Ухвала суду № 35872097, 14.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 р.Справа № 816/3046/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Кононенко З.О.

Бартош Н.С

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 816/3046/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24 травня 2013 року позивач Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 15.03.2013 року № 0002041503

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року позов Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 15.03.2013 року № 0002041503

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин із ТОВ "Кононівський елеватор" при обчисленні податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу призвело до завищення позивачем податкового кредиту за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн.в результаті чого завищено суми податкового кредиту та відповідно завищення суми від'ємного значення за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №1215/15.3/05581898 від 28.02.2013 року (а.с.8 - 12).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002041503 від 15.03.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 68420 грн. (а.с.14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані дії на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний код 05581898) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 02.09.1996 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме позивачем подано до податкового органу разом з податковою декларацією з ПДВ за березень 2012 року заяву за березень 2012 року в якій зазначено про порушення ТОВ "Кононівський елеватор" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №216 від 29.02.2012 року на суму ПДВ 45616,01 грн., додаток № 8 вх.№ 9020703029 від 20.04.2012 року, тому відповідач дійшов висновку, що подана заява зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого терміну звітного податкового періоду у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а відтак дана заява не може бути підставою для включення до складу податкового кредиту за березень 2012 року податкової накладної за лютий 2012 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Згідно висновків акту перевірки позивачем під час формування податкового кредиту було допущено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Між тим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність вказаних висновків, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Згідно абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті взаємовідносин з ТОВ "Кононівський елеватор" (код 32284263) виписана податкова накладна № 216 від 29.02.2012 року на загальну суму 273696,05 грн. в тому числі ПДВ 45616,01 грн. (а.с.62).

Проте, контрагентом позивача дана податкова накладна не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим позивач позбавлений права на включення таких податкових накладних до податкового кредиту.

Разом з тим, Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року та додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до податкового кредиту за березень 2012 року включено податкову накладну №216 від 29.02.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Кононівський елеватор" на суму ПДВ 45616,01 грн. (а.с. 72).

Відповідно до вимог розділу II цього Кодексу встановлюються форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Тобто в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2012 року.

А також колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ "Кононівський елеватор" в порушення вимог ПК України не зареєструвало податкову накладну №216 від 29.02.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за березень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8).

Колегія суддів зазначає, що за змістом п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України звернення за скаргами на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якщо платник не скористався правом подачі заяви, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи наведене, колегія суддів дішла висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, оскільки факту відсутності первинних документів відповідачем при перевірці не встановлено, будь-яких інших порушень при формуванні податкового кредиту не виявлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 816/3046/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Старостін В.В.Судді Кононенко З.О. Бартош Н.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.