Постанова № 3587015, 09.01.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" січня 2008 р. Справа №15/611-НА

за позовом Агрофірми "Проскурів" с. Розсоша Хмельницького району

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький

про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р.

Суддя Муха М.Є.

Секретар судового засідання Капустян А.В.

Представники сторін:

від позивача Лисенко О.В. –за довіреністю №01/02 від 08.01.2008р.

від відповідача Дєдушкін С.О. –за довіреністю №7023/9/10-021 від 26.09.2007р.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001892310/0 від 31.08.2007р.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р.

Уточнення позовних вимог судом приймається.

В підтвердження позовних вимог позивач наголошує на тому, що зі змісту акту перевірки №1030/230/03788891 від 16.08.2007р. вбачається, що агрофірмою „Проскурів” не перераховувались на окремий рахунок грошові кошти в сумі 55383грн. Однак, в акті перевірки не наведено підстав для перерахування цих коштів на окремий рахунок, а також не обгрунтовано, що кошти в сумі 55383 грн. відносяться до таких, які слід перераховувати на спецрахунок. Крім того, не зазначено дату вчинення правопорушення, а також якими документами це підтверджується. Зокрема, відповідно до п. 4 Постанови КМ України №271 від 26.02.1999р., на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з реалізованої продукції власного виробництва, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, окрім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів ДПС. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу ДПС довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період. Звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 2 п. 4 Постанови саме залишок податкових зобов'язань, відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції власного виробництва, тобто різницю між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується на окремий рахунок (спецрахунок). У акті не зазначено на підставі яких документів перевіряючими було зроблено висновок про наявність вищезазначеного залишку, не зазначено з яких документів вирахувана сума в розмірі 55383 грн. Також, не враховано вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, якою встановлений строк застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з моменту виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідач у письмовій позиції з приводу поданого позову та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Посилаються на те, що в позовній заяві позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001892310/0 від 31.08.07р., проте згідно поданих до ДПІ у Хмельницькому районі податкових декларацій №2 (податкова декларація з податку на додану вартість за результатами операцій з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва) за вказаний період сума ПДВ склала 55383 грн. Всього сума податку на додану вартість по зазначених деклараціях склала 55383 грн. Вказана сума грошових коштів не перераховувалась Агрофірмою „Проскурів” на окремі рахунки. Звертає увагу суду на те, що в порушення п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 (у редакції постанови КМУ від 23.04.2001 року №374) Агрофірма „Проскурів” не перерахувала на спецрахунок податок на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва за період з 01.04.04 р. по 31.03.07 р. у сумі 55383 грн. Зазначив, що відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за №567/5758 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій„ в п. 3.2. зазначено, що за наслідками документальної перевірки складається податкове повідомлення-рішення форми „Р”. Стосовно посилання позивача на неврахування ст.250 Господарського кодексу України, якою встановлений строк застосування адміністративно-господарських санкцій зазначив, що вважає останнє помилковим, оскільки застосована до позивача штрафна санкція не є адміністративно-господарською. З врахуванням вищевикладеного просить суд у позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне

16.08.2007р. працівниками Хмельницької МР ДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку Агрофірми „Проскурів” код ЄДРПОУ 03788891 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. За результатами перевірки складено акт № 1030/230/03788891.

В ході перевірки серед іншого встановлено, що агрофірма „Проскурів” по Декларації №2 за перевіряємий період задекларувало чисту суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 55383,0грн, за даними перевірки чиста сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість складає 55383,0грн. В порушення п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” АФ „Проскурів” не перерахувала на спецрахунок суми податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені в скорочених деклараціях при позитивних значеннях.

31.08.2007р., на підставі акту перевірки заступником начальника Хмельницької МР ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001892310/0/1071, яким визначено податкове зобов’язання по сплаті штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 55383грн.

Не погоджуючись з висновками складеного податковим органом актом перевірки, позивач просить суд визнати нечинним та скасувати прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами п. 11.21 ст. 11 та п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04. 1997 р. із внесеними змінами та доповненнями передбачено, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти у повному обсязі спрямовується виключно на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо у живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року податковий облік сільськогосподарськими товаровиробниками повинен вестися в розрізі окремих видів діяльності, по яких передбачено подання окремої звітності.

По результатам операцій із реалізації молока, худоби, птиці, вовни - подається декларація №1, по результатам операцій із реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, худоби (в тому числі молока та м’яса живою вагою, реалізованих переробним підприємствам), птиці, вовни, крім операцій з реалізації підакцизних товарів –подається декларацію №2, по результатам операцій із реалізації продукції не власного виробництва, тобто покупної (покупні товарно - матеріальні цінності) та операцій з реалізації підакцизних товарів та операцій з продажу молока, м’яса в живій вазі переробним підприємствам –подається декларація №3.

Згідно даних податкових декларацій № 1 та № 2 податок на додану вартість використовується сільськогосподарськими товаровиробниками за цільовим призначенням, а по декларації № 3 здійснюються розрахунки з бюджетом, сплата до бюджету та бюджетне відшкодування, в порядку встановленому Законом України „Про податок на додану вартість”.

Актом перевірки позивача встановлено, що останнім не перераховувались кошти на спецрахунки по податку на додану вартість по декларації №2 в сумі 55383 грн.

Судом враховується, що відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі нецільового використання акумульованих коштів останні стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Зазначене положення закріплене і в п.4 Порядку акумуляції використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, згідно якого, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідачем реалізовано своє право на стягнення до державного бюджету у безспірному порядку не перерахованих коштів на спецрахунки по податку на додану вартість шляхом прийняття податкового повідомлення –рішення №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р., яким із посиланням на Постанову КМ України №271 від 26.02.1999р., відповідач визначив позивачу суму податкового зобов’язання по ПДВ за штрафними санкціями у розмірі 55383 грн.

Судом враховується, що згідно п.1.2, 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Сума 55383 грн., визначена відповідачем як сума податкового зобов’язання за штрафними санкціями по ПДВ у розмірі 55383 грн., має спеціальний режим, встановлений п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету, остання не являється податковим зобов’язанням позивача. Відповідно визначення позивачу спірним податковим повідомленням –рішенням податкового зобов’язання за штрафними санкціями по ПДВ у розмірі 55383 грн. є неправомірним.

Прийняте податкове повідомлення –рішення відповідач безпідставно ототожнює з документом в силу якого виникає право безспірного стягнення.

Зазначене податкове повідомлення –рішення, відповідно до Закону №2181-ІІІ, є документом, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності) в адміністративному чи судовому порядку.

Статтею 1071 Цивільного Кодексу України визначені підстави списання грошових коштів з рахунка. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Аналогом безспірного стягнення визначеного Інструкцією №7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” (втратила чинність 29.03.2001р.), за чинним законодавством на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення, є списання примусове, яким в силу Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Інструкцій про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, в п.1.25, документом в силу якого може відбутись примусове стягнення визначено платіжну вимогу, яка є розрахунковим документом, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмельницької МР ДПІ №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р. про застосування фінансових санкцій такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище. При цьому суд зважає на приписи ч.1 ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (державне мито в сумі 3,40грн.), присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Агрофірми „Проскурів” с. Розсоша Хмельницького району до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р. задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0001892310/0/1071 від 31.08.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Агрофірми „Проскурів” (с. Розсоша Хмельницького району, код ЄДРПОУ 03788891) понесені витрати по державному миту в розмірі 3грн. 40коп. (три гривні 40коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Є. Муха

Постанова складена у повному обсязі і підписана 14.01.2008р.

Віддруковано 3 примірники:

1 –до справи;

2 –позивачу;

3 –відповідачу.