Постанова № 35865167, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/15555/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" на рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року № 910/15555/13 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального некомерційного підприємства "Центр

первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського

району м. Києва"

про внесення змін до договору

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2013 у справі №910/15555/13 задоволений позов ПАТ "Київенерго" до КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" про внесення змін до договору: змінено правовідношення шляхом внесення змін до договору на постачання теплової енергії.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог викладених в апеляційній скарзі заперечував та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 24.01.2013 р. між ПАТ "Київенерго" та Дитячою поліклінікою №2 Управління охорони здоров'я Дніпровського району м. Києва був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №620317, за умовами якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором. При виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

25.06.2013 р. додатковою угодою було внесено зміни до вказаного договору, зокрема сторону договору - Дитячу поліклініку №2 Управління охорони здоров'я Дніпровського району м. Києва, було замінено на Комунальне некомерційне підприємсто " Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" . Заміна відбулась у зв'язку з реорганізацією дитячої поліклініки № 2 Дніпровського району м. Києва шляхом приєднання її до комунального некомерційного підприємства " Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва " на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2012 №676/8960.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору, мотивуючи вимоги тим, що не може погодитись з статусом відповідача як бюджетної установи у зв'язку з тим, що Господарський кодекс не встановлює чітких обмежень щодо джерел фінансування комунальних некомерційних підприємств, тому на практиці їх діяльність може фінансуватися як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок інших коштів (в залежності від затверджених видатків державного та місцевого бюджету). В розумінні чинного законодавства комунальне некомерційне підприємство не підпадає під ознаки бюджетної установи.

Оскільки відповідно до чинного законодавства комунальне некомерційне підприємство не є бюджетною установою, а тому по відношенню до такого підприємства не може встановлюватися тариф як для потреб бюджетних установ, тому позивач має всі підстави застосовувати при розрахунках з відповідачем тариф 800,61 грн. за 1 Гкал ( без ПДВ).

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що листом від 08.07.2013 № 048/46/768 відповідачу запропоновано внести зміни до договору в частині зміни тарифної групи. До листа було додано проекти додаткової угоди до договору та додатку 1 до договору, що були підписані уповноваженої особою позивача та скріплені печаткою. Вказаний лист відповідачем було отримано 09.07.2013 р., про що свідчить відмітка на листі.

Однак у встановлений законом термін відповідач не надав відповідь на пропозицію. Отже між сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору. Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення до суду.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що суд дійшов помилкового висновку, оскільки не врахував інформацію фінансового управління Дніпровської РДА м. Києва про те, що відповідач є неприбутковим підприємством, отримує фінансування з бюджету міста та видатки якого, відповідно до Бюджетного кодексу, є захищеними. Кошторісом на 2013р. та Планом використання бюджетних коштів на поточні видатки відповідача, зокрема, на оплату теплопостачання, передбачено кошти лише по загальному фонду бюджету, тому запропановані позивачем зміни не можуть бути проведені без проведення процедури торгів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 12 частини першої Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок, відповідно, державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Цю ж норму визначено й у підпункті "а" пункту 157.1 Податкового кодексу України, згідно з якою неприбутковими є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування й створені ними установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів та внесені органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Доходи, отримані неприбутковими організаціями, звільняються від оподаткування відповідно до п. п. 157.2 - 157.9 Податкового кодексу України. Доходи таких неприбуткових організацій враховуються при складанні кошторисів на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються суто на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 157.10).

Колегія суддів вважає доводи позивача про те, що в розумінні чинного законодавства комунальне некомерційне підприємство не підпадає під ознаки бюджетної установи і фінансування може здійснюватись і за рахунок інших коштів безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Бюджетного кодексу власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету (ст. 13).

Власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (абз. 15 ч. 4 ст. 13 Кодексу).

У разі надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачено переліком платних послуг, кошти мають перераховуватися до доходів того бюджету, з якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження".

З листа ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на звернення Департаменту охорони здоров'я вбачається, що згідно із п.4 ст.1 Закону України від 07.07.2011 "Про порядок проведення реформування системи органів охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві" комунальні заклади охорони здоров'я у пілотних регіонах відповідно до закону можуть бути реорганізовані у комунальні некомерційні підприємства або комунальні некомерційні установи, основною метою яких є здійснення медичного обслуговування населення без мети одержання прибутку. Такі заклади є неприбутковими. Комунальні некомерційні підприємства, створені відповідно до вимог цього Закону, які фінансуються за рахунок видатків з бюджету міста Києва мають статус бюджетних установ.

За змістом ст. 104 ГПК України необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи.

Так, посилаючись на ст. 188 ГК України та на відсутність відповіді відповідача на пропозицію внесення оспорюваних змін до договору, господарським судом не обгрунтовано з яких підстав підлягає задоволенню позовна вимога.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Загальні умови порядку зміни та розірвання господарських договорів визначені у ст. 188 Господарського кодексу України, в якій зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Для визначення можливих підстав для зміни або розірвання господарських договорів, слід враховувати загальні правила ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З залучених в порядку ст.101 ГПК України матеріалів вбачається, що відповідач повідомляв про неприбутковість та про можливість укладання договорів тільки на підставі Закону України "Про здійснення закупівель за державні кошти"(лютий- квітень 2013р.), оскільки відповідно до рішення № 74 від 14.09.2012р. відповідач внесенний до Реєстру неприбуткових установ та організацій або присвоєння установі іншої ознаки неприбутковості.

За таких обставин, висновки господарського суду про задоволення позову є передчасними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 910/15555/13 від 12.09.2013 року -скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити ПАТ "Київенерго" у задоволенні позову до КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" про внесення змін до договору.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко