" (а.с. 85-103, 82-104).

Посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції Закону України "Про автомобільний транспорт", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 не надає інформативності ТТН, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції в частині непідтвердження позивачем факту переміщення товару.

Позивачем не надано витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на право отримання товару, не доведено факт надходження нафтопродуктів до отримувача, враховуючи положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, з цих підстав акти приймання передачі нафтопродуктів не ідентифікують факт надходження ТМЦ до позивача.

Позивачем не підтверджено фактичного використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, посилання на договір зберігання нафтопродуктів від 03.07.2012 року №03/07-1, укладений позивачем з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" (зберігач), колегія суддів вважає не достатнім доказом знаходження ТМЦ за угодою від 24.09.2012 року на відповідному зберіганні (а.с. 94). Кількість нафтопродуктів, зазначених у актах приймання-передачі не відповідає кількості, про придбання якої стверджує позивач (191,718 т та 148,630 т відповідно) (а.с. 95-100) .

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 позивачем за вересень 2012 року ТОВ "МіС" оприбутковано ТМЦ (нафтопродукти) кількістю 148,630 т на складі ГСМ. (а.с. 79)

Оборотно-сальдова відомість не є первинним документом в розумінні податкового закону, доказів на підтвердження факту знаходження товарів в такій кількості на складах підприємства, як і відомостей про наявність самих складів, позивачем не надано.

Висновок суду першої інстанції, що придбаний позивачем дистилят середній для специфічних процесів переробки кількістю 148,630 т ТОВ "МіС" у власній господарській діяльності не використано, в межах апеляційного розгляду справи позивачем не спростовано.

Крім того, позивачем не надано паспортів якості та сертифікатів відповідності заводу-виробника на товар (дистилят середній для специфічних процесів переробки) чи їх належним чином завірених копій, відомостей про укладення Додатків до договору, як те передбачено пунктом 3.1. договору від 24.09.2012 року, та про узгодження питань щодо поставки товару і готовності до його прийняття.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

На вимогу апеляційного суду будь-яких документів на підтвердження спірних обставин реальності операцій по угоді від 24.09.2012 року, крім тих, що надавалися до суду першої інстанції, позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст. 204, 215, 228 ЦК колегія суддів відхиляє, оскільки предметом судового розгляду не є правомірність правочину, однак реальність його виконання, формування позивачем об'єкту оподаткування податком на додатну вартість за угодою від 24.09.2012 року, правомірність висновків відповідача про порушення позивачем визначення розміру податкового кредиту за вересень 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, в межах та у спосіб передбачений законодавством України, позивачем не доведено вмотивованості позовних вимог, висновки суду першої інстанції є вірними.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а або суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. по справі № 816/1359/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.