Постанова № 35867421, 03.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 914/2873/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", м. Львів №03.12-648 від 11.11.2013 року

на окрему ухвалу господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року

у справі № 914/2873/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІФ", с. Здовбиця Дубенського району Рівенської області

та Закритого акціонерного товариства "Ю.М.Э.К.", РФ, м. Южноуральськ Челябінської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба інтелектуальної власності України, м. Київ

про стягнення завданих матеріальних збитків в сумі 1 104 405,18 грн.,

за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явилися;

від відповідача: Марченко Р.В.-п/к за довіреністю №03.12-79 від 02.11.2013 року;

від третьої особи: не з'явилися;

Окремою ухвалою господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13 (суддя Кидисюк Р.А.) зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" припинити зловживання правом, передбаченим ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» шляхом утримання від дій, пов'язаних з поданням на реєстрацію в Державну службу інтелектуальної власності України заявок щодо реєстрації аналогічних промислових зразків тим, на які видано відповідачу патенти і які визнані в судовому порядку недійсними.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" не погоджуючись із винесеною окремою ухвалою, подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, оскільки вважає оскаржувану окрему ухвалу незаконною та необгрунтованою. При цьому зазначає, що висновок суду першої інстанції про встановлення факту повторної подачі документів відповідачем на реєстрацію промислового зразка з послідуючою видачею відповідного патента, який попередньо був визнаний в судовому порядку недійсним, є безпідставним, оскількиспростовується матеріалами справи.

Позивачі та третя особа правом, наданим статтею 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив таку задоволити, оскаржувану окрему ухвалу скасувати.

03.12.2013 року через канцелярію суду від позивача-2 поступило клопотання про відкладення розгляду справи б/н 28.11.2013 року, в якому останній просить суд відкласти розгляд даної справи у зв'язку із неможливістю явки уповноваженого представника в судове засідання.

В ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України передбачено 15 денний строк для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду. Тому колегія суддів прийшла до висновку відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду нормам процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

В ст.421 ЦК України вказано, що суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у справі №914/2873/13 є стягнення 1 104 405,18 грн. завданих матеріальних збитків. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі покликались на неправомірне використання відповідачем патентів на промислові зразки, а саме:

- патент № 20507 від 25.06.2010 року

- патент № 20508 від 25.06.2010 року

- патент № 20509 від 25.06.2010 року

- патент № 21633 від 25.03.2011 року

- патент № 21634 від 25.03.2011 року

- патент № 21635 від 25.03.2011 року

- патент № 21636 від 25.03.2011 року

- патент № 21637 від 25.03.2011 року

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.13 року у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 104 405,18 грн. завданих матеріальних збитків відмовлено повністю.

Одночасно судом першої інстанції було винесено окрему ухвалу, якою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" припинити зловживання правом, передбаченим ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» шляхом утримання від дій, пов'язаних з поданням на реєстрацію в Державну службу інтелектуальної власності України заявок щодо реєстрації аналогічних промислових зразків тим, на які видано відповідачу патенти і які визнані в судовому порядку недійсними. Окрема ухвала обґрунтована тим, що судом першої інстанції встановлено факт повторної подачі документів відповідачем на реєстрацію промислового зразка з послідуючою видачею відповідного патента, який попередньо був визнаний в судовому порядку недійсним. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дії відповідача є недопустимими та такими, що суперечать приписам ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» та за своєю суттю є зловживанням правом зі сторони відповідача.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

Метою винесення окремої ухвали є усунення порушеннь недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виявлених під час розгляду господарської справи.

Тобто, окрема ухвала суду - це засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб. Окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судам роз'яснено, що окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК України. Пунктом 5.2 цієї постанови також роз'яснено, що окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що предметом розгляду по даній справі є стягнення збитків, що на думку позивачів були завдані внаслідок неправомірного використання патентів на промислові зразки на продукцію, що виготовляє та реалізовує апелянт. Серед таких патентів був патент на промисловий зразок № 21636 від 25.03.2011 року «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД 70 Е», який визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 04.09.2012 року по справі №5011-20/3518-2012.

Виходячи з ст.2 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» слід зазначити, що реалізація права власності на промислові зразки здійснюється особою через уповноважені державою відповідні органи, зокрема, через Державну службу інтелектуальної власності України, котра організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію, забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки та ін. Право на подання заявок щодо реалізації патентів на промислові зразки належить суб'єктам інтелектуальної власності.

Як зазначено в ч.3 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

В п.5.4. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 вказано, що при при винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зловживання права з боку апелянта на повторну подачу документів на реєстрацію промислового зразка з послідуючою видачею відповідного патента, оскільки вказане право відповідача забезпечене законом, а рішення про прийняття документів та видачу патента входить до повноваження відповідних державних органів.

Пунктом 5.3. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Водночас, оскаржувана окрема ухвала не містить посилання ні на конкретні норми закону чи іншого нормативно-правового акта, вимоги яких порушено, а також не містить й реальних вказівок щодо заходів, яких має вжити Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" на її виконання, з посиланням на конкретні норми.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у даній справі, прийнята з порушенням норм процесуального права, то така ухвала підлягає скасуванню на підставі ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", м. Львів №03.12-648 від 11.11.2013 року задоволити.

2.Ухвалу господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13 скасувати.

3. Стягнути з позивача-1 та позивача-2 на користь відповідача судовий збір в сумі 573, 50 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 06.12.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.