Рішення № 35871609, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12687/13 26.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»До Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс»Простягнення 55 327,53 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Петришина А.М. - дов.

Від відповідача Бойко Ю.В. - дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» 53 283,24 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 331,51 грн. 3% річних, 1712,78 грн. пені, а всього 55 327,53 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 № 450046.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зміну предмету позов, у зв'язку з тим, що відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі в розмірі 50 617,61 грн., що підтверджується випискою банку від 05.07.2013 № 257.

Оскільки відповідачем несвоєчасно було сплачено заборгованість за спожиту теплову енергію згідно договору № 450046 від 02.07.2013, позивач просить стягнути з відповідача 3111,86 грн. пені, 43,57 грн. індексу інфляції, 602,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 3757,73 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 № 450046.

Згідно з пп. 1.1, 1.2, 2.1, Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п. 5.1. Договору), звіт про яку подається Відповідачем за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця до 27 числа звітного місяця (п. 5.9. Договору).

У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 5.2. Договору), їжі Відповідач також сплачує (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.4, 6.5 Договору Відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує у Позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 25 числа поточного місяця. Розрахункові документи Відповідач отримує у Позивача під підпис уповноваженої особи.

Матеріалами справи доведено, що за період з 01.01.2013 по 01.05.2013 Відповідачем за Договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 82 433,65 грн.

Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач виконував неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, на час звернення Позивача до суду ним сплачено лише 11149,65 грн..

Пунктом 9.2 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір 02.07.2012р. № 450046 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем.

Суду доведено, що після звернення з позовною заявою Відповідачем було сплачено Позивачу 50 617,61 грн. основного боргу, що підтверджено випискою банку від 05.07.2013р. № 257.

Таким чином своєю оплатою Відповідач розрахувався з Позивачем за надані послуги по Договору за період з 01.05.2013 по 01.05.2013р.

Відповідно до письмової заяви, яка була подана Позивачем в порядку передбаченим ст. 22 ГПК України, Позивач зменшив суму своїх вимог на суму основного боргу.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не відшкодував на користь Позивача, в строк визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.9.2. договору, в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачені розділом 9 договором, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути також пеню у сумі 3111,86 грн. за період з лютого 2013р. по липень 2013р., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 602,30 грн. 3% річних, 43,57 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, код ЄДРПОУ 14307765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 37739041) 3111 (три тисячі сто одинадцять) грн. 86 коп. пені, 602 (шістсот дві) грн. 30 коп. 3% річних, 43 (сорок три) грн. 57 коп. індексу інфляції, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн.. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 05.12.2013р.