Рішення № 35871599, 28.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/50/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа № 908/3686/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (адреса - 18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (адреса - 69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 76 757,21 грн.

Суддя Сушко Л.М.

З участю уповноважених представників:

від позивача: Чубин Б.М., довіреність №б/н від 14.01.2013р.

від відповідача: Романенко М.В., довіреність №1/05-рн від 26.12.2012р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (далі за текстом ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора») до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі за текстом ПАТ «Запоріжтрансформатор») про стягнення 76 757,21 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. порушено провадження у справі №908/3686/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 28.11.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» та ВАТ «Запоріжтрансформатор» укладено Договір поставки № МН002059 від 28.03.2011р., тому позов пред'явлено до ВАТ «Запоріжтрансформатор». Однак, як свідчать установчі документи, найменування Відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» змінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор».

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно п. 1.3. Статуту Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», зареєстрованого 19.10.2011р. за №11031050020001321, найменування Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» змінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор». Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» по всьому майну, правам та обов'язкам є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи замінити Відповідача по справі №908/3686/13 Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор».

В судовому засіданні 28.11.2013р., справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору поставки № МН002059 від 28.03.2011р., укладеного між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» та ВАТ «Запоріжтрансформатор» (правонаступником якого є ПАТ «Запоріжтрансформатор»), останньому поставлено товар на загальну суму 152 123,26 грн., проте Відповідач здійснив лише часткову оплату по Договору у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість в розмірі 50 931,94 грн. Також, зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню, три процента річних та штраф. З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» 50 931,94 грн. основного боргу, 23 581,49 грн. пені, 305,58 грн. інфляційних збитків 1 938,20 грн. три процента річних та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач позов в частині стягнення основного боргу визнав, проти стягнення інфляційних збитків заперечив з тих підстав, що у визначений позивачем період була дефляція, проти стягнення пені також заперечив з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

28.03.2011р. між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» - Постачальник - та ВАТ «Запоріжтрансформатор» (правонаступником якого є ПАТ «Запоріжтрансформатор») - Покупець укладено Договір поставки №МН002059 (далі по тексту - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, по даному Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки Покупцю товар (товари), а Покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму.

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору. Постачальник одночасно з передачею товару передає Покупцеві документи, що стосуються товару: оригінал рахунку, оригінал видаткової накладної, оригінал податкової накладної.

Згідно п. 3.1. Договору, товар поставляється протягом 7 робочих днів з моменту підписання специфікацій обома сторонами, якщо інше не передбачене специфікаціями до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна товару визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору.

За приписами п. 5.4. Договору, Покупець оплачує товар в наступному порядку: 100% оплата протягом 7 банківських днів з моменту надходження товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 07.12.2011р. до Договору, цей Договір починає діяти з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012р.

Згідно із специфікаціями №№ 1-15 до Договору, що маються в матеріалах справи, загальна ціна товару поставленого по Договору складає 151 123,26 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи - видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії яких залучено до матеріалів справи) - ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» поставив на адресу ПАТ «Запоріжтрансформатор» товар на загальну суму 151 123,26 грн.

Про прийняття товару свідчать підписи представника ПАТ «Запоріжтрансформатор» на видаткових накладних.

Проте, Відповідач в порушення діючого законодавства та умов Договору, здійснив лише часткову оплату отриманого товару, перерахувавши на поточний рахунок Постачальника 101 191,32 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем з основного боргу становить 50 931,94 грн.

До теперішнього часу заборгованість не погашена.

23.10.2013р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1518 щодо оплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 50 931,94 грн. Проте, претензія залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи викладене, вимога ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» про стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» основного боргу в сумі 50 931,94 грн. підлягає задоволенню.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 50 931,94 грн. визнав в повному обсязі.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, просить стягнути з останнього 23581,49 грн. пені за період з 27.07.2012р. по 01.11.2013р., 3 % річних за період з 27.07.2012р. по 01.11.2013р в сумі 1 938,20 грн., та 305,58 грн. інфляційних втрат за період з 27.07.2012р. по 01.11.2013р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено в ч.3 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки останній платіж Відповідачем здійснено 11.07.2012р., тобто строк позовної давності сплив 11.07.2013р., а позов до суду подано 06.11.2013р.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, судом у задоволенні вимоги ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» про стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» пені в розмірі 23 581,49 грн. відмовляється.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність розрахунку Позивача в частині трьох відсотків річних та встановлено, що стягненню підлягає сума 1 932,22 грн.

Стосовно стягнення інфляційних збитків у розмірі 305,58 грн. слід зазначити наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як встановлено з розрахунку Позивача, останнім не враховано вказівки листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та здійснено нарахування інфляційних втрат за період з липня 2012 року по вересень 2013 року без врахування від'ємних значень індексів.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат за вказаний період та встановлено, що за спірний період мала місце дефляція (- 154,78 грн.).

За таких обставин у задоволенні вимоги ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» про стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» інфляційних втрат у розмірі 305,58 грн. відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про стягнення 76757,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3, код ЄДРПОУ32741978) 50 931 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 94 коп. основного боргу, 1 932 (одну тисячу дев'ятсот тридцять дві) грн. 22 коп. 3% річних, 1 184 (одну тисячу сто вісімдесят чотири) грн. 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.12.2013р.