Постанова № 35870539, 27.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 1570/7117/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень, просив суд:

- скасувати накази ГУ МВС України в Одеській області № 2091 від 15 жовтня 2012 року «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС» та № 564о/с від 01 листопада 2012 року;

- поновити на роботі на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а у разі реорганізації - на аналогічній посаді організації правонаступника ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

- стягнути з ОМУ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Постановою від 04 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції не встановив чи діяли відповідачі на підставі закону, чи є їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються лише на висновках службового розслідування, тоді як вчинення вчинків, які дискредитують звання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, є недоведеними та спростованими матеріалами справи.

Головне управління МВС України в Одеській області, Одеське міське управління ГУ МВС України в Одеській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ОСОБА_2 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що з 1996 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. З 31 липня 2012 року перебував на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 15 жовтня 2012 року № 2091 «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС» за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наказу МВС України від 16 березня 2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справи та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07 лютого 2012 року, що виразилось у неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3, не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.

Зазначений наказ в подальшому реалізований шляхом видання наказу по особовому складу від 01 листопада 2012 року № 564 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 09 листопада 2012 року.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до оскарженого наказу № 2091 від 15.10.2012 року, у вересні 2012 року до ГУМВС України в Одеській області надійшла заява мешканки м. Миколаїв ОСОБА_3, на неправомірні дії колишнього заступника начальника управління-начальника штабу ОМУ ГУМВС, нині інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1

За відомостями, викладеними у заяві громадянки ОСОБА_3, старшим інспектором з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції Ніколаєнко О.В. проведено службове розслідування, за результатами якого складений висновок від 03 жовтня 2012 року.

Суд першої інстанції встановив, що в ході службового розслідування встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2011 року за допомогою мережі Інтернет познайомився з мешканкою м. Миколаїв громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою почав спілкуватися за допомогою Інтернет-пошти.

Наприкінці листопада 2011 року майор міліції ОСОБА_1, не отримавши відповідного дозволу керівництва на виїзд за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції, на автомобілі «Шевроле-Епіка», д/з НОМЕР_2, який знаходився у нього в користуванні, за кермом якого перебував колишній міліціонер відділення охорони адмінбудівлі при СРЗ ОМУ ГУМВС, нині водій-співробітник автомобільного взводу автогосподарства ГУМВС сержант міліції ОСОБА_17, прибув до м. Миколаїв, де зустрівся з ОСОБА_3, після чого почав з нею підтримувати особисті стосунки.

06 січня 2012 року майор міліції ОСОБА_1, запропонував на той час своєму підлеглому інженеру-програмісту чергової частини ОМУ ГУМВС старшому лейтенанту міліції ОСОБА_16 на своєму автомобілі виїхати спільно з ним у вечірній час до м. Миколаїв для зустрічі там з ОСОБА_3 та подальшого привезення її до м. Одеси.

Цього ж дня старший лейтенант міліції ОСОБА_16 на автомобілі «Хонда-Цівік», д/з НОМЕР_3, спільно з майором міліції ОСОБА_1 виїхали до м. Миколаїв. По приїзду до міста ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3, після чого всі разом на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_16, прибули до м. Одеси.

У березні поточного року майор міліції ОСОБА_1, спільно зі старшим сержантом міліції ОСОБА_17 на автомобілі «Шевроле-Епіка», д/з НОМЕР_2, знову виїжджав до м. Миколаїв для зустрічі з ОСОБА_3, що підтверджено поясненням останньої та працівників штабу ОМУ ГУМВС, в т.ч. і сержанта міліції ОСОБА_17.

У травні 2012 року майор міліції ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 влаштував її у якості продавця у торгівельній палатці, яка була розташована у м. Одесі на пляжі Лузановка по Центральній алеї. ОСОБА_3 здійснювала там торгівлю слабоалкогольними напоями та іншими товарами. При цьому ОСОБА_3 будь-які дозвільні документи на здійснення такої торгівлі не бачила та про їх існування вона не знала. ОСОБА_3 повідомила, що майор міліції ОСОБА_1 їй сказав, що так як він перебуває на посаді заступника начальника ОМУ ГУМВС, будь-яких проблем з контролюючими органами та міліцією під час торгівлі у неї не буде.

Також ОСОБА_3 повідомила, що у травні-червні 2012 року, точної дати вона не пам'ятає, між нею та ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, яка перейшла у бійку, під час якої останній побив її. Згідно тверджень заявниці, на прохання ОСОБА_1 вона до лікувального закладу за медичною допомогою не зверталась, так як останній повідомив їй, що оскільки він є працівником міліції їй побої знімати не треба та до будь-якої відповідальності він притягнений не буде. Після того, як стверджує ОСОБА_3, майор міліції ОСОБА_1 відвіз її до пансіонату «Дім Павлових» та зачинив у номері, де вона пролежала більше доби.

У бесіді з директором гостинного двору «Дім Павлових», яка відмовилась надавати письмові пояснення, стало відомо, що облік осіб, які винаймають номери вказаного закладу, не ведеться.

Як стверджує у своєму поясненні ОСОБА_3, 25 червня 2012 року між нею та майором міліції ОСОБА_1 у вечірній час виникла чергова сварка, після якої вона намагалася уїхати до себе додому у м. Миколаїв. У зв'язку з цим ОСОБА_3 зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянину Туреччини, який мешкає у м. Миколаїв, та попросила, щоб той викликав для неї таксі для виїзду у м. Миколаїв. Однак на вул. Паустовського у м. Одесі, коли ОСОБА_3 намагалася сісти у таксі, до неї під'їхав майор міліції ОСОБА_1 у супроводі інших осіб, посадив її до автомобіля та відвіз до вищевказаного пансіонату. Надалі ОСОБА_3 пояснила, що перебуваючи у кімнаті вказаного закладу, майор міліції ОСОБА_1 зателефонував оперативному черговому ОМУ ГУМВС надав вказівку своєму підлеглому привести його табельну вогнепальну зброю. В подальшому, за словами ОСОБА_3, пістолет та надав їй зброю, підбурюючи до скоєння самогубства.

Також ОСОБА_3 пояснила, що у зв'язку з погрозами, які надходили від ОСОБА_1 на її адресу та адреси її рідних, вона готова була покінчити життя самогубством. За словами ОСОБА_3 зі зброї, яку надав їй ОСОБА_1, вона двічі здійснювала натиски на спусковий гачок, однак пострілів не було, після чого ОСОБА_1 забрав у неї пістолет та віддав його якомусь працівнику міліції, який відвіз зброю до чергової частини ОМУ ГУМВС.

Суд першої інстанції встановив, що під час перевірки з'ясовано, що згідно графіку цілодобового чергування керівного та інспекторського складу ОМУ ГУМВС, затвердженого керівництвом ОМУ ГУМВС 25.06.2012 року, майор міліції ОСОБА_1 заступив у якості відповідального від керівництва ОМУ ГУМВС на тиждень з 25 червня 2012 року по 30 червня 2012 року. Згідно книги нарядів ОМУ ГУМВС, 25 червня 2012 року майор міліції ОСОБА_1 о 08:50 годині отримав табельну вогнепальну зброю ПМ НОМЕР_4. Згідно записів зазначеної книги та пояснення ОСОБА_1, свою табельну вогнепальну зброю він здав о 14:00 годині до кімнати збереження зброї чергової частини штабу ОМУ ГУМВС.

Встановити факт повторного отримання майором міліції ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї 25 червня 2012 під час проведення службового розслідування не виявилось можливим.

Також в ході службової перевірки встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 під час обов'язкового заповнення працівниками ГУМВС декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, надав зазначену декларацію ОСОБА_3, яка на його прохання заповнила її замість декларанта. При цьому майор міліції ОСОБА_1 лише проставив у вказаній декларації свій особистий підпис та дату 29 березня 2012 року. У бесіді з працівниками ВІОС УКЗ ГУМВС ОСОБА_3 підтвердила, що на прохання майора міліції ОСОБА_1 вона дійсно заповнила йому зазначену вище декларацію. Вказана декларація на даний час знаходиться в особовій справі майора міліції ОСОБА_1

У своїх поясненнях родичка ОСОБА_3 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та її знайомий громадянин Туреччини ОСОБА_7, пояснили, що ОСОБА_3 розповідала їм про погрози та образи на свою адресу з боку ОСОБА_1, а також те, що з пістолета, який надав їй ОСОБА_1, вона двічі намагалась покінчити життя самогубством.

Опитаний капітан міліції ОСОБА_15, який 25 червня 2012 року перебував у якості оперативного чергового чергової частини штабу ОМУ ГУМВС повідомив, що ніяких вказівок від майора міліції ОСОБА_1 про видачу останньому табельної вогнепальної зброї цього ж дня після 14:00 год. він не отримував. Аналогічне пояснення надав старший інспектор штабу ОМУ ГУМВС старший лейтенант міліції Патраніка І.А., який цього ж дня перебував у якості помічника оперативного чергового чергової частини штабу ОМУ ГУМВС.

Опитана в ході службового розслідування ОСОБА_3 пояснила, що вона неодноразово перебувала у службовому кабінеті майора міліції ОСОБА_1, мала змогу знайомитись зі службовими документами, добовими зведеннями та довідками про результати роботи ОВС м. Одеси. Також майор міліції ОСОБА_1 під час несення служби відповідальним від керівництва ОМУ ГУМВС, декілька разів брав ОСОБА_3 собою при виїзді на автомобілі «Шевроле-Епіка», д/з НОМЕР_2, на перевірку нарядів ПС та ДАІ, які несли службу з охорони громадського порядку у м. Одесі і на виїзд на пограбування ювелірного магазину та інше.

В своїх поясненнях заступник начальника штабу - начальник чергової частини штабу ОМУ ГУМВС майор міліції Лишковят Р.Й. повідомив, що знайому майора міліції ОСОБА_1 він бачив декілька разів, але не в адмінбудівлі ОМУ ГУМВС. При цьому майор міліції Лишковят Р.Й. пояснив, що одного разу він підвозив на своєму автомобілі ОСОБА_1 у Лузановку до ОСОБА_3, яка там здійснювала торгівлю у торгівельній палатці. Відомості щодо видачі ОСОБА_1 за його вказівкою табельної вогнепальної зброї майор міліції Лишковя Р.Й. категорично заперечив та зазначив, що про усі інші відомості, викладені у зверненні ОСОБА_3, він не знає.

У своєму поясненні дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_14 вчинення неправомірних дій на адресу ОСОБА_3 категорично заперечила.

Опитаний в ході службового розслідування майор міліції ОСОБА_1 повідомив, що дійсно з ОСОБА_3 він знайомий, підтримував з нею стосунки, а також підтвердив, що декілька разів приїжджав до неї в м. Миколаїв і виїжджав разом із нею на відпочинок у Закарпатську область. Однак, усі інші відомості щодо його неправомірних дій, викладені у зверненні ОСОБА_3, майор міліції ОСОБА_1 категорично заперечив.

Суд першої інстанції встановив, що грубе порушення дисципліни що виразилось у неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3, не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, знайшли своє відображення в судовому засіданні та не були спростовані позивачем, а також узгоджуються з поясненнями опитаних в ході службового розслідування осіб. При цьому поясненням громадянки ОСОБА_3 притаманна послідовність, узгодженість, системність та логічність викладання обставин, у зв'язку із чим суд приймає дані пояснення як доказ викладених у них подій.

На підставі встановлених фактів суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області, вчинив поступки, які є несумісним з вимогами працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; є свідченням недотримання норм професійної та службової етики; доказує той факт, що майор міліції ОСОБА_1 не приймав заходів стосовно зміцнення службової дисципліни, забезпечення законності та статутного порядку; не був прикладом у дотриманні громадського порядку, скоїв вчинки, які дискредитують звання службової особи органів внутрішніх справ.

Оскільки позивача звільнено за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, то доведеність чи недоведеність факту скоєння позивачем злочину на законність оскаржуваних наказів про його звільнення не впливає, внаслідок чого суд першої інстанції не прийняв до уваги факт відмови прокуратурою в порушенні кримінальної справи. При цьому, суд першої інстанції врахував, що позивач, заперечуючи проти фактів, викладених у висновку службового розслідування, жодним чином не спростував їх (не надав суду жодного доказу і не зазначив свідків, які б могли пояснити версію подій позивача). Натомість встановлені в ході службового розслідування обставини підтверджені поясненнями допитаних в ході розслідування інших співробітників міліції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд першої інстанції дійшов висновку що при винесенні оскаржених наказів відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення., внаслідок чого підстави для скасування оскаржених наказів - відсутні.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та його представника, представників Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 15 жовтня 2012 року № 2091 «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС», та виданим на його підставі наказом по особовому складу від 01 листопада 2012 року № 564 о/с, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 09 листопада 2012 року за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби (т. 1 а.с. 27-28, 31).

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби зазначені Висновок за результатами службового розслідування за зверненням гр.. ОСОБА_3, затверджений 04 жовтня 2012 року (т. 2 а.с. 43-48), та атестація від 26 жовтня 2012 року (т. 1 а.с. 134).

У висновку за результатами службового розслідування за зверненням гр. ОСОБА_3, затвердженому 04 жовтня 2012 року, перевіряючи особа встановила грубе порушення майором міліції ОСОБА_1 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справи та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, що виразилось у неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3, не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях так і у позовній заяві та апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 101, 110-115), не заперечує сам факт виїздів за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції, на автомобілі «Шевроле-Епіка», д/з НОМЕР_2, у листопаді 2011 року та березні 2012 року, та 06 січня 2012 року на автомобілі «Хонда-Цівік», д/з НОМЕР_3

У листопаді 2011 року та березні 2012 року позивач виїжджав до м. Миколаєва разом з ОСОБА_17, відповідно до пояснень якого (т. 1 а.с. 122) до м. Миколаєва він та позивач виїжджали після закінчення робочого часу на власному автомобілі позивача - «Шевроле-Епіка», д/з НОМЕР_2.

Відповідно до пояснень старшого лейтенанта міліції ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 120-121) він та позивач 06 січня 2012 року у передсвятковий скорочений робочий день, біля 18:00 год., на власному на автомобілі «Хонда-Цівік», д/з НОМЕР_3 приїхали до м. Миколаєва забрали ОСОБА_3 та повернулись назад до Одеси.

Таким чином висновки відповідачів, з якими погодився суд першої інстанції, щодо неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_16, виїжджали до м. Миколаєва у поза робочий час та на власності автотранспорті, що не є вчинком який дискредитує органи внутрішніх справ.

Щодо вчинення позивачем протиправних дій відносно ОСОБА_3, апеляційний суд встановив, що висновки службової перевірки ґрунтуються лише на поясненнях самої ОСОБА_3 та її родички ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та її знайомого громадянина Туреччини ОСОБА_7, відповідно до пояснень яких (т. 1 а.с. 116-119)відомості про неправомірні дії ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_3 ім. стали відомі зі слів самої ОСОБА_3

Натомість доводи скарги ОСОБА_3, за якою проводилась службова перевірка, є непідтвердженими, оскільки:

- побиття ОСОБА_3, встановлено лише з її слів та не підтверджено медичними документами або поясненнями осіб, які б могли бачити ОСОБА_3 одразу після побиття.

- тримання ОСОБА_3 у номері гостинного двору «Дім Павлових», встановлено зі злів ОСОБА_3, а посилання перевіряючого на відмову директора гостинного двору «Дім Павлових» надавати письмові пояснення, не є підтвердження цього факту.

Таким чином, висновок особи, яка проводила службову перевірки, з якою погодився суд першої інстанції, ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_3 та здійснених на цій підставі припущеннях, які не підтверджені фактичними доказами.

Також апеляційний суд встановив необґрунтованість та безпідставність висновку особи, яка проводила службову перевірки, з якою погодився суд першої інстанції, стосовно того, що ОСОБА_1 зателефонував оперативному черговому ОМУ ГУМВС, надав вказівку своєму підлеглому привести його табельну вогнепальну зброю, а в подальшому надав ОСОБА_3 зброю, підбурюючи до скоєння самогубства.

Під час проведення службової перевірки було з'ясовано, що згідно графіку цілодобового чергування керівного та інспекторського складу ОМУ ГУМВС, затвердженого керівництвом ОМУ ГУМВС 25.06.2012 року, майор міліції ОСОБА_1 заступив у якості відповідального від керівництва ОМУ ГУМВС на тиждень з 25 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

Згідно книги нарядів ОМУ ГУМВС, 25 червня 2012 року майор міліції ОСОБА_1 о 08:50 годині отримав табельну вогнепальну зброю ПМ НОМЕР_4. Згідно записів зазначеної книги та пояснення ОСОБА_1, свою табельну вогнепальну зброю він здав о 14:00 годині до кімнати збереження зброї чергової частини штабу ОМУ ГУМВС.

Повторне отримання майором міліції ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї 25 червня 2012 під час проведення службового розслідування не встановлено, що спростовує доводи ОСОБА_3

Не підтверджені належними доказами та спростовуються поясненнями заступника начальника штабу - начальника чергової частини штабу ОМУ ГУМВС майора міліції Лишковята Р.Й. факт перебування ОСОБА_3, в адмінбудівлі ОМУ ГУМВС. При цьому факт перебування ОСОБА_3 у службовому кабінеті позивача, факт можливості ознайомлення зі службовими документами, встановлений лише зі слів самої ОСОБА_3 та не підтверджений жодними належними доказами.

Також апеляційний суд вважає помилковими доводи щодо дискредитації ОВС шляхом не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік.

Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік подана ОСОБА_1 29 березня 2012 року (т. 1 а.с. 130-133), та підписана ним особисто, що сторонами не заперечується.

Стосовно доводів відповідачів щодо порушення позивачем п. 1 Примітки додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», апеляційний суд зазначає, що декларація подана самим позивачем, що не спростовано ні при проведені службової перевірки, ні при апеляційному перегляді справи.

Стосовно доводів відповідачів щодо порушення позивачем п. 2 Примітки додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» апеляційний суд встановив, що декларація підписана особисто позивачем, а її заповнення іншою особою на прохання ОСОБА_1, не є дискредитацією ОВС, оскільки ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зобов'язує щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Також апеляційний суд зазначає, що знайомство по Інтернету, допомога по влаштуванню на роботу, докази чого відсутні, спільний відпочинок під час перебування позивача у відпустці, не є діями, які дискредитують органи внутрішніх справ.

Апеляційний суд не встановив порушення позивачем вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справи та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року

Таким чином, оскаржені накази мають бути скасовані, а позивач поновлений на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 09 листопада 2012 року.

Відповідно до п.п. «з» п. 1, абз. 3 п. 3, п. 5, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., з урахуванням архівної відомості щодо нарахування грошового забезпечення (т. 2 а.с. 171), середньоденна заробітна плата становить 221,65 грн. (заробітна плата за два місяці, що передували звільненню - вересень 2012 року 3 700,13 грн., та жовтень 2012 року 5 830,50 грн. поділені на 43 робочі дні вересня та жовтня 2012 року).

Для відновлення порушених прав позивача ОМУ ГУМВС України в Одеській області має бути зобов'язане виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09 листопада 2012 року та по день фактичного виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 221,65 грн. (двісті двадцять одна гривня 65 коп.), з відрахуванням всіх обов'язкових податків, платежів та зборів.

Також, відповідно до ст. 94 КАС України позивачу мають бути відшкодовані за рахунок Державного бюджету України судові витрати в розмірі 705,59 грн. (114,70 (т. 2 а.с. 94) забезпечення доказів; 114,70 ГРН. (т. 2 а.с. 101) забезпечення доказів; 114,70 грн. (т. 2 а.с. 107) забезпечення доказів; 114,70 грн. (т. 2 а.с. 110а) забезпечення доказів; 32,19 (т. 1 а.с. 6) судовий збір за подання позову; 107,30 грн. (т. 1 а.с. 16) судовий збір за клопотання про забезпечення позову т. 1 а.с. 46); 107,30 грн. (т. 1 а.с. 18) судовий збір за клопотання про забезпечення позову (т. 1 а.с. 46).

Під час апеляційного перегляду справи позивач, скориставшись своїм правом відмовився від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 51, п. 2 ч. 1 ст. 157, ч. 1 ст. 203 КАС України, провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди має бути закрито.

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова - скасована та ухвалена нова постанова про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 94, п. 2 ч. 1 ст. 157, 195, 196, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.

Скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 2091 від 15 жовтня 2012 року «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС».

Скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 564о/с від 01 листопада 2012 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 09 листопада 2012 року.

Зобов'язати ОМУ ГУМВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09 листопада 2012 року та по день фактичного виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 221,65 грн. (двісті двадцять одна гривня 65 коп.), з відрахуванням всіх обов'язкових податків, платежів та зборів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 705,59 грн. (сімсот п'ять гривень 59 коп.) у відшкодування судових витрат.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та в частині зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 05 грудня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко