Постанова № 35867937, 06.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 917/1103/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мицько Р.М. за дорученням № 273/10 від 14.12.2012 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3433Х/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року у справі

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерно», м.Полтава

про стягнення грошових коштів в сумі 571921,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерно» пені в розмірі 571921,82 грн. за Договором поставки природного газу № 3028/06/10-1092БО-24 від 11.10.2010 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Киричук О.А, суддя Безрук Т.М., суддя Злотницька Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерно» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» пеню у розмірі 285960,91 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 11439,00 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року скасувати в частині стягнення пені у розмірі 285960,91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що господарський суд не повно врахував виняткові обставини справи, матеріальні інтереси, ступінь вини ПАТ «Полтаваобленерго» у виникненні заборгованості перед позивачем, тяжкий матеріальний стан відповідача, у т.ч. значну дебіторську заборгованість перед ПАТ «Полтаваобленерго» за спожиту та вироблену електричну і теплову енергію таких споживачів, як підприємства житлово-комунальної сфери, бюджетні установи, населення і інших споживачів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що господарський суд обґрунтовано, спів розмірно в контексті інтересів позивача та відповідача зменшив заявлений розмір пені на 505, що відповідає принципам розумності та справедливості судового процесу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, 18 листопада 2013 року надіслав через канцелярію суду клопотання (вх. № 11539) про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представників по даній справі, які знаходяться у відрядженні та на лікарняному.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2010 року між ДК «Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) укладено Договір поставки природного газу № 3028/06/10-1092БО-24 (а.с.7-11).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п.1.2. Договору постачальник передає Покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 4600 тис.куб.м.

У п.3.1. Договору зазначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили поетапну оплату отриманого природного газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до господарського суду Полтавської області з позовом позовною заявою про стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних за вказаним Договором поставки природного газу № 3028/06/10/1092БО-24.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року у справі № 917/120/13-г, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України і набуло законної сили, визнано недійсним п. 9.3 Договору № 3028/06/10-1092БО-24 від 11.10.2010 року, а саме: "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом". Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 329 452,98 грн. інфляційних втрат, 361 309,94 грн. - 3 % річних та 13 815,26 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення в частині визнання недійсним п. 9.3 Договору мотивовано посиланнями на невідповідність останнього вимогам ч. 2 ст. 260, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України. Судом відмовлено в позові в частині стягнення 144 902,77 грн. пені, у зв'язку з тим, що неустойка була нарахована протягом 6 місяців, які передували моменту звернення з позовом.

Під час розгляду вказаної справи № 917/120/13-г, судами встановлено, що на виконання умов Договору № 3028/06/10-1092БО-24 позивачем в період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2010 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 10184 146,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі газу за вказаний період, який оплачений відповідачем в повному обсязі, проте із порушенням строків оплати, встановлених п. 4.1 договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст. 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог п. 4.1 остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачу обгрунтовано нарахована пеня за період з 21.11.2010 року по 21.07.2011 року у розмірі 571921,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно з ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, так як підприємство є збитковим, що підтверджується звітами про фінансові результати, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 285 960,91 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України розмір зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Прийнявши до уваги доводи позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що зменшення судом першої інстанції суми пені на 50% є достатнім, розумним та справедливим, а твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що господарський суд не повно врахував виняткові обставини справи, необгрунтованити та не підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2013 року у справі № 917/1103/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 06.12.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.