Постанова № 35868759, 18.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року № 813/6810/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Луки А.В., Федуня С.І.

відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головоного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 серпня 2013 року №0001592210/2884.

Посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки від 14 серпня 2013 року №247/22-10/22344384 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галмод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп». Вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначив, що між позивачем та його контрагентами здійснювались господарські операції, які були виконані у повному обсязі кожною із сторін, усі первинні документи по даних операціях були належним чином оформленні у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просять позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галмод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп», що оформлена актом від 14.08.2013 року №247/22-10/22344384. Зазначив, що в процесі перевірки встановлено, що в ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів з позивачем. Висновки акту перевірки щодо здійснення контрагентами діяльності спрямованої на надання вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Також, позивачем не надано документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, а відтак підтверджували б факт виконання цивільно-правових зобов'язань, не надано доказів, які б свідчили про факт передачі товару, а саме довіреностей його одержувачів. Таким чином, не надання платником податків документів, які б підтверджували факт поставки товару вказує на те, що фактично господарські операції між позивачем та ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» не відбувались. Вважає, що документи, на підставі яких сформовані дані податкового обліку за спірними господарськими операціями не можуть підтверджувати право позивача на їх формування.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечила, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 01.08.2013 року №96, згідно із пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу від 01.08.2013 року №91 ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп», за результатами якої складено Акт перевірки №247/2210/22344384 від 14 серпня 2013 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача п.198.3, п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 304 245,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 170 065,00 грн., за червень 2012 року в сумі 45 281,00 грн., за липень 2012 року в сумі 88 899,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 23 серпня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001592210/2884, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 304 254,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 152 122,50 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що при перевірці ТзОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ТзОВ "Викуп" встановлено, що стан платників податків - припинено, але не знято з обліку, за юридичною адресою підприємства не знаходяться, в них немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТзОВ "Галмод". Свою діяльність ТзОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ТзОВ "Викуп" здійснювали спрямовану на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків, що також підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галмод» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейс констракшен менеджмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Викуп».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено cуду:

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейс констракшен менеджмент»: договір поставки №549 від 01.09.2011 року; податкові накладні №120 від 01.09.2011 року, №495 від 26.09.2011 року; видаткові накладні №РН-9-01042 від 01.09.2011 року, №РН-9-26023 від 26.09.2011 року; рахунки-фактури №СВ-8-31007 від 01.09.2011 року, №СФ-9-22055 від 26.09.2011 року, правочин про перевід боргу №1 від 14.10.2011 року, протокол взаємних вимог від 20.10.2011 року.

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Викуп»: договір поставки №77 від 01.08.2011 року; податкові накладні №30 від 01.08.2011 року, №106 від 04.08.2011 року; видаткові накладні №РН-8-01038 від 01.08.2011 року, №РН-8-04014 від 04.08.2011 року; рахунки-фактури №14 від 01.08.2011 року, №218 від 04.08.2011 року; платіжні доручення №5717 від 14.09.2011 року, №6021 від 26.09.2011 року, №6282 від 04.10.2011 року. №6455 від 11.10.2011 року, №6456 від 11.10.2011 року, протокол взаємних вимог від 20.10.2011 року.

Крім цього, позивачем представлено підтверджуючі документи щодо подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп» товарів, зокрема видаткові, податкові накладні, довіреності на отримання від ТзОВ «Галмод» цінностей за рахунками-фактурами та банківські виписки.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» і ТзОВ «Викуп».

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.188 цього ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не допущено порушень ведення податкового обліку, правомірно сформовано податковий кредит, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім цього, суд вважає, щодо резолютивної частини постанови за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001592210/2884 від 28 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» сплачену ним суму судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2013 року