Постанова № 35871864, 21.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Справа № 804/13985/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Кок С.А. представника відповідача - Гребенюк О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 31.05.2013 року ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000922206, яким ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» збільшено суму податкового грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 1 851 288 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «НВО «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товарів у листопаді, грудні 2012 року та його подальшої реалізації за межами митної території України за грудень 2012 року, січень 2013 року.

Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0000922206, винесене ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, у якому ПАТ «НВО «Созидатель» (код ЄДРПОУ - 13416334) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 1 851 288 грн., у тому числі 1 234 192 грн. за основним платежем та 617 096 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Представник позивача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що висновки про збитковість операцій по придбанню товарів у ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» не відповідають дійсності, оскільки працівниками податкового органу навмисно невизнана інформація про первинну вартість макухи соняшника, придбаної ПАТ «НВО «Созидатель» у ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод», а також невірно трактовані норми законодавства, на підставі яких визначається така вартість.

Разом із тим, щодо отримання прибутку та доходності операцій представником позивача зазначено, що відповідно до чинного законодавства датою отримання доходу від продажу товарів за договором комісії платником податку - комітентом (ПАТ «НВО «Созидатель») вважається дата продажу товарів, яка належить комітенту, зазначена у звіті комісіонера, оскільки до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), які придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, а отже розрахунки прибутку суми податку на додану вартість підлягають виключенню зі складу собівартості товарів. При розрахунку прибутку ПАТ «НВО «Созидатель» від операції продажу макухи соняшника на експорт у відповідності з Податковим кодексом України, так саме, як і на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», вбачається, що прибуток, майнова вигода, грошовий дохід ПАТ «НВО «Созидатель» від вказаних операцій складає: 3 017 650,65 грн. - 2 703 420 грн. - 291 030,26 грн. - 17 602,96 грн. = 5 597,43 грн. та 3 870 907,78 грн. - 3467 541 грн. - 363 391,53 грн. - 22 273,81 грн. = 17 701,44 грн.

Таким чином, усі ці операції з продажу макухи соняшника на експорт здійснювалися за ціною вищою ніж собівартість придбання та мали дохідність, майнову вигоду для ПАТ «НВО «Созидатель», підприємством дохід від вказаних операцій включено до складу об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у відповідних кварталах затвердження звіту комісіонера, а тому представник позивача просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що проведеною перевіркою встановлено: ПАТ «НВО «Созидатель» проводило операції з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб - не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у ПАТ «НВО «Созидатель» оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих покупцями податкових накладних не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання.

Так, первинні документи, складені від імені ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» у листопаді, грудні 2012 року по взаємовідносинам з ПАТ «НВО «Созидатель», не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину. Операції між позивачем та ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» у листопаді, грудні 2012 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для виконання таких видів послуг або здійснення діяльності. З огляду на викладене, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334) зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.04.1995 р. Підприємство взято на податковий облік 22.05.1995 р. за №10573, станом на 30.04.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «НВО «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товарів у листопаді, грудні 2012 року та його подальшої реалізації за межами митної території України за грудень 2012 року, січень 2013 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 21.05.2013 року №946/224/13416334:

-п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість в розмірі 1 234 192 грн., а саме: листопад 2012 року на суму 458 325,0 грн.; грудень 2012 року на суму 775 867,0 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Кіровському районі Дніпропетровської області ДПС винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0000922206, яким ПАТ «НВО «Созидатель» (код ЄДРПОУ - 13416334) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 851 288 грн., у тому числі 1 234 192 грн. за основним платежем та 617 096 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0000922206 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Так, в акті перевірки зазначено, що 28.11.2012 року між ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» (продавець) та ПАТ «НВО Созидатель» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2811012.

У відповідності до п.1.1 договору № 2811012 та п.4 додатку № 1 та додатку № 2 передбачено, що в порядку та на умовах, визна чних цим договором, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця наступну сільськогосподарську продукцію: шрот, жмих, макуху соняшникову, що надалі іменується «товар», на умовах: товар поставлений EXW склад продавця (згідно ІНКОТЕРМС 2000, за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Коломойцівська, 3).

Таким чином, ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» передав у розпорядження ПАТ «НВО Созидатель» макуху соняшнику, на складі за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Коломойцівська, 3, без його транспортування.

Таким чином, для виконання означених операцій між ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» та ПАТ «НВО Созидатель», кількість працюючих на ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» є достатньою, власних основних засобів не потрібно, транспортування не здійснювалося, що є звичайною господарською практикою.

Судом також встановлено, що в акті перевірки перераховані усі видаткові та податкові накладні, які підтверджують одержання ПАТ «НВО Созидатель» макухи соняшникової від ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод». ПАТ «НВО Созидатель» здійснило оплату отриманого від ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» товару (макухи соняшникової) в повному обсязі з урахуванням податку на додану вартість.

Зі змісту первинних документів (видаткові та податкові накладні), копії яких були надані позивачем до податкового органу, можна зробити висновок, що вони відповідають вимогам, встановленим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-ХІV, п.1.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по продажу товару.

Видані ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» податкові накладні по взаємовідносинам з ПАТ «НВО Созидатель», на виконання вимог п.201.10. Податкового кодексу України, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у ПАТ «НВО Созидатель» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених на користь ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» за макуху соняшникову. Даний факт підтвердила в ході судового засідання представник відповідача, доказів зворотнього акт перевірки не містить.

Разом із цим документами, які зазначені в акті перевірки підтверджується, що договір купівлі-продажу № 2811012, укладений між ПАТ «НВО «Созидатель» та ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод», спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевияв лення сторін правочину є вільне і відповідає їх внутрішній волі. За зазначеним договором контрагенти повністю виконали взяті на себе зобов'язання, а ПАТ «НВО «Созидатель», в свою чергу, провів повний розрахунок.

Суд також звертає увагу на те, що наявність мети використання придбаного товару в господарській діяльності підтверджується, встановленим самим актом перевірки, факт наступної реалізації отриманої позивачем від ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» макухи соняшникової на експорт, згідно укладеного з ТОВ «Дніпроолія» договору від 28.11.2012 року №2811-2012 комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції (специфікації від 28.11.2012 року № 1 та від 14.12.2012 року № 2), що підтверджується актами приймання-передачі від 28.11.2012 року № 1, від 29.11.2012 року № 2, від 30.11.2012 року № 3, від 01.12.2012 року № 4, від 18.12.2012 року № 5, від 19.12.2012 року № 6, від 20.12.2012 року №7, вантажними митними деклараціями (форма МД-2) від 21.12.2012 року №508040000/2012/004669 та від 30.12.2012 ро ку № 508040000/2012/004777.

Суд не зважає на твердження відповідача, щодо відсутності в операціях експорту товару, отриманого позивачем від ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод», мети отримання доходу, а були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань та отримання податкової вигоди, оскільки:

- від операції продажу макухи соняшника на експорт ПАТ «НВО «Созидатель» у грудні 2012 року на поточний рахунок від комітента - ТОВ «Дніпроолія» отримано коштів в загальній сумі 3 017 650,64 грн. без ПДВ, цей товар ПАТ «НВО «Созидатель» було придбано у ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» у листопаді 2012 року за загаль ною вартістю 2703420 грн. без ПДВ. Витрати комітента - ТОВ «Дніпроолія» у зв'язку із ви конанням доручення ПАТ «НВО «Созидатель» складають 291 030,26 грн. без ПДВ, сума комісійної винагороди - 17602,96 грн. без ПДВ. Отже, майнова вигода, до хід ПАТ «НВО «Созидатель» від вказаних операцій складає: 3 017 650,65 грн. - 2 703 420 грн. - 291 030,26 грн. - 17 602,96 грн. = 5 597,43 грн. /а.с.22-24/;

- від операції продажу макухи соняшника на експорт ПАТ «НВО «Созидатель» у січні 2013 року на поточний рахунок від комітента - ТОВ «Дніпроолія» отримано виручку в загальній сумі 3 827 455,24 грн., цей товар ПАТ «НВО «Созидатель» було придба но у ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» у грудні 2012 року за загальною вартістю 3 467 541 грн. без ПДВ. Витрати комітента - ТОВ «Дніпроолія» у зв'язку із виконання дору чення ПАТ «НВО «Созидатель» складають 363 391,53 грн. без ПДВ, сума комісійної винагороди - 22 273,81 грн. без ПДВ (стор.15-17 акту перевірки). Отже, майнова вигода, грошовий дохід ПАТ «НВО «Созидатель» від вказаних операцій складає: 3 870 907,78 грн. - 3 467 541 грн. - 363 391,53 грн. - 22 273,81 грн. = 17 701,44 грн. /а.с.22-24/.

Таким чином, операції з продажу макухи соняшника на експорт здійснювалися за ціною вищою ніж ціна придбання та мали дохідність, майнову вигоду для ПАТ «НВО «Созида тель», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про те, що ці операції не мали на меті отриман ня доходу, самостійну ділову мету, обґрунтовану економічну причину - не відповідають факти чним обставинам справи.

Відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги (стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних ціп.

Відповідно до вимог діючого законодавства, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності позивач повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені ВМД, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).

Таким чином, наведені вище докази господарської діяльності позивача з ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод», ТОВ «Дніпроолія» спростовують припущення відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад, грудень 2012 р. на загальну суму 1 234 192 грн. є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Разом із цим, при винесенні рішення, суд враховую позицію Верховного суду України, що викладена в постанові від 28 лютого 2011 року по справі №21-13а11, який зазначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визнання такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення від 31.05.2013 року № 0000922206, прийняте відповідачем, винесене без законних підстав та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0000922206, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 26 листопада 2013 року.

Суддя Кучма К.С.