Рішення № 35872, 06.07.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06.07.06 Справа № 156/3-06

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії

“Нафтогаз України”, м. Київ

до Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа”,

м. Тетіїв

про стягнення 36 615,44 грн.

Суддя Коротун О.М.

Представники:

позивача Мацегорін А.О. –представник за довіреністю № 307/102 від 29.12.2005р.;

відповідача не з’явився.

У судовому засіданні 20.06.2006р. оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України, в зв’язку з чим рішення ухвалено 06.07.2006р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулась з позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –Позивач) до Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” (далі –Відповідач) про стягнення 36 615,44 грн., з яких 22 860,72 грн. –основний борг, 3 189,59 грн. –пеня, 8 405,72 грн. –інфляційних та 2 159,96 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору на постачання природного газу № 06/03-4074ТЕ-17 від 31.12.2003р., щодо оплати одержаного протягом січня-грудня 2004 року газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2006р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 20.06.2006р.

В судовому засіданні 20.06.2006р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 06.07.2006р. в зв’язку з можливістю мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 06.07.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання 06.07.2006 року не з’явився. Проте, був обізнаний щодо часу і місце розгляду справи, про що свідчить власноручний напис його представника, вчинений 20.06.2006р. на повідомленні про перерву.

Тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно довідки ЄДРПОУ № 13920/05 (копія в матеріалах справи) формою власності Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є державна.

31 грудня 2003 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Тетіївським комунальним підприємством теплових мереж „Тетіївтепломережа” було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації № 06/03-4074ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач зобов’язується продати відповідачу в 2004 році природній газ, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Отже в силу ст. 4, 151 ЦК УРСР між сторонами виникли зобов’язання.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи цивільно-правові відносини, що виникли між сторонами продовжували існувати, до них застосовуються як норми ЦК УРСР, так і Цивільного Кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 р., оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набирання ним чинності.

Пунктами 3.3, 3.4, 5.1, 6.1 Договору передбачено, що кількість газу, поставленого відповідачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Оплата за газ та послуги з його транспортування, здійснюються відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюються на підставі акту приймання-передачі до 10 числа, наступного за звітнім місяця.

На підставі зазначеного Договору позивачем протягом січня-грудня 2004р. було поставлено відповідачу природній газ в об’ємі 2 054,885 тис. м3, на загальну суму 431 525,89 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (копії в матеріалах справи).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов’язань за отриману протягом січня-грудня 2004р. природній газ розрахувався лише частково у сумі 408 665,17 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом січня-грудня 2004р. природний газ за Договором становить 22 860,72 грн. (431 525,89 грн. –408 665,17 грн.) що не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 161 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення зобов’язання), зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 162 ЦК Української РСР одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за Договором № 06/03-4074ТЕ-17 від 31.12.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації у сумі 22 860,72 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Статтею 179 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання угоди, було встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

На момент вчинення правовідносин діяли новий ЦК України та ГК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору № 06/03-4074ТЕ-17 від 31.12.2003р. в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий природній газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом. 7.5 Договору сторони узгодили, що штраф та пеня нараховуються Постачальником протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

В силу ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За таких обставин судом приймаються до уваги доводи представника позивача стосовно того, що сторони, незалежно від сектору економіки, повинні дотримуватися виконання взятих на себе договірних зобов’язань, а в разі їх порушення, - нести передбачену договором відповідальність.

Судом перевірено розрахунки позивача, які відповідають матеріалам справи.

Позивачем обґрунтовано нараховано пеню за шість місяців, тому в цій частині судом відзначається, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 3 189,59 грн. за період з 12.11.2005р. по 12.05.2006р.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8 405,17 грн. –інфляційних за період з січня 2005р. по березень 2006р. та 3% річних у розмірі 2 159,96 грн. за період з 11.01.2005р. по 12.05.2006р.

Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19а, код ЄДРПОУ 24879282; р/р 26008969 в ОШБУ № 2885, МФО 320166) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827; р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 22 860,72 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят грн. 72 коп.) основного боргу, 3 189,59 грн. (три тисячі сто вісімдесят дев’ять грн. 59 коп.) –пені, 8 405,17 грн. (вісім тисяч чотириста п’ять грн. 17 коп.) –інфляційних, 2 159,96 грн. (дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять грн. 96 коп.) –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 366,15 грн. (триста шістдесят шість грн. 15 коп.) та 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Коротун О.М.