Постанова № 35866790, 26.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2013 р. № 820/9828/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Плужник О.О.,

представника відповідача - Полежаки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000652201 від 15.10.2013 року, прийняте на підставі акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року, в повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000662201 від 15.10.2013 року, прийняте на підставі акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року, в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000652201 та № 0000662201 від 15.10.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА", у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивачем, ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА", занижено податок на додану вартість на загальну суму 124752,00 грн. та податок на прибуток всього на суму - 125991,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (далі - ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА"), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 36818237, місцезнаходження: вул. Академіка Павлова, буд. 120-а, м. Харків, 61054, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (код ЄДРПОУ 36818237) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року (т. 1 а.с. 16-62).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" встановлено наступне:

1) п. 138.1 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування всього у сумі встановлено їх завищення всього у сумі 598761 грн. у т. ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 12511 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 586250 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період встановлено зниження всього у сумі 125991 грн., у т. ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 2878 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 123113 грн.

2) п. 198.3, п. 198.6 та ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 124752 грн., у т.ч. за березень 2010 року у сумі 5000 грн., за серпень 2011 року у сумі 2502 грн., за листопад 2012 року у сумі 78333 грн., за грудень 2012 року у сумі 38917 грн.

3) п. 176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ у 2-4 кв. 2012 р. не у повному обсязі та з недостовірними

відомостями.

На підставі акту перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000662201 від 15.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155940,00грн., з яких за основним платежем 124752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31188,00 грн. (т. 1 а.с. 15);

№ 0000652201 від 15.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 156769,25 грн., з яких за основним платежем 125991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30778,25 грн. (т. 1 а.с. 14).

Суд зазначає, що предметом позову у даній справи є скасування податкових повідомлень - рішень, винесених внаслідок встановлених актом перевірки 1 та 2 порушень, з огляду на вказане суд розглядає справу в межах вказаних порушень, не виходячи за межі позовних вимог.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" є: 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарським машинами й устаткуванням, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т. 2 а.с. 20).

Судом встановлено, що позивач відповідно до договору оренди ремонтно-складських приміщень від 06.02.2012 року та додаткової угоди до вказаного договору від 04.02.2013 року орендує у ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" нежитлове приміщення з метою розміщення ремонтно-складських приміщень, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Шевченко,111, загальною площею 81,78 кв. м., з них: 70,02 кв. м. - майстерня та 11,76 кв. м. - склад, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Агро-союз», ТОВ «Автоком», ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», за вказаний в акті перевірки період.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем в частині заниження податкового кредиту за березень 2010 року у сумі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» за ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" рахується розбіжність за березень 2010 року по взаємовідносинам позивача з ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», а саме зазначено, що ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» у березні 2010 року не задекларовано податкових зобов'язань на адресу ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" у сумі 5000,00 грн. та окрім того вказано, що позивачем до перевірки не було надано первинних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту на вказану суму у серпні 2010 року (сторінка 35 акту перевірки, т. 1 а.с. 50).

Відповідно до вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків визначених ст. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податковим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього кодексу.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем самостійно визначено спірну суму податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, яка подана позивачем до податкового органу 18.04.2010 року, а також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було відкориговану вказану суму податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, яка була подана позивачем 13.07.2010 року.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч положень Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання за березень 2010 року по закінченню 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Агро-союз» суд зазначає наступне. Відповідно до акту № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року податковим органом в ході перевірки встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2011 року всього у сумі 2502,17 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 3 квартал 2011 року всього у сумі 12511,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом

Так, судом встановлено, що на підставі усного договору поставки від 28.07.2011 року ТОВ «Компанія «Агро-союз» (постачальник) здійснив поставку на адресу ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) товару.

Так, ТОВ «Компанія «Агро-союз» на адресу ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" було поставлено:

- масло моторне н/син. АРІ СІ-4, СН-4 (200 л.) та масло трансмісійне АРІ GL-5 (18 кг) на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковою накладною № 03380/06 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн. та податковою накладною № 501/026 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у серпні 2011 року (т. 1 а.с. 162, 163).

- масло моторне п/син. АРІ СІ-4, СН-4 (170 кг) та масло трансм. гіпоїдн. АРІ GL-5 (20 л.) на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковою накладною № 02611/06 від 01.08.2011 р. на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн. та податковою накладною № 5/026 від 01.08.2011 р. на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у серпні 2011 року (т. 1 а.с. 164, 165).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Агро-союз» відповідно до платіжних доручень: № 10 від 15.08.2013 року на загальну суму 7419,10 грн. та № 19 від 09.09.2011 року на загальну суму 7593,88 грн., що підтверджується також долученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку позивача (т. 1 а.с. 166, 167, 168-169).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Агро-союз» товар був використаний ним у власній господарській діяльності.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

Суд зазначає, що належних та обґрунтованих доказів того, що позивачем до перевірки були надані лише факсові копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Агро-союз», відповідачем до суду не надано. Представником позивача зазначено, що до перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" було надано всі оригінали первинної документації за перевіряємий період, також наявність вказаних первинних документів у позивача підтверджується наданими до суду оригіналами вищезазначених податкових та видаткових накладних, належним чином посвідчені копії з яких були долучені судом до матеріалів справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», ТОВ «Автоком», ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (постачальник) був укладений договір №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товари, а покупець прийняти та оплатити їх вартість (т. 1 а.с. 125-130). Відповідно до п. 1.2., 1.3. вказаного договору найменування предмету закупівлі згідно коду 34.10.5 за ДК 016-97: Автомобілі спеціальні та спеціалізовані. Найменування товарів, номенклатура, кількість, одиниця виміру, марка, модель, технічні вимоги до товарів, їх характеристики, комплектність зазначені в Специфікації, що є додатком № 1 до Договору. Згідно з розділом 3 - ціна договору відповідає ціні акцептованої конкурсної пропозиції та становить 10 410 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 735 133,33 грн. Ціна за одиницю товару вказана в Специфікації.

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до вказаного договору визначено наступний товар: 1) автокран до 25т. на базі КрАЗ (6х4) КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 - 1шт. за ціною з ПДВ 1 290 000,00 грн., 2) автокран КТА-28 вантажопідйомністю не менше 28 т. на шасі автомобіля КаМаЗ (6х4) - 55111-1064-15 1 шт. за ціною з ПДВ 1 495 000,00 грн., 3) автогідропідйомник АГП-27 на базі КаМаЗ-43114 6х6 - 1 шт. за ціною 1 380 000,00 грн., 4) автогідропідйомник ПСС-141.28Э (АПТ-28) на базі КаМаЗ -43114 (6х6) - 2 шт. за ціною 3 710 000,00 грн., 5) автопідйомник ВС-29-01 на базі КаМаЗ 6х6 - 1 шт. за ціною 1 290 000,00 грн., 6) автомобіль бригадний на базі КАМАЗ 43114 - 1шт. за ціною 795 000,00 грн., 7) автомобіль бригадний на базі ГАЗ 33081 (4*4) - 1шт. за ціною 450 800,00 грн., (т. 1 а.с. 131).

Як встановлено судом на виконання зобов'язань за вказаним договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року позивачем були укладені наступні угоди.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Автоком» (продавець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця (т. 1 а.с. 227-230). Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сума договору визначається як загальна сума вартості товару і дорівнює 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №0510-12 від 05.10.2012 року ТОВ «Автоком» передав у власність позивача товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № 196 від 05.10.2012 року на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн. та податковою накладною № 7 від 05.10.2012 року на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн. (т. 1 а.с. 63, 64).

Поставка товару на склад покупця здійснювалась силами та за рахунок постачальника, як це передбачено умовами вищезазначеного договору купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Автоком», про що свідчить долучені до матеріалів справи рахунок на оплату № 92 від 05.10.2012 р., платіжні доручення: № 157 від 05.10.2012 року та № 253 від 11.01.2013 року, банківські виписки з рахунків позивача, картка рахунку 3711 (т. 1 а.с. 65, 66-67).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

Крім того, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що ТОВ «ТБ «СПЕЦТЕХНІКА» на момент здійснення вищезазначеної господарської операції було офіційним Дилером ТОВ «Автоком», що підтверджується відповідним Дилерським договором від 04.01.2012 року (т. 1 а.с. 235), відповідно до умов якого, зокрема, передбачено, що право власності на продукцію дистриб'ютора, яка поставлена дилеру, переходить з моменту передачі такої продукції. Також, з пояснень представника позивача вбачається, що оскільки позивач був дилером ТОВ «Автоком», яке є торгівельною організацією, що займається реалізацією - транспортних засобів, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов вищезазначених договорів, то вищезазначений автомобіль не ставився на облік в органах ДАІ.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача на майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 вказаного договору купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року право власності на товар переходить від продавця покупцеві з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної на товар.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (продавець) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №КТА-27 від 05.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця. Відповідно до умов вказаного договору сума договору визначається як загальна сума вартості товару і дорівнює 820000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 136666,67 грн.

На виконання умов договору №КТА-27 від 05.10.2012 року позивач передав у власність ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № РН-25/10-1 від 25.10.2012 року на загальну суму 820000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 136666,67 грн. та податковими накладними: № 1 від 05.10.2012 року на загальну суму 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17000,00 грн. та № 3 від 25.10.2010 року на загальну суму 718000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 119666,67 грн. (т. 2 а.с. 47, 48).

Далі, судом встановлено, що між ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (продавець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №26.10-Кр від 26.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця. Відповідно до умов вказаного договору ціна товару дорівнює 1 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. (т. 1 а.с. 73-76).

На виконання умов договору №26.10-Кр від 26.10.2012 року ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" передав у власність позивача товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № РН-05/11-1 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. та податковою накладною № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. (т. 1 а.с. 77, 78).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення, картка рахунку позивача 631 та банківські виписки з рахунків позивача (т. 1 а.с. 79-93, 102-103, 104-116).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

З матеріалів справи судом встановлено, що товар, а саме: Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 був придбаний позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року. Факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000026 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн., податковими накладними: № 2 від 15.10.2012 року та № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн. та актом приймання-передачі продукції від 05.11.2012 року до Договору №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року (т. 1 а.с. 132, т. 2 а.с. 50, 51).

Крім того, зі спірного акту перевірки вбачається, що податковим органом було зроблено висновок про завищення позивачем витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам позивача з ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" за договорами про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року та договір № 27-09/Д від 27.09.2013 року.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи з встановлення лебідки, а також виготовлення та монтажу на автомобіль замовника ГАЗ-33081 спеціалізованого кузова-фургону (бригадного), що призначений для перевезення бригади 6 чоловік, обладнання та інвентарю, далі - Товар в комплектації відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а.с. 133-135, 136). Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 220100,00 грн. Крім того, сторонами вказаного договору було підписано додаткову угоду від 08.10.2012 року до договору про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якої вирішено викласти в наступній редакції, зокрема, п. 3.2: «виконавець здійснює поставку товару в строк до 20.12.2012 року. Можлива дострокова поставка», п.3.3: «товар поставляється силами виконавця на адресу, додатково зазначену замовником у відповідній заявці, яка буде надана виконавцю після отримання замовником від виконавця повідомлення про готовність товару для передачі».

На виконання умов вказаного договору між позивачем та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було погоджено наряд-замовлення № 26/09 від 18.12.2012 року, на підтвердження факту надання позивачу вищевказаних послуг з переобладнання автомобіля ГАЗ-33081 до матеріалів справи долучені копії наступних первинних документів: акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2012 року, податкової накладної № 13 від 18.12.2012 року на загальну суму 220100,00 грн., в т.ч. ПДВ 36683,33 грн. (т. 1 а.с. 137, 138, 142), а також відповідні заявки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та повідомлення ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА".

Оплата за надані послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 256 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 141).

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 27-09/Д від 27.09.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи з виготовлення та монтажу на автомобіль замовника КАМАЗ-43114 спеціалізованого кузова-фургону (бригадного), що призначений для перевезення та тимчасового відпочинку бригади 6 чоловік, далі - Товар в комплектації відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а.с. 147-150). Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 338 000,00 грн. Крім того, сторонами вказаного договору було підписано додаткову угоду від 08.10.2012 року до договору про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якої вирішено викласти в наступній редакції, зокрема, п. 3.2: «виконавець здійснює поставку товару в строк до 20.12.2012 року. Можлива дострокова поставка», п.3.3: «товар поставляється силами виконавця на адресу, додатково зазначену замовником у відповідній заявці, яка буде надана виконавцю після отримання замовником від виконавця повідомлення про готовність товару для передачі».

На виконання умов вказаного договору між позивачем та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було погоджено наряд-замовлення № 26/09 від 18.12.2012 року, на підтвердження факту надання позивачу вищевказаних послуг з переобладнання автомобіля КАМАЗ-43114 до матеріалів справи долучені копії наступних первинних документів: акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2012 року, податкової накладної № 14 від 18.12.2012 року на загальну суму 338000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56333,33 грн. (т. 1 а.с. 151, 152, 155), а також відповідні заявки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та повідомлення ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА".

Оплата за надані послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 257 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 154).

На підтвердження наявності на праві власності у ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" автомобілів: ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114 та державної реєстрації переобладнання вказаних автомобілів представником позивача надано до суду та долучено судом до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, облікових карток державного ТЗ - ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114, договору купівлі-продажу № 0063 від 28.09.2012 р., укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «КамАЗ» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар - шасі КАМАЗ 43114, а покупець прийняти та оплатити його вартість, видаткової накладної № РНа-000092 від 12.11.2012 р. та рахунки-фактури № СФ-0000086 від 28.09.2012 р. (т. 1 а.с. 225, 226, 237-239, 240-241, т. 2 а.с. 9-10, 12).

Доказів ненадання ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

Як встановлено судом згідно з п.1.2. вищевказаних договорів про надання послуг виконавець для виконання мети договору має право залучати третіх осіб, у тому числі, але не виключно, шляхом укладення окремих договорів на надання послуг (виконання робіт), необхідних для належного виконання зобов'язань, передбачених умовами договорів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що контрагент позивача - ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" дійсно для виконання умов договорів № 26-09/Д від 26.09.2012 року та № 27-09/Д від 27.09.2013 року залучав третіх осіб, а саме: ТОВ ТВП «АСТЕК» та ПАТ «Нафтоавтоматика», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, а також акт прийому виконаних робіт (т. 1 а.с. 143, 144-145, 146, 147, 157-158, 159, 160, т. 2 а.с. 44-45, 53-54).

З матеріалів справи судом встановлено, що послуги з переобладнання автомобілів: ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114 були замовлені позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року, що підтверджується, зокрема, відповідними заявками ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постачання товару та повідомленнями позивача про можливість поставити товар, видатковими накладними: № РН-19/12-3 від 19.12.2012 року на загальну суму 450800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75133,33 грн., № РН-19/12-4 від 19.12.2012 року на загальну суму 795000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 132500,00 грн., податковими накладними: № 2 від 15.10.2012 року та № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн. та актами приймання-передачі товарів від 19.12.2012 року (т. 1 а.с. 146, 160, т. 2 а.с. 51-52).

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження виконання вищезазначених господарських операцій представником позивача надано до суду докази на підтвердження трудових відносин ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а саме: копії наказів про призначення на посаду, а також, надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей працівниками позивача.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та вищевказаними контрагентами позивача при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості наданих йому послуг та придбаного товару були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на те, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, суд вважає, що висновки акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року щодо порушення ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства суд вважає необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень п. 198.3, п. 198.6 та ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662201 від 15.10.2013 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 168/97ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Щодо висновків Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" є пов'язаними особами, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 14.1.159 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків; г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи; є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи; ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа; з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Як зазначено в акті перевірки, то висновок про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" є пов'язаними особами, відповідачем зроблено на підставі аналізу бази ІС «Податковий блок», в результаті якого податковим органом встановлено, що керівник ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" ОСОБА_3 є особою, яка має право підпису на підприємстві ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА". Однак належних та обґрунтованих доказів в розумінні ст. 86 КАС України на підтвердження вказаної обставини представником відповідача до суду надано не було.

Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_3 дійсно працював на посаді директора ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", однак з наданої позивачем до суду та долученої судом до матеріалів справи копії наказу № 13 про припинення трудового договору (контракту) від 11.06.2012 року (форма № П-4) за підписом генерального директора ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" Стецова О.М. вбачається, що ОСОБА_3 (табельний номер 22) був звільнений з посади директора за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 161).

Отже, оскільки, як встановлено судом спірні правочини були укладені між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" починаючи з вересня 2012 року, то висновок податкового органу про те, що ОСОБА_3 мав право підпису на обох підприємствах спростовується матеріалами справи. Доказів зворотнього представником відповідача до суду не надано.

Таким чином, суд не приймає посилання податкового органу в акті перевірки про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" є пов'язаними особами в розумінні пункту 14.1.159 статті 14 Податкового кодексу України.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та вищезазначеними контрагентами за укладеними між ними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та отримання послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення № 0000652201 від 15.10.2013 року та № 0000662201 від 15.10.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- № 0000652201 від 15.10.2013 року;

- № 0000662201 від 15.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (юридична адреса: вул. Академіка Павлова, буд. 120-а, м. Харків, 61054, код: 36818237) витрати по сплаті судового збору в сум 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко