Рішення № 35864589, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16500/13 02.12.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Федосія Володимира Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

про стягнення 71699,15 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Фізична особа-підприємець Федосій Володимир Миколайович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення 71699,15 грн. заборгованості за договором поставки №13 від 01.03.2011, з якої: 65500,00 грн. - основний борг, 5165,96 грн. - пеня та 1033,19 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки № 13 від 01.03.2011 поставив відповідачу товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 65500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.09.2013.

23.09.2013 на адресу суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів та заява про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2013 справу №910/16500/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16500/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу №910/16500/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16500/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

11.11.2013 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову з підстав того, що у видаткових накладних відсутні посилання на договір, на підставі якого заявлено позов, а отже поставка здійснювалась на підставі видаткових накладних, в яких не було визначено строку оплати, а з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався.

Представники сторін в судове засідання 02.12.2013 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином відповідно до відміток на зворотних поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

До того ж, 23.09.2013 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем Федосієм Володимиром Миколайовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (покупець) укладено договір поставки №13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного договору.

За умовами п. 3.2 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у комерційних пропозиціях та рахунках-фактурах і вказується з ПДВ (п. 4.2 договору).

Розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 14-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 4.3 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє та закінчується 31.12.2013. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії договору буде автоматично подовжено на один календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

Під час розгляду справи сторони не надали доказів звернення будь-якої із сторін з заявою про припинення дії договору, а отже він є діючим на даний час.

До того ж, сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а уповноважений представник відповідача, який діяв на підставі довіреності №000099 від 06.02.2013 прийняв товар на загальну суму 71000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ф-00000052 від 06.02.2013 на суму 35500,00 грн. та №Ф-00000053 від 07.02.2013 на суму 35500,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 5500,00 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 65500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 4.3 договору сторони визначили, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 14-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію, яке набувається відповідачем в момент прийняття товару (п. 3.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 65500,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

П. 9.7 договору сторони встановили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 9.7 договору позивачем нараховано за кожною видатковою накладною окремо (з урахуванням часткової сплати) та заявлено до стягнення пеню в сумі 5165,96 грн., яка згідно розрахунку позивача нарахована за період з 21.02.2013 по 26.08.2013.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині в сумі 4873,54 грн. згідно розрахунку суду, оскільки позивач у наданому розрахунку не врахував, що облікова ставка НБУ з 10.06.2013 становила 7%, а з 13.08.2013 - 6,5%, а не 7,5% як враховував позивач та розрахунок здійснений поза межами шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.(за ВН №Ф-00000052 від 06.02.2013 на суму 35500 грн. за період з 21.02.2013 по 26.04.2013 (дата сплати частини боргу) = 35500х2х7,5\100\365х65= 948,29 грн.; на суму 30000 грн. за період з 27.04.2013 по 09.06.2013 = 30000х2х7,5\100\365х44=542,47 грн.; на суму 30000 грн. за період з 10.06.2013 по 12.08.2013=30000х2х7\100\365х64=736,44 грн.; на суму 30000 грн. за період з 13.08.2013 по 20.08.2013=30000х2х6,5\100\365х8=85,48 грн.; за ВН №Ф-00000053 від 07.02.2013 на суму 35500 грн. за період з 22.02.2013 по 09.06.2013=35500х2х7,5\100\365х108=1575,62 грн.; на суму 35500 грн. за період з 10.06.2013 по 12.08.2013=35500х2х7\100\365х64=871,45 грн.; на суму 35500 грн. за період з 13.08.2013 по 21.08.2013=35500х2х6,5\100\365х9=113,79 грн. (948,29 + 542,47 + 736,44 + 85,48 + 1575,62 + 871,45 + 113,79 = 4873,54 грн.)).

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував за кожною видатковою накладною окремо (з урахуванням часткової сплати) та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1033,19 грн. за період з 21.02.2013 по 26.08.2013.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а доводи відповідача про те, що спірна поставка товару здійснена не на підставі договору №13 від 01.03.2011, оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на нього, судом до уваги не приймаються так як необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є в матеріалах справи.

Крім того, з метою встановлення підстави відповідних господарських операцій судом досліджено зміст податкових накладних, які складено позивачем відносно спірної поставки товару та встановлено, що в графі "Вид цивільно-правового договору" вказано: Договір поставки від 01.03.2011 №13.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 у справі № 54/173 та від 21.01.2010 у справі № 39/71.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А, ідентифікаційний код 34047146) на користь Фізичної особи-підприємця Федосія Володимира Миколайовича (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Перемоги, буд. 172, ідентифікаційний код 2182807394) 65500 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 4873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 54 коп. пені, 1033 (одну тисячу тридцять три) грн. 19 коп. - 3% річних та 1713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013.

Суддя Т.В. Васильченко