Рішення № 35869725, 05.12.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 рокуСправа № 912/1689/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1689/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

про стягнення 57 945,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бонтлаба В.В., довіреність № б/н від 11.02.13 в режимі відеоконференції;

від позивача - Дорогань О.М., довіреність № б/н від 11.02.13 в режимі відеоконференції;

від відповідача - ОСОБА_1, особисто;

від 3-ої особи - участі не брали;

особа присутня в судовому засіданні - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області 15.05.98.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 57 945,83 грн., з яких: 36323,75 грн. основний борг, 4714,12 грн. пеня, 9643,21 грн. 30% річних, 7264,75 грн. штраф, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2012 р. № КІР-14.03.12/1.

Позивач в судовому засіданні 05.12.2013 р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 11.11.2013 р., за змістом якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі, оскільки сума основного боргу за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КІР-14.03.12/1 від 14.03.2012 року була повністю погашена перед товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" 10.10.2012 року, яке відповідно до угоди №2 від 03.09.2013 року про заміну кредитора у зобов'язанні, є первісним кредитором за договором №КІР-14.03.12/1 від 14.03.2012 року.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Так, 03.09.2013 р. між позивачем (новий кредитор) та ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (первісний кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов"язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (боржник) зобов"язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу № КІР-14.03.12/1 від 14.03.2012 року та штрафних санкцій передбачених розділом 8 даного договору (основний договір).

Вартість зобов"язання, що відступається за даною Угодою становить 57 945,83 грн., з яких: 36 323,75 грн. основний борг, 21 622,08 грн. сума нарахованих 30% річних, пені та штрафу нарахованих у відповідності до розділу 8 основного договору. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума вказана у п. 2.1., що відступається є загальною сумою (розміром) заборгованості (суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій), набутих Первісним кредитором на підставі основного договору станом на 03.09.2013 р. (п.п. 2.1., 2.2. Угоди).

Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цією Угодою (п. 6.1 Угоди).

Зі змісту угоди вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших її істотних умов.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов"язання може бути замінений іншою стороною внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Цивільний кодекс України у частині 1 статті 513 передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.03.2012 р. № КІР-14.03.12/1 не містить жодного застереження про заборону зміни кредитора у зобов"язанні, Цивільним і Господарським кодексами України не заборонена заміна кредитора у зобов"язанні за даним видом договору.

03.09.2013 р. первісний кредитор передав новому кредиторові пакет документів на підтвердження права вимоги до боржника (а.с. 27).

03.09.2013 р. ТОВ "Технік Енерджі" на адресу фізичної особи - підприємцю ОСОБА_1 на виконання п. 4.3. угоди надіслало повідомлення про заміну кредитора у зобов"язанні та зобов"язання сплатити грошову суму в розмірі 57 945,83 грн.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № КІР-14.03.12/1 (далі-Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є невід"ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних).

Згідно п. 2.2 Договору всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід"ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір.

Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору (п. 2.3 Договору).

Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід"ємною частиною цього Договору із врахуванням положень п. 2.4.та розділу 5 даного договору.

Пунктом 5.5. Договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного Договору проводиться наступним чином: 10% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 03.04.2012 р.; 90% вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.2012 р.

Договір підписано повноважними представниками та скріплено круглими печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (продавець) свої зобов"зання по продажу товару виконало у повному обсязі, поставлено відповідачу товар на загальну суму 95 915,75 грн. згідно видаткових накладних №ТЕ-0000162 від 12.04.2012 р. на суму 79695,00 грн. та №ТЕ-0000164 від 12.04.2012 р. на суму 16220,75 грн. (а.с. 17-18).

Відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_1, який не заперечив в судовому засіданні 05.12.2013 р. одержання товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 95 915,75 грн. розрахувався частково, оплатив поставлений товар у розмірі 59 592,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.03.2012 р. на суму 9 592,00 грн., від 26.10.2012 р. на суму 30 000,00 грн., від 31.10.2012 р. на суму 10 000,00 грн., від 05.12.2012 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 19-23).

В судовому засіданні відповідач зазначив, що заборгованість в сумі 36 323,75 грн. сплачена ним в повному обсязі. На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором надав розписку від 10.10.2012 р. (а.с. 45).

З даної розписки вбачається, що ОСОБА_4 даною розпискою підтверджує отримання коштів від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в сумі 36 323,75 грн. для погашення боргу по договору № КІР-14.03.12/1.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. ОСОБА_4 підтвердив отримання даних коштів.

Суд звертає увагу на те, що по вказаній розписці ОСОБА_4 отримав кошти як фізична особа, а не як особа, яка є працівником ТОВ "Технік Енерджі".

А отже дана розписка не є належним доказом виконання умов договору від 14.03.2012 р., укладеного між суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами підприємцями.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 за N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку, а пунктом 3.1 цього Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Таким чином надана розписка не є відповідним платіжним документом, що підтверджує надання та отримання коштів.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36 323,75 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином господарський суд встановлює факт прострочення відповідачем зобов"язання по оплаті товару за договором КІР - 14.03.12/1 від 14.03.2012 р., що дає правові підстави для застосування відповідальності за несвоєчасну оплату 36323,75 грн. боргу у вигляді пені, 30% річних та штрафу.

Щодо стягнення 9 643,21 грн. 30% річних (за період з 16.10.2012 р. по 03.09.203 р.), то дана вимога позивача відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.6 Договору передбачає, що сторони згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Стаття 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а також що розмір цих санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення виконання зобов"язання покупець зобов"язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Тому позивачем розрахована пеня за період з 16.10.2012 р. по 03.09.2013 р. в сумі 4 714,12 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що період нарахування пені позивачем визначений вірно, в той же час, допущено помилку при нарахуванні суми за період з 16.10.2012 р. по 09.06.2013 р., суд вважає за необхідне не змінюючи періоду нарахування, корегувати розрахунок в частині визначення його розміру, а саме: сума пені за вищевказаний період становить 3528,17 грн., всього пеня складає 4 704,46 грн.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідачу нарахований штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару на загальну суму 7 264,75 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару в сумі 7 264,75 грн., суд вважає позовні вимоги щодо його стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми 36 323,75 грн. основного боргу, 4707, 46 грн. пені, 9643,21 грн. 30% річних та 7264,75 грн. штрафу.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) 36 323,75 грн. основного боргу, 4 704,46 грн. пені, 9 643,21 грн. 30% річних, 7 264,75 грн. штрафу, а також 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.2013 р.

Суддя С. Б. Колодій