Ухвала суду № 35868216, 21.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 2а-639/12/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року в адміністративні справі за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Елена» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Елена» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 1452,00 грн., податковій інспекції були надані всі необхідні документи в підтвердження господарської операції з ТОВ ВТФ "Авіас", тому спірне рішення є необґрунтованим та протиправним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року № 0000320700.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаюсь на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10 лютого 2012 року по 14 лютого 2012 року посадовими особами податкової служби була проведена перевірка щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень 2010 року.

За наслідками перевірки складно акт від 14 лютого 2012 року № 521/07-0/14124668, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість", а саме: завищено суму податкового кредиту по декларації за квітень 2010 року у сумі 1452 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року у сумі 1452 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення від 16 лютого 2012 року № 0000320700, яким зменшено ПП "ВКФ "Елена" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1452 грн. та застосовано 363 грн. штрафної санкції.

Перевіркою встановлено, що у квітні 2010 року ПП "ВКФ "Елена" мало відносини з ТОВ ВТФ "Авіас".

ПП "ВКФ "Елена" придбало у ТОВ ВТФ "Авіас" бензин А95 та дизпаливо згідно договору від 26.01.10 № 33/44. Всього придбано в квітні 2010 року товару на загальну суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн., підприємством включено до податкового кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 1452,00 грн., фактично сплачено в сумі ПДВ 1452,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 21.04.10 № 409 на суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем завищено показники в рядках 10.1 та 17 Декларації за квітень 2010 року у сумі ПДВ 1452,00 грн. у зв'язку з включенням ПП ВКФ "Елена" до податкового кредиту операцій з ТОВ ВТФ "Авіас", по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору від 26 січня 2010 року № 33/44 купівлі-продажу нафтопродуктів, ТОВ ВТФ "Авіас" (Продавець) передав у власність товар (бензин А-95, дизельне паливо) ПП ВКФ "Елена" (Покупець), останній зобов'язаний сплатити і прийняти вказаний товар.

Згідно пункту 1.8 вказаного договору продаж товару здійснювався відповідно до абз. 25 п. 7 "Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженого постановою КМУ від 19.11.2008 № 1017. За пунктом 1.9 відпуск товару з АЗС здійснювався за скетч-картками відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997. Умовами постачання товару було самовивезення (пункт 2.3 договору).

Суду надано платіжне доручення № 409 від 21.04.2010 щодо оплати ПП "ВКФ "Елена" вартості придбаного у ТОВ ВТФ "Авіас" товару (бензин А-95 15 л., дизтопливо 67 л.) в сумі 8712,00 грн. згідно рахунку № 1186 скетч/карти ХТ від 20.04.10 в т.ч. ПДВ 1452,00 грн.

Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442 визначено порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами.

Згідно пункту 10 вказаних Правил розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі Інструкція № 281).

Підприємство в порядку та на умовах, визначених договором, викупає в АЗС певну кількість талонів. Водночас відповідно до пп. 10.3.3 п. 10.3 Інструкції № 281 зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами талона є наявність серійного та порядкового номерів. Відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата). Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі тощо). Передача талонів покупцеві здійснюється після пред'явлення ним довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів. Талони на бензин видаються водіям, які є матеріально відповідальними особами, під звіт. Наприкінці місяця вони складають авансові звіти про використання талонів (талони переводяться в бензин на підставі позначки в подорожньому листі про заправку або відомості з АЗС, де зазначено дата заправки, марки машин, кількість відпущеного пального). Пальне, отримане за паливними картками чи за талонами, обліковується як і пальне, що отримують без карток і талонів.

За договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 33/44 ПП "ВКФ "Елена" здійснило оплату одержаного товару в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ ВТФ "Авіас" протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку та накладних на товар.

Позивачу було видано рахунок - фактуру № СФ-0001186/Скретч-карта ХТ від 20.04.10 на оплату вартості нафтопродукту на загальну суму 8712,00 грн., в т.ч. ПДВ 1452,00 грн. Згідно наданого суду платіжного доручення № 409 від 21.04.2010 ПП "ВКФ "Елена" було здійснено оплату за бензин згідно вказаного рахунку на суму 8712,00 грн.

Як наслідок виписано податкову накладну від 21.04.10 № 0001420/33 та видаткову накладну № РН-0001798 від 22.04.2010.

Факт здійснення сплати за надані послуги та сплата позивачем ПДВ в розмірі 1452,00 грн. в квітні 2010 року сторонами не оскаржується.

Виходячи з умов договору № 33/44 та норм діючого законодавства, суд вважає необґрунтованим вимогу відповідача щодо необхідності оформлення товарно-транспортних накладних як підтвердження поставки товарів від продавця до покупця, оскільки скретч-картки, які були передбачені вищевказаним договором, не є документами бухгалтерської звітності, вони дають право на отримання нафтопродукту у кількості та вартості згідно умов договору.

Позивачем було надано податкову та видаткову накладні, які є документами бухгалтерської звітності та можуть бути використанні під час формування податкового кредиту та визначення бюджетного відшкодування за результатами господарської діяльності підприємства.

Відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, який діяв на момент формування позивачем податкового кредиту, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції встановив фактичне виконання сторонами умов договору, за таких умов позивачем було правомірно включено до податкового кредиту в декларації за квітень 2010 року 1452,00 грн. та визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 1452,00 грн., оскільки право на податковий кредит підтверджується наданими суду документами.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідачем неправомірно прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року № 0000320700.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.І ст. 198, п.1 ч.І ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року в адміністративні справі за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Елена» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.