Рішення № 35871594, 04.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 р. Справа № 914/4064/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С", м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Львів

про стягнення 28 491,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бредіхіна Н.О. - юристконсульт (довіреність б/н від 23.10.2013р.);

від відповідача ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Згідно із поданим уточненим розрахунком заборгованості позивач заявив про збільшення позовних вимог, до стягнення заявлено 28 491,34 грн., з яких 21 624,24 грн. - основний борг, 2 723,47 грн. - пеня, 570,52 грн. - 3% річних та 3 573,11 грн. - сума сплачених відсотків за договором овердрафту.

Ухвалою суду від 31.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.11.2013р.

В судовому засіданні 13.11.2013р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2013р. подано клопотання (вх. №48015/13) про долучення до матеріалів справи доказів, які витребовувались вказаною ухвалою. Зокрема представником позивача подано уточнені розрахунки позовних вимог згідно яких заборгованість відповідача становить 28 491,34 грн., з яких 21 624,24 грн. - основний борг, 2 723,47 грн. - пеня, 570,52 грн. - 3% річних та 3 573,11 грн. - сума сплачених відсотків за договором овердрафту.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. розгляд справи відкладено на 04.12.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі суду.

Представник позивача подав заяву (від 04.12.2013р. вх.№51674/13) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми сплачених відсотків за договором овердрафту в розмірі 3 573,10 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, пені та 3% річних підтримав повністю.

Відповідач заперечив проти позову зазначивши, що ним було повернуто позивачу частину поставленого йому товару, однак доказів повернення не надав. Відзив на позов відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд,-

встановив:

06.09.2012р. між ТзОВ «Бренд-С» (постачальник) в собі директора Андросенко О.С., що діє на підставі статуту та ФОП ОСОБА_3, який діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №370403 від 31.05.2011р. (докази перебування ФОП ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем долучено до позовної заяви) укладено договір №222 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) продовольчі товари.

Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна та сума кожної поставки передбачається в накладній, яка являється невід'ємною частино даного договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що відпуск продукції здійснюється без попередньої оплати при наступному порядку розрахунків: покупець зобов'язується забезпечити поступлення коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати отримання продукції.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 73 936,39 грн.

Відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений йому товар, а саме сплатив 52 312,15 грн.

Решта суми залишилась неоплаченою, отже у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 21 624,24 грн.

Відповідно до п.4.2. договору у випадку порушення терміну оплати покупець, відповідно до ст.ст.549-551 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, включно по день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже на підставі п.4.2. договору позивачем було нараховано відповідачу пеню, розмір якої згідно з наданим уточненим розрахунком становить 2 723,47 грн.

Крім того позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 570,52 грн. 3% річних.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 573,11 грн. понесених витрат внаслідок укладення договору про надання овердрафту з Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь». Вказані кошти були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" Публічному акціонерну товариству «Банк «Київська Русь» як відсотки за користування короткостроковим кредитом. Як стверджує позивач вказаний договір про надання овердрафту було укладено для погашення заборгованості перед ДП КК «Рошен».

Отже загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача згідно із поданим уточненим розрахунком заборгованості становить 28 491,34 грн., з яких 21 624,24 грн. - основний борг, 2 723,47 грн. - пеня, 570,52 грн. - 3% річних та 3 573,11 грн. - сума сплачених відсотків за договором овердрафту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується наступними накладними накладними: №Л-000037326 від 07.09.2012р. на суму 4 923,22 грн., №Л-000037479 від 08.09.2012р. на суму 636,83 грн., №Л-000038829 від 15.09.2012р. на суму 2 203,18 грн., №Л-000040713 від 27.09.2012р. на суму 6 719,63 грн., №Л-000041151 від 29.09.2012р. на суму 5 639,05 грн., №Л-000042719 від 09.10.2012р. на суму 4 614,32 грн., №Л-000049204 від 13.11.2012р. на суму 9 791,33 грн., №Л-000049643 від 15.11.2012р. на суму 2 271,42 грн., №Л-000050198 від 17.11.2012р. на суму 4 893,83 грн., №Л-000050561 від 20.11.2012р. на суму 1 481,12 грн., №Л-000050984 від 22.11.2012р. на суму 5 201,71 грн., №Л-000051691 від 24.11.2012р. на суму 21 120,77 грн., №Л-000051692 від 24.11.2012р. на суму 3 451,81 грн., №Л-000052031 від 27.11.2012р. на суму 957,20 грн. та №Л-000052044 від 27.11.2012р. на суму 30,97 грн. Таким чином позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73 936,39 грн. Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що відпуск продукції здійснюється без попередньої оплати при наступному порядку розрахунків: покупець зобов'язується забезпечити поступлення коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати отримання продукції.

В порушення умов договору, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений йому товар на загальну суму 52 312,15 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач долучив до матеріалів справи квитанції на загальну суму 52 312,15 грн.

Отже, суму основного боргу з врахуванням часткових оплат становить 21 624,24 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач відзив на позовну заяву чи докази, які спростовують існування у нього заборгованості на суму 21 624,24 грн. не надав. Крім того позивачем долучено до матеріалів справи акт зірки взаєморозрахунків підписаний між ТзОВ "Бренд-С" та ФОП ОСОБА_3 відповідно до якого станом на 08.11.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 624,24 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів які б спростовували існування у нього заявленої до стягнення заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_3 21 624,24 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2. договору у випадку порушення терміну оплати покупець, відповідно до ст.ст.549-551 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, включно по день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже підписавши договір сторони дійшли згоди продовжити строк нарахування пені передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 723,47 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 570,52 грн. 3% річних обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 573,11 грн. сплачених відсотків за договором овердрафту суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач у позовній заяві та в уточненому розрахунку по сплаті позивачем відсотків за користування короткостроковим кредитом, внаслідок виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості ТзОВ "Бренд-С" було змушене укласти з ПАТ «Банк «Київська Русь» договір про надання овердрафту для погашення заборгованості перед ДП КК «Рошен». ТзОВ "Бренд-С" сплатило ПАТ «Банк «Київська Русь» відсотки за користування короткостроковим кредитом за договором про надання овердрафту у розмірі 3 573,11 грн. Відтак позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому 3 573,11 грн. понесених витрат внаслідок укладення договору про надання овердрафту з Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».

Вказана позовна вимога про стягнення 3 573,11 грн. понесених витрат не підлягає задоволенню, оскільки договір про надання овердрафту був підписаний між ТзОВ "Бренд-С" та ПАТ «Банк «Київська Русь». Тобто правовідносини, які існували між сторонами договору про надання овердрафту не стосуються Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Фізична особа-підприємць ОСОБА_3 не є зобов'язаною стороною за вказаним договором, а тому у нього немає жодних зобов'язань за договором про надання овердрафту.

Також слід зазначити, що позивачем через канцелярію суду подано заяву (від 04.12.2013р. вх.№51674/13) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми сплачених відсотків за договором овердрафту у розмірі 3 573,11 грн.

Отже на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 573,11 грн. сплачених відсотків за договором овердрафту слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №339483 від 29.10.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (79008, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-С" (80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Вокзальна, буд. 11, код ЄДРПОУ 33622074) основний борг в розмірі 21 624,24 грн., пеню в розмірі 2 723,47 грн., 3% річних в розмірі 570,52 грн. та судовий збір в розмірі 1 504,73 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 09.12.2013р.

Суддя Петрашко М.М.