Рішення № 35871569, 28.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/39/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа № 908/3386/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса - 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (адреса - 69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

про стягнення 4 217 345,56 грн.

Суддя Сушко Л.М.

З участю уповноважених представників:

від позивача: Остапенко В.М., довіреність №14-66 від 22.03.2013р.

від відповідача: Бурдак О.В., довіреність №19/0024 від 01.10.2013р.

Суть спору:

16 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі за текстом ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі за текстом ПАТ «Запоріжгаз») про стягнення 4 217 345,56 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2013р. порушено провадження у справі №908/3386/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 31.10.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалася перерва: 31.10.2013р. до 19.11.2013р. та 19.11.2013р. до 28.11.2013р., у зв'язку з необхідністю витребування у сторін документів та матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору.

В судовому засіданні, 28.11.2013р., справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Запоріжгаз» був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №14/2215/11 від 30.09.2011р. На виконання умов Договору Позивач поставив протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року, а Відповідач прийняв природний газ у обсязі 80 689,702 тис. куб. метрів на загальну суму 309 643 749,33 грн. Відповідач в порушення умов Договору оплату за отриманий природний газ вносив з порушенням встановлених термінів. Тому відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню, три процента річних та інфляційні збитки.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ПАТ «Запоріжгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» суму пені у розмірі 343 245,07 грн., суму витрат від інфляціях процесів за весь час прострочення у розмірі 858 218,18 грн., три відсотки річних у розмірі 3 015 882,32 грн., судові витрати у розмірі 68 820,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який подав до суду 31 жовтня 2013 року. Так, зазначає, що Позивач має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків лише після пред'явлення Відповідачеві відповідної вимоги, але Позивач з такою вимогою до Відповідача не звертався. Крім того, Позивачем невірно розраховано суму інфляційних збитків, оскільки ним вибрано лише ті періоди, в яких мала місце інфляція. Відповідачем зроблено перерахунок у відповідності до приписів чинного законодавства України та встановлено, що в даному випадку має місце дефляція (-337 318,39 грн.). Таким чином у стягненні суми трьох відсотків річних та інфляційних збитків має бути відмовлено в повному обсязі. Щодо стягнення пені, Відповідач просить зменшити заявлену до стягнення суму, оскільки вважає, що заявлена до стягнення сума пені непомірно велика у порівнянні зі збитками Позивача.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

30.09.2011р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - Продавець та ПАТ «Запоріжгаз» - Покупець укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2215/11 (далі по тексту - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджету та іншими споживачами), та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

За приписами п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками, за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року ПАТ «Запоріжгаз» поставлено природний газ у обсязі 80 689,702 тис.куб.м. на загальну суму 309 643 749,33 грн. (а.с.27-38).

В порушення умов Договору ПАТ «Запоріжгаз» оплату за отриманий газ вносило з порушенням встановлених строків (а.с.40-41).

Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути з ПАТ «Запоріжгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 343 245,07 грн. пені, 858 218,18 грн. інфляційних збитків та 3 015 882,32 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.2. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1.1. Договору, Покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено та встановлено, що Позивачем розрахунок пені виконано вірно, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в розмірі 343 245,07 грн. задовольняється в повному обсязі.

При цьому, клопотання Відповідача про зменшення розміру пені судом не задовольняється з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам повинен проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою газу вітчизняними споживачами на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Крім того, у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік та перше півріччя 2013 року, що приєднаний до матеріалів справи, за невиконання зобов'язань контрагентами, до яких також належить ПАТ «Запоріжгаз», збитки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» становлять понад десять мільярдів гривень.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, судом перевірено правильність розрахунку Позивача в частині трьох відсотків річних та встановлено, що стягненню підлягає сума 2 764 951,13 грн., оскільки Позивачем невірно визначена кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних, так як Позивач помилково вважає день здійснення оплати Відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання у повному обсязі без врахування оплаченої суми.

Стосовно, вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення інфляційних збитків у розмірі 858 218,18 грн. слід зазначити наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як встановлено з розрахунку Позивача, останнім не враховано вказівки листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та здійснено нарахування інфляційних втрат лише за ті періоди, де мала місце інфляція, без врахування від'ємних значень індексів.

Судом при перевірці розрахунку Позивача стосовно інфляційних збитків враховано розрахунок Відповідача та встановлено, що мала місце дефляція (- 337 318,39 грн.).

За таких обставин у задоволенні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення із ПАТ «Запоріжгаз» на свою користь інфляційних втрат у розмірі 858 218,18 грн. відмовляється.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач надав докази на підтвердження своїх заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення 4 217 345,56 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 343 245 (триста сорок три тисячі двісті сорок п'ять) грн. 07 коп. пені, 2 764 951 (два мільйони сімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 13 коп. 3% річних, 50 720 (п'ятдесят тисяч сімсот двадцять) грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.12.2013р.