Постанова № 3587185, 24.03.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2009 Справа №9/246

м. Полтава

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. : № 0000682305/0 та № 0000672305/0

Суддя Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники сторін:

від позивача: Рой С.В., довіреність № 1/16-1052 від 17.02.2009 р.;

від відповідача: не з'явилися.

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 29.09.2008р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 03.03.2009 р. в порядку ст. 150 КАС України в реагування на клопотання відповідача та з огляду на витребування від сторін додаткових документальних доказів.

У судовому засіданні 24.03.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: розглядається позовна заява про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. :

- № 0000682305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43 814,00 грн., з яких основний платіж 31 296,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 518,00 грн.;

- № 0000672305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373 338,00 грн., в тому числі за червень 2007 року на 94 262,00 грн. та за липень 2007 року на 279 076,00 грн..

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 3/9/10-044 від 02.01.2008 р., посилаючись на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка, вчинена його представником у минулому судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ст. 128 КАС України вказана обставина не є підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив :

За висновками виїзної позапланової перевірки ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень, липень 2007 року, що набрали форму акту № 2104/23-2/00110792 від 23.10.2007 р., ДПІ-відповідач констатувала порушення з боку останнього п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації готової продукції пов'язаній особі – ТОВ "Укртехносинтез", чим занижено податкові зобов'язання у травні 2007 року на суму 94 262,15 грн., у червні 2007 року на суму 147 538,93 грн. та у липні 2007 року на суму 171 462,19 грн..

Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкових повідомлень-рішень від 06.11.2007 р. : № 0000682305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43 814,00 грн., з яких основний платіж 31 296,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 518,00 грн., та № 0000672305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373 338,00 грн., в тому числі за червень 2007 року на 94 262,00 грн. та за липень 2007 року на 279 076,00 грн..

При цьому контролюючий орган ґрунтує свої висновки тим, що позивач та ТОВ "Укртехносинтез" є пов'язаними особами, оскільки останній є засновником ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" з часткою у статутному фонді 94,42 %, а тому при реалізації готової продукції позивачем слід було застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки (див. том 1, а.с. 65, 85-86, 93-94), ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" було реалізовано пов'язаній особі - ТОВ "Укртехносинтез" продукцію за ціною нижчою від звичайної ціни, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2007 року на суму 94 262,15 грн., у червні 2007 року на суму 147 538,93 грн., у липні 2007 року на суму 171 462,19 грн..

Підпункт 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами) передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами відповідно до пп.. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами) затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

У ст. 19 Конституції України встановлений обов’язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на момент винесення рішення господарським судом, відсутня затверджена законом методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами. При визначенні позивачу податкового зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ-відповідач взагалі не посилається на визначення зобов’язання за непрямими методами.

З огляду на зазначене, ДПІ у м. Полтаві при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу податкових зобов’язань діяла у спосіб, не передбачений законом.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається згідно із пп.. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Як вбачається з додатку № 5 до акту перевірки (див. том 1, а.с. 145-152), при визначенні звичайної ціни на відвантажену протягом травня-липня 2007 року продукцію ДПІ у м. Полтаві проводило порівняння ціни реалізації за дилерським договором та разовими договорами купівлі-продажу.

Суд не оцінює дані посилання як належні докази, оскільки такі не містять відомостей щодо співставності умов продажу (якості проданого товару, його об'ємів, строків і умов поставки, проведення платежів), а порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, є помилковими та суперечать вищенаведеному пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

СП "Укртехносинтез" є офіційним та єдиним дилером ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" згідно дилерського договору № 1 від 02.01.2003 р.. Умови даного договору та порядок надання знижок офіційному дилеру відображено працівниками ДПІ в акті перевірки. Тобто, відповідачем не спростовується, а навпаки підтверджується той факт, що СП "Укртехносинтез" є єдиним покупцем продукції ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод", що придбаває продукцію в таких обсягах. Отже, ДПІ у м. Полтаві не вірно здійснила співставлення умов дилерського договору з іншими договорами на купівлю-продаж продукції, оскільки дилерський договір, що укладений з СП "Укртехнозинтез", є єдиним договором у підприємства з умовами, що викладені в ньому; даний дилер має найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими у підприємства покупцями; в дилерському договорі передбачені такі обов'язки покупця, як просуванні товарів серед покупців України та закордону, сервісного та гарантійного обслуговування продукції, а в інших договорах такі умови відсутні.

Також, при визначенні звичайної ціни відповідачем не був проведений повний аналіз цін на компресорні установки, станції, агрегати та іншу продукцію, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції.

Відповідно до пп. 1.20.51 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" формування вільних відпускних цін здійснювалося згідно Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України № 47 від 02.02.2001 року, за правилами, встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку, на підставі затверджених норм матеріальних витрат на сировину, матеріалів та комплектуючих виробів, витрат на оплату праці, інших витрат та планової норми рентабельності.

Виходячи з наведеного, висновки ДПІ-відповідача щодо застосування визначеного в акті рівня звичайних цін є недоведеними.

Закон України № 9507-ХІІ від 03.12.1990 р. "Про ціни і ціноутворення", який поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, надає суб’єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в т.ч. і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, за винятком тієї, що підпадає під державне регулювання. Органами, що здійснюють регулювання цін та тарифів (ст. 8 Закону), не встановлено регулювання цін на товар, що був реалізований позивачем.

А відповідно до ст. 14 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р. "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

Отже, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на певну групу товарів, то операції з продажу таких проводяться за вільними цінами. Податкова ж служба в спірному випадку перебирає на себе не властиву їй функцію - регулювання цінової політики підприємства, що є порушенням як вище відміченого Закону, так і Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами і доповненнями).

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Враховуючи вищевикладене мотивування, саме в межах приписів цієї норми дів позивач у періоді, що охоплений перевіркою, при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації продукції своєму контрагенту - ТОВ "Укртехносинтез".

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов’язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита), сплаченого платіжним дорученням № 5206 від 14.11.2007 р..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. : № 0000682305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43 814,00 грн., з яких основний платіж 31 296,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 518,00 грн., та № 0000672305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373 338,00 грн., в тому числі за червень 2007 року на 94 262,00 грн. та за липень 2007 року на 279 076,00 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6), код ЄДРПОУ 00110792 : 3,40 грн. судових витрат (державного мита).

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині постанови.

Суддя Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.