Постанова № 35865751, 27.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 876/6007/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Істар» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року по справі № 2а-10178/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Істар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Істар» (далі - ПП «Істар») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 листопада 2012 року № 0003822321 та № 0003832321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що його договірні відносини з Приватним підприємством «Поляріс Лайт» (далі - ПП «Поляріс Лайт»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» (далі - ТзОВ «Оріал»), Приватним підприємством «Арикон» (далі - ПП «Арикон»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» (далі - «Снайпер Медіа»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» (далі - ТзОВ «Укрбудсфера»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фордінвестплюс» (далі - ТзОВ «Фордінвестплюс») мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь в справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 09 листопада 2012 року № 2157/22-10/22406145, складеного за результатами виїзної позапланової перевірки ПП «Істар» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт» за березень-травень 2011 року, ПП «Арикон» за травень 2011 року, ТзОВ «Оріал» за червень 2011 року, ТзОВ «Снайпер Медіа» за вересень-грудень 2011 року, ТзОВ «Фордінвестплюс» за грудень 2010 року, ТзОВ «Укрбудсфера» за березень 2012 року, ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року № 0003822321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 249902.40 грн., з яких на 242763.40 грн. за основним платежем та на 7139.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0003832321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 257791.60 грн., з яких на 232140.10 грн. за основним платежем та на 25651.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 242763.36 грн., підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 232140.10 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів укладених позивачем з його контрагентами ПП «Поляріс Лайт», ТзОВ «Оріал», ПП «Арикон», ТзОВ «Снайпер Медіа», ТзОВ «Укрбудсфера», ТзОВ «Фордінвестплюс». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в актах перевірки податковими органами вказаних господарських товариств, відповідно до яких у них відсутні необхідні виробничі та трудові ресурсів для виконання своїх господарських зобов'язань перед позивачем, а також деякі з них відсутні за їх місцезнаходженням.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належних чином оформлені первинні документи, які б надавали йому право на включення задекларованих сум до податкового кредиту та валових витрат, а відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Сихівському районі міста Львова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягають.

Спірні правовідносини мали місце в період 2010-2011 років, а відповідно врегульовані нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11), Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4), Податкового кодексу України (п.п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.4, п.п. 198.6 ст. 198) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у Сихівському районі м. Львова не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В матеріалах справи містяться копії укладених позивачем з його контрагентами договорів, а саме:

укладених з ПП «Поляріс Лайт» договорів про надання послуг від 03 березня 2011 року № ПЛ-01 та від 03 березня 2011 року № ПЛ-02 про надання послуг по технічному забезпеченні виробничого процесу при проведенні рекламної акції та нанесенні клеючої основи на талони проходження технічного огляду;

укладеного з ТзОВ «Оріал» договору від 14 червня 2011 року № 31/11 про виконання робіт з укріплення фундаменту фасаду банкетного залу;

укладеного з ПП «Арикон» договору від 19 травня 2011 року № 180 про надання послуг, а саме друк талонів техогляду сільськогосподарського транспорту;

укладених з ТзОВ «Снайпер Медіа» договорів від 01 грудня 2011 року № 12104 та від 04 травня 2011 року № 040505 про організацію рекламно-інформаційних заходів, присвячених Новорічним та Різдвяним святам;

укладеного з ТзОВ «Укрбудсфера» договору від 01 березня 2011 року № 11 про виконання ремонтних робіт в приміщенні міні-бару по вул. Пекарській, 48, м. Львів.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, позивачем надано копії податкових накладних, платіжних доручень, актів прийому-передачі виконаних робіт, послуг, рахунків-фактур.

Окремі недоліки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), на які посилається відповідач в акті перевірки позивача, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат з врахуванням здійснених операцій, в підтвердження виконання яких вони були видані, оскільки лише відсутність податкових накладних, а не окремі їх недоліки, чи недоліки інших первинних документів, безспірно позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти ПП «Поляріс Лайт», ТзОВ «Оріал», ПП «Арикон», ТзОВ «Снайпер Медіа», ТзОВ «Укрбудсфера» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ПП «Істар» та ПП «Поляріс Лайт», ТзОВ «Оріал», ПП «Арикон», ТзОВ «Снайпер Медіа», ТзОВ «Укрбудсфера» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Окрім цього про реальність частини із зазначених вище господарських операцій свідчать факти подальшої реалізації талонів про проходження державного технічного огляду, що доводиться наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, позивач правомірно сформував зобов'язання за податком на додану вартість та податком на прибуток з врахуванням господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, що в свою чергу свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції в цій частині.

Натомість господарські операції з контрагентом ТзОВ «Фордінвестплюс», суть яких полягала у веденні реєстру бази даних сільськогосподарської техніки, є такими, що не пов'язані з їх подальшим використанням в межах господарської діяльності позивача, оскільки ведення реєстру бази даних сільськогосподарської техніки жодним чином не узгоджується з статутною діяльністю позивача та під час розгляду справи в суді його представниками не надано обґрунтованих пояснень та належних доказів економічної доцільності таких операцій, а відповідно позивач безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит з врахуванням вказаних операцій.

Крім цього, позивачем у вересні 2011 року безпідставно завищено податковий кредит на суму 23833.33 грн. у зв'язку з повторним включенням, шляхом подання уточнюючої декларації, вказаної суми податку на додану вартість з господарських операцій з ТзОВ «Снайпер Медіа» до податкового кредиту.

Викладене дає підстави для висновку, що відповідачем безпідставно визначено позивачу податкові зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 231277.40 грн., з яких за основним платежем в сумі 227863.40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3414.00 грн., а також за податком на додану вартість в сумі 213100.35 грн., з яких за основним платежем в сумі 196387.10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16713.25 грн., що в свою чергу є підставою для часткового скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Істар» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року по справі № 2а-10178/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Істар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 0003822321 в частині визначення грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 231277.40 грн., з яких за основним платежем в сумі 227863.40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3414.00 грн., та № 0003832321 в частині визначення грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 213100.35 грн., з яких за основним платежем в сумі 196387.10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16713.25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2013 року.