Рішення № 35871752, 05.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2013 року Справа № 913/2234/13

Провадження №17/913/2234/13

За позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м. Київ

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", смт. Дубовський Антрацитівський район Луганської області

3-я особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Янівське", м. Вахрушеве м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 43149 грн. 00 коп.

Судова колегія у складі:

головуючий суддя - Фонова О.С.,

судді - Ворожцов А.Г., Седляр О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від 3-ої особи Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ - не прибув;

від 3-ої особи Приватного акціонерного товариства "Янівське", Луганська область, Вахрушево - Марченкова Ю.О., довіреність № б/н від 20.05.2013;

від 3-ої особи Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", Луганська область, Антрацитівський район, п. Дубовський - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 43149,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на позов та поясненнях, доданих до матеріалів справи.

Треті особи на стороні відповідача також проти задоволення позову заперечують.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2013 надав клопотання №09/1257 від 06.11.2013, в якому просить суд, на підставі ст. ст. 22, 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувати наступні докази:

- у ДП "Придніпровська залізниця" (вул. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49038):

1) витяг з Книги реєстрації комерційних несправностей форми ГУ 98 станції Чапліне, станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці про огляд вагонів за наступними накладними:

1. накладна № 52861887 від 13.01.2012 вагон № 60900073

2. накладна № 52849759 від 13.01.2012 вагон № 67884908

3. накладна № 52779956 від 10.01.2012 вагони №№ 67678409, 67154757

4. накладна № 52744620 від 08.01.2012 вагон № 65961179

5. накладна № 52824414 від 11.01.2012 вагони №№ 68704303, 68749746,

а також копії протоколів зважування зазначених вагонів на цих станціях.

2) докази здійснення оперативного повідомлення станції відправлення вантажу (копії телеграм, витяг з журналу оперативних повідомлень, тощо) у відповідності до вимог п. 3.2 "Правил комерційного огляду поїздів та вагонів", затверджених наказом Укрзалізниці від 24.04.2006 № 152-Ц;

- у станції "Карахаш" Донецької залізниці (вул. Вокзальна, 1, м. Антрацит, Луганська обл., 94613): інформацію та її документальне підтвердження щодо отримання станцією "Карахаш" оперативних повідомлень, надісланих зі станції Нижньодніпровський-Вузол Придніпровської залізниці, про навантаження із порушенням ТУ наступних вагонів:

1. вагон № 60900073 накладна № 52861887 від 13.01.2012

2. вагон № 67884908 накладна № 52849759 від 13.01.2012

3. вагони № 67678409, 67154757накладна № 52779956 від 10.01.2012

4. вагони № 68704303, 68749746 накладна № 52824414 від 11.01.2012;

- у станції "Браунівка" Донецької залізниці (с. Вахрушево-2, м. Красний Луч, 94562): інформацію та її документальне підтвердження щодо отримання станцією "Браунівка" оперативних повідомлень, надісланих зі станції Нижньодніпровський-Вузол Придніпровської залізниці, про навантаження із порушенням ТУ вагону №65961179 за накладною № 52744620 від 08.01.2012.

Вказане клопотання відхиляється судом з огляду на його недоцільність.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Вугілля України" (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством "Антрацит" (відповідач у справі), як Постачальником, укладено договір поставки вугільної продукції № 21-11/1-ЕН від 19.04.2011 (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю вугільну продукцію належної якості, а Покупець прийняти її та оплатити.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.

Згідно п. 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору, Постачальник зобов'язується здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по відвантаженню, постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачене договором, розповсюджуються вимоги:

- Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 (Інструкція №П-6) із змінами та доповненнями;

- Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (Інструкція №П-7) із змінами та доповненнями;

- ГОСТ 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству";

- ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови";

- ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування";

- ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит" (класифікація);

- Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

При виникненні розбіжностей між умовами цього Договору і зазначеними нормативними документами перевага надається умовам Договору.

Як зазначено у п. 8.1 Договору, сторони гарантують відповідність порядку приймання - передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього Договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору, у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам Договору, а також пунктам 3.1.2 та 3.1.3 Договору, Постачальник відшкодовує затрати Покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу - прибирання вагонів, маневрових робіт, зберігання вантажів Залізницею та інше.

З метою виконання умов Договору, відповідач відвантажив у січні 2012 року на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" вугільну продукцію у вагонах №№ 65961179, 67678409, 67154757, 68704303, 68749746, 60900073, 67884908 згідно залізничних накладних №№ 52744620, 52779956, 52824414, 52861887, 52849759.

На проміжній станції Нижньодніпровський вузол, при перевірці маси вантажу у вищезазначених вагонах, було виявлено розбіжності (перенавантаження) між фактичною масою і масою, зазначеною в накладних, про що було складено акти загальної форми № 19, 22, 26, 29 та комерційні акти АА 042344/19/31, АА 042347/21/33, АА 042349/23/34, АА 042352/26/35, з яких вбачається, що вищевказані вагони були затримані на станції у зв'язку з виявленим навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагонів.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагону № 65961179 у вагон 65545766, з вагону 67678409 та вагону 67154757 у вагон 67877654, з вагону 68704303 та вагону 68749746 у вагон 65228058, з вагону 67884908 та 60900073 у вагон 66789306 та видано досилочні накладні №№ 45267309, 45294832, 45315579, 45356581.

У зв'язку з зазначеним, залізницею було нараховано: 3787,56 грн. - користування вагонами, 8728,80 грн. - маневрові роботи, 4725,24 грн. - збір за зберігання вантажу, 1906,92 грн. - зважування на вагах залізниці, 316,32 грн. - повідомлення, 95,04 грн. - заповнення документів, 16,32 грн. - плата за бланки, 23572,80 грн. - провізна плата (а.с.180), всього - 43149,00 грн., які були списані залізницею з особового рахунку вантажоотримувача - Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго».

Як зазначає позивач, вказану суму за рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/2429/13 від 18.04.2013 було стягнуто з нього на користь ПАТ«Центренерго», яку ним було погашено.

Виконання рішення суду ДП "Вугілля України" підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.05.2013 № 0886/02 на суму 124218,43 грн., згідно п. 7 абз. 4 якої: "зобов'язання ДП "Вугілля України" по виконанню грошового зобов'язання перед ПАТ "Центренерго" на підставі рішення суду № 910/2429/13 (п. 4 заяви), припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю."

У зв'язку з тим, що неналежне навантаження, на думку позивача, відбулось з вини відповідача, позивач відповідно до ст.ст. 224, 225, 228 ГК України отримав збитки у сумі 43149,00 грн. (додаткові витрати: провізна плата, плата за користування вагонами, плата за маневрову роботу, збір за зберігання вантажу, зважування на вагах залізниці, повідомлення, заповнення документів, плата за бланки), які також підтверджуються накопичувальними картками №№ 19010044, 30010073, переліками ТЕхПД №№ 1901, 2701, 3001.

Отже, на думку позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач зазнав збитків на загальну суму 43149,00 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.

Представник відповідача 05.09.2013 надав суду відзив на позовну заяву №09/919 від 05.09.2013, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Оскільки, відповідач не є стороною угоди на перевезення вантажу, укладеного між відправником - ВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська" і залізницею у вигляді накладної, то й обов'язку щодо виконання такої угоди, а саме, правильного визначення маси вантажу у графі № 24 накладної, у ДП "Антрацит" не наступає.

Про факт неправильного зазначення маси вантажу у накладних, здійсненні перевантаження надлишку вугілля у інші вагони відповідач не сповіщався, комерційні акти складені відносно іншого підприємства, тому вчинити якісь дії щодо перевірки правильності складання актів у відповідності до норм діючого законодавства ДП "Антрацит" не мало можливості.

Тобто на думку відповідача, протиправна поведінка та вина підприємства відповідача у вигляді невиконання вимог Статуту щодо заповнення накладних, яка спричинила додаткові витрати позивача, відсутня.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що ДП "Антрацит" не є відповідальним за збитки, спричинені іншою особою, тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 21-11/1-ЕН від 19.04.2011 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Згідно п. 2.1 Статуту Державного підприємства «Вугілля України» (у новій редакції) (а.с.54-59), затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.08.2011 № 428 та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 01.09.2011 за № 10741050034001897, це підприємство, в тому числі, створене з метою забезпечення потреб енергогенеруючих компаній та інших споживачів вугільної продукції у якісному вугіллі.

Тому, як вбачається з рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/2429/13, позивачем у даній справі був укладений з ПАТ «Центренерго» договір поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011. Вказаним рішенням позовні вимоги ПАТ «Центренерго» було задоволено та з ДП «Вугілля України» було стягнуто збитки за неналежне виконання останнім договірним зобов'язань за договором № 111/6 від 30.12.2011, без посилання на порушення конкретних умов вказаного договору.

Господарським судом м. Києва при винесенні рішення було встановлено, що матеріалами справи доведена вина ДП «Вугілля України» у порушенні зобов'язання за спірним договором, а також підтверджується наявними доказами розмір збитків, які зазнав позивач у справі № 111/6 від 30.12.2011 - ПАТ «Центренерго», у вигляді додаткових витрат за перевантаження надлишку вантажу у інші вагони.

Як зазначає ДП «Вугілля України», воно вказане рішення суду виконало шляхом зарахування зустрічних вимог згідно заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.05.2013 № 0886/02 (а.с.49).

З тексту даної заяви вбачається, що позивач є кредитором, а ПАТ «Центренерго» є боржником по виконанню грошового зобов'язання за поставлене вугілля за укладеним між сторонами договором поставки № 01-10/1 ЕН від 01.02.2010 на суму 310365,83 грн. (з урахуванням заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 358176,49 грн. від 24.05.2013 № 0902/10). Також ПАТ «Центренерго» є кредитором, а позивач у даній справі є боржником по виконанню грошового зобов'язання на підставі рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/2429/13 від 18.04.2013 на суму 44869,50 грн. (з якої 43149,00 грн. - збитки, 1720,50 грн. - судові витрати).

Згідно пункту 7 абзацу 4 вказаної заяви, зобов'язання ДП "Вугілля України" по виконанню грошового зобов'язання перед ПАТ "Центренерго" на підставі рішення суду № 910/2429/13 (п. 4 заяви), припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю.

Водночас, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При цьому слід мати на увазі, що таке зобов'язання, яке зараховується, існує та підтверджується первісною документацією.

Суд неодноразово ухвалами витребовував у позивача докази на підтвердження наявності боргу у ВАТ "Центренерго" за заявою про припинення зобов'язання (№0886/02 від 24.05.2013) за договором поставки №01-10/1-ЕН від 01.02.2010, на суму зарахування, зазначену в п. 4 вказаної заяви, однак, вимоги суду позивачем були проігноровані.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено наявності господарського зобов'язання у ПАТ «Центренерго» перед ним, яке було зараховано в погашення збитків, стягнутих за рішенням господарського суду м. Києва № 910/2429/13.

Водночас, суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Суд зазначає, що спричинені збитки прямо випливають з договору перевезення, а не постачання. Договір перевезення, у даному випадку, укладений між Вантажовідправниками (Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська і Приватне акціонерне товариство "Янівське"), та Вантажоотримувачем (ПАТ «Центренерго»). З цього договору випливають всі платежі, які входять до складу заявлених позивачем вимог.

Відповідно до Статуту залізниць України всі витрати, пов'язані з договором перевезення розподіляються між вантажовідправником та вантажоотримувачем.

Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Заявлені позивачем до стягнення збитки по суті є платою вантажоотримувача залізниці за послуги залізниці, які випливають з договору перевезення, тому немає підстав вважати наявність прямого причинного зв'язку між платою за послуги та збитками за договором № 21-11/1-ЕН від 19.04.2011, укладеним сторонами у цій справі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами.

Позивач вважає підставою для задоволення позову право стягнення регресних вимог з відповідача на підставі статті 228 Господарського кодексу України.

Так, згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Водночас, вказана норма не скасовує необхідність доведення наявності збитків та їх складових при розгляді вимог про відшкодування збитків в порядку регресу. Позивачем же не надано суду належних доказів понесення збитків у заявленій до стягнення сумі.

Накопичувальні картки, на які посилається позивач, підписані тільки з боку залізниці, вантажоодержувач - ПАТ «Центренерго» відмовився сплачувати вказані в них суми, оскільки відповідно до статті 122 Статуту залізниць України всю відповідальність повинен нести вантажовідправник. Зарахування зустрічних вимог, підтверджено суду тільки однією заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог, без будь-якої первісної документації, що підтвердила б фактичне існування боргу з боку ПАТ «Центренерго», в погашення якого було зараховано 43149,00 грн. з боку позивача.

Суд звертає увагу, що рішенням господарського суду м. Києва не доводився склад цивільного правопорушення відповідача - Державного підприємства "Антрацит".

Крім того, позовні вимоги щодо стягнення збитків за договором поставки № 21-11/1-ЕН від 19.04.2011, укладеним між ДП „Вугілля України" та ДП «Антрацит» взагалі не заявлялися та не розглядалися, в межах справи № 910/2429/13.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у сумі 43149,00 грн.

Посилання відповідача на застосування позовної давності до позовних вимог є безпідставними, з огляду на відсутність порушеного відповідачем права у позивача за заявленими позовними вимогами, яке підлягає захисту, та відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 10.12.2013.

Головуючий - суддя О.С. Фонова

Суддя А.Г. Ворожцов

Суддя О.О. Седляр