Постанова № 35864641, 27.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 902/730/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Путілін Є.В.

відповідача: представник Нікітенко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.13р. у справі № 902/730/13 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Фермерського господарства "Бухнівське"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про стягнення 678991,18 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/730/13 від 11.07.13р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, а його заперечення не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та його діями щодо прийняття зобов'язання до виконання та визнання заборгованості в актах звірки розрахунків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.07.13р. у справі 902/730/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення і позивачем недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, деталізувавши їх додатковими поясненнями та обґрунтуваннями.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.13р. у даній справі слід скасувати та прийняти нове рішення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між фермерським господарством «Бухнівське» (позивач за договором - Товаровиробник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» (відповідач, за договором - Переробник) укладено договір № 2 на купівлю молока у 2012 році (надалі - договір) відповідно до п.1.1 якого Товаровиробник зобов'язувався постачати, а Переробник приймати та оплачувати сировину (молоко).

Згідно п.3.1 договору прийняте молоко оплачується по договірній ціні за 1 кг молока базисного вмісту жиру та базисного білка згідно протоколу погодження цін на період до її зміни. Протокол погодження цін Переробник погоджує з Товаровиробником в зимовий час 2 рази на місяць, в літній період щодекадно.

Звірка поставки молока здійснюється представниками сторін кожного першого числа наступного місяця (п. 3.2. договору).

Переробник надає Товаровиробнику на слідуючий день після прийняття молока по кількості та якості приймальну квитанцію 1 раз на місяць до 10 числа наступного місяця за звітним (п. 4.3. договору).

Оплату за поставлене молоко Переробник зобов'язується проводити через кожних 10 календарних днів (п. 3.4. договору).

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а відносно розрахунків до їх повного здійснення (п. 6.1. договору).

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що на виконання умов договору позивач в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року поставив відповідачу сировину на загальну суму 2 616 621,01 грн., що підтверджується приймальними квитанціями (форма № ПК-3), які складались щомісячно у відповідності до п.4.3 договору (а.с. 23, 28, 34, 37,41, 45, 49, 52, 56, 60, 67).

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду передчасними та необґрунтованими. Так само не може погодитися Рівненський апеляційний господарський суд і з розрахунками, що зазначені в тексті рішення з огляду на наступне.

Ні в описовій, ні в мотивувальній частині тексту рішення не зазначені періоди заборгованості, що рахуються за відповідачем, однак з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано борг не лише за 2012 рік, але й за попередні періоди, а саме за 2010 рік (з 01.01.10 р. по 31.12.10 р.), 2011 рік (з 01.01.11 р. по 31.12 11р.). При цьому жодних обґрунтувань виникнення та наявності заборгованості за зазначені періоди позивачем у позовній заяві не наведені.

Оскільки зазначене процесуальне питання стало також однією із підстав подання апеляційної скарги відповідачем, судом апеляційної інстанції було досліджено зазначені правовідносини за 2010 рік; 2011 рік; за період, про стягнення заборгованості, що обґрунтовується в позовній заяві (01.01.12 р. - 31.12.12 р.), а також правовідносини, які виникли між сторонами даного спору у 2013 році.

Щодо правовідносин, які склалися між сторонами у період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р.

Як вбачається з поданих позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції письмових доказів та досліджено колегією суддів, наявність правовідносин між сторонами у 2010 році підтверджується Договором на купівлю молока у 2010 році від 01.01.10р. з терміном дії до 01.01.11 р. (а.с.62, т. ІІ), а також протоколами погодження цін на закупівлю молока (а.с. 63-67), приймальними квитанціями (а.с. 68-79), прибутковими касовими ордерами (а.с. 80-82), платіжними дорученнями (а.с. 83-102).

За результатами господарської діяльності фермерського господарства "Бухнівське" щодо продажу і оплати молока встановлено, що молока позивачем за 2010 рік продано відповідачу на загальну суму - 2 956 229,91 грн. Оплата ж за вказаний період товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" здійснена на загальну суму 2 923 572,36 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які надані суду другої інстанції, а також оборотно-сальдовою відомістю за 2010 рік (а.с. 103-104).

Станом на 01.01.11р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 32657,55грн.

Поряд з тим, як підстави для стягнення заборгованості за 2010 рік позивач у своїй позовній заяві не наводить та не обґрунтовує. Будь-які зміни підстав в цій частині до початку розгляду позовної заяви в суді першої інстанції позивачем також не надавалися.

Відповідно до ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, у Рівненського апеляційного господарського суду відсутні будь-які підстави для задоволення заявлених позивачем вимог за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведені обставини, у зв'язку з чим припустився помилки.

Щодо правовідносин, які склалися між сторонами у період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р.

Матеріалами справи підтверджується та обґрунтовується той факт, що протягом 2011 року позивачем поставлено відповідачу молока на загальну суму - 3128890,04 грн.

Правовідносини у зазначеному періоді окремою письмовою угодою не оформлялися, попередній договір на цей період сторонами також не пролонговувався.

Таким чином у 2011 році між сторонами існували правовідносини на підставі усних угод (за окремо взяті місяці, в залежності від здійсненої поставки молока та проведеної оплати).

За вказаний період (2011 рік) відповідачем за поставлену молочну продукцію здійснено проплату в сумі 3250142,00 грн. (згідно оборотно-сальдовою відомості наданої позивачем - а.с. 145-146), що свідчить про переплату коштів товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" за поставлений товар на суму 121251,96 грн. А з урахуванням наявної суми заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 32657,55грн. (правовідносини за 2010 рік) станом на 01.01.11р., у разі її зарахування в погашення боргу у 2011 році, розмір переплати відповідача за отримане молоко становив би 88594,41грн. Ні представник позивача, ні представник відповідача не змогли надати ґрунтовних пояснень та письмових доказів щодо того, чи зараховувалася сума боргу за 2010 рік у 2011 році, чи не зараховувалась.

Про те у будь-якому випадку вищенаведені обставини ніяким чином не можуть свідчити про наявність заборгованості скаржника перед фермерським господарством "Бухнівське" у період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р.

Щодо правовідносин, які склалися між сторонами у період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р.

Як уже зазначалося вище, у своїй позовній заяві позивач обґрунтував і підтвердив належними і допустимими письмовими доказами правовідносини зі скаржником лише за 2012 рік, в тому числі і Договором №2 на купівлю молока у 2012 році від 01.01.2012 року. Судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок поставки і оплати молочної продукції за вказаний період, згідно якого позивачем поставлено товару:

за січень 2012 року на суму 182401,90 грн.,

лютий 2012 року - 229583,91 грн.,

березень 2012 року - 377730,78 грн.,

квітень 2012 року - 423371,75 грн.,

травень 2012 року - 380544,65 грн.,

червень 2012 року - 328109,10 грн.,

липень 2012 року - 102383,12 грн.,

вересень 2012 року - 29025,30 грн.,

жовтень 2012 року - 207014,40 грн.,

листопад 2012 року - 205068,10 грн.,

грудень 2012 року - 155273,30 грн.

Відповідно апелянтом за вказаний період здійснено оплату в наступному порядку:

за січень 2012 року - 182401,90 грн.,

лютий 2012 року - 190000,00 грн.,

березень 2012 року - 200000,00 грн.,

квітень 2012 року - 430000,00 грн.,

травень 2012 року - 350000,00 грн.,

червень 2012 року - 121208,40 грн.,

липень 2012 року - 47000,00 грн.,

вересень 2012 року - 59507,70 грн.,

жовтень 2012 року - 240808,60 грн.,

листопад 2012 року - 267094,50 грн.,

грудень 2012 року - 70750,10 грн.

Зазначені суми підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по розрахунках між сторонами наданої позивачем. При цьому, колегія суддів звертає увагу на помилку допущену в наданих розрахунках, оскільки фермерським господарством "Бухнівське" відповідачу було поставлено сировини разом за квітень 2012 року на суму - 423371,75 грн., що підтверджується приймальною квитанцією за квітень 2012 року (а.с. 41, т.1), а не в розмірі 464654,23 грн. як зазначено позивачем.

З наведених розрахунків випливає, що відповідачем протягом 2012 року здійснювалася оплата за поставлену продукцію (з урахуванням недоплати і переплати) в наступних розмірах:

за січень 2012 року - 7598,10 грн. - недоплати;

лютий 2012 року - 39583,91грн. недоплати;

березень 2012 року - 177730,78 грн. недоплати;

квітень 2012 року - 6628,25 грн. переплати;

травень 2012 року 30544,65 грн. недоплати;

червень 2012 року - 206900,70 грн. недоплати;

липень 2012 року - 55383,12 грн. недоплати;

вересень 2012 року - 30482,40 грн. переплати;

жовтень 2012 року - 33793,70 грн. переплати;

листопад 2012 року - 62026,40 грн. переплати;

грудень 2012 року - 84523,20 грн. недоплати.

Таким чином, за 2012 рік позивачем апелянту поставлено молочної продукції на загальну суму 2620506,31грн.; відповідач же, в свою чергу, здійснив оплату на суму 2158771,20 грн.

Таким чином колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" перед фермерським господарством "Бухнівське" станом на 01.01.13р. складає 461735,11 грн.

Щодо правовідносин, які склалися між сторонами у 2013 році, то як прослідковується з матеріалів справи, у відповідача за зазначений період відсутня заборгованість, оскільки в січні 2013 року позивачем поставлено сировини на суму 98778,40 грн., апелянтом же здійснена оплата в сумі - 120000 грн. Наведене стверджується платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, виписками банківських установ. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що правовідносини, які склалися між сторонами в зазначений період носять позадоговірний характер, так як не підтверджені належними письмовими доказами. Факт виникнення заборгованості перед позивачем також необґрунтований і в позовній заяві, а тому не приймається до уваги і не розглядається судом апеляційної інстанції.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі сировини та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд апеляційної інстанції вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 673565,75 грн. необґрунтованою, з огляду на що задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 461735,11 грн.

Щодо нарахування 3% річних, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення 5425,43 грн.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога щодо стягнення 3% річних є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного Договору №2 на купівлю молока у 2012 році (від 01.01.12 р.) та чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.13р. у справі №902/730/13 слід скасувати та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» на користь Фермерського господарства «Бухнівське» 461735,11грн. - суми основного боргу, 5425,43грн. - 3% річних, 9343,21грн. - судового збору за подання позовної заяви, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 211830,64грн. основного боргу позивачу слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта пропорційно задоволеним позовним вимогам відносно заявленим. Розмір пропорції у процентному співвідношенні становить 68,80% (задоволені апеляційною інстанцією позовні вимоги - 467160,54грн. : 678991,18грн. - заявлені у позові позовні вимоги * 100). Апелянтом сплачено за подання апеляційної скарги 6789,91грн. (а.с.37, т.2). Оскільки апеляційна скарга задоволена частково з урахування частково задоволених позовних вимог, розмір витрат, що підлягають відшкодуванню апелянту (відповідачу у справі) обраховуються від суми, в стягненні якої позивачу було відмовлено, та які становлять у пропорційному співвідношенні 31,20%. Відтак розмір витрат, що підлягають відшкодуванню апелянту за подання апеляційної скарги становлять 2118,45грн. (6789,91 * 31,2%).

Видачу наказів слід доручити господарському суду Вінницької області.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" від 27.09.13р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11 липня 2013 року у справі №902/730/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» (22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Київська, 61, код ЄДРПОУ 00444518) на користь Фермерського господарства «Бухнівське» (22200, Вінницька область, Погребищенський район, с. Бухни, код ЄДРПОУ 03731253) 461735,11 грн. - суми основного боргу, 5425,43 грн. - 3% річних, 9343,21грн. - судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 211830,64грн. суми основного боргу - позивачу відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Бухнівське» (22200, Вінницька область, Погребищенський район, с. Бухни, код ЄДРПОУ 03731253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» (22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Київська, 61, код ЄДРПОУ 00444518) 2118,45грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/730/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.