Рішення № 35863432, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13259/13 12.11.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Метиз»

до Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика»

про стягнення 28 377,73 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Щапова О.А. за довіреністю № 14 від 08.01.2013 р.;

від відповідача: Єловікова В.В. за довіреністю б/н від 05.09.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Завод Метиз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» (далі - відповідач) про стягнення 28 377,73 грн., в тому числі 24 616,12 грн. основного боргу та 3 761,61 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13259/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. в порядку приписів ст. 89 ГПК України в ухвалі господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/13259/13 від 15.07.2013 р. виправлено описку допущену в ціні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.09.2013 р.

10.09.2013 р. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення основного боргу у розмірі 24 616,12 грн., відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 3 761,61 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

При цьому, розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. Бойка Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/13259/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р., справу № 910/13259/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/13259/13 до свого провадження, її розгляд призначено на 29.10.2013 р.

01.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначає, що після порушення провадження ним частково сплачено суму основного боргу, при цьому, між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, за вказаних обставин, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу.

10.10.2013 р. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано пояснення на зазначений відзив, згідно з якими, останній зазначає, що після порушення провадження у справі відповідачем перераховано на рахунок позивача заборгованість у розмірі 2 000,00 грн. При цьому, між сторонами укладено Договір № 096/РК від 14.08.2013 р., на виконання умов якого відповідачем відвантажено позивачу папір на суму 20 073,50 грн., після чого між сторонами укладено Угоду № 1 від 16.08.2013 р. про взаємозалік однорідних вимог на суму 20 073,50 грн., разом з тим, 09.09.2013 р. відповідачем сплачено позивачу залишок у розмірі 2 542,62 грн., в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 3 761,61 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р., в зв'язку з неявкою представника позивача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.11.2013 р.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. представником позивача підтримано подану ним 10.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, разом з цим, в судовому засіданні ним подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якої, останній просить суд стягнути на його користь 3 261,61 грн. штрафу.

Судом прийнято подані позивачем заяви, справа розглядається в редакції означених заяв.

При цьому, судом враховано, що позивач, заявою від 10.09.2013 р., фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з чим, в цій частині, провадження у справі має бути припинено, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача від 10.09.2013 р., якою він зменшив позовні вимоги, в тому числі виключивши з них основний борг, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2013 р. проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 850/Р, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю товар відповідно до гарантійних листів (заявок) та накладних, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент та кількість товару визначається відповідно до гарантійних листів (заявок) та накладних на передачу товару, які підтверджують згоду сторін та є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, загальна сума Договору визначається виходячи з вартості всіх партій товару, зафіксованих в накладних на передачу товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору, розрахунки за продукцію провадяться продовж 20 банківських днів з моменту відвантаження.

Згідно з п. 4.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору, винна сторона відшкодовує іншій понесені нею збитки.

У разі прострочення оплати продукції більш ніж на 20 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмір 10 % від вартості відвантаженої, але не сплаченої продукції (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору, строк його дії з моменту підписання сторонами та до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за ним.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар за товарно-транспортною накладною від 15.04.2013 р., відповідно до накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей на сторону № 00897 від 15.04.2013 р. на суму 57 116,12 грн.

Також, позивачем додано до матеріалів справи Довіреність на отримання матеріальних цінностей № 78 від 12.04.2013 р.

Відповідач за вказані поставки розрахувався частково у розмірі 32 500,00 грн., сплативши 26.04.2013 р. 2 000,00 грн., 30.04.2013 р. 2 000,00 грн., 15.05.2013 р. 2 000,00 грн., 20.05.2013 р. 3 000,00 грн., 21.05.2013 р. 2 000,00 грн., 28.05.2013 р. 3 000,00 грн., 30.05.2013 р. 2 500,00 грн., 03.06.2013 р. 3 000,00 грн., 07.06.2013 р. 2 000,00 грн., 10.06.2013 р. 3 000,00 грн., 14.06.2013 р. 3 000,00 грн., 19.06.2013 р. 3 000,00 грн., 25.06.2013 р. 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

У зв'язку з вищевказаним, на момент подачі даного позову до суду у відповідача існував борг в сумі 24 616,12 грн.

У свою чергу, вже після порушення провадження у даній справі, відповідач оплатив частину основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 599 від 17.07.2013 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 09/РК від 14.08.2013 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу папір (далі - Товар), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах зазначеного Договору.

Разом з цим, 16.08.2013 р. сторони підписали Угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог № 1, відповідно до умов якої Товариство з додатковою відповідальністю «Завод Метиз» (далі - сторона-1) та Приватне акціонерне товариство «Київська фасувально-картонажна фабрика» (далі - сторона-2) уклали цю Угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (далі - Угода).

Відповідно до п. 1 Угоди, вимоги сторони-2 до сторони-1 з оплати за відвантажений папір відповідно до Договору № 096/РК від 14.08.2013 р. у сумі 20 073,50 грн., в тому числі ПДВ - 3 345,58 грн.

Згідно з п. 2 Угоди, вимоги сторони-1 до сторони-2 з оплати за поставлену гофропродукцію за Договором № 850/Р від 10.01.2012 р. складають суму 22 616,12 грн., в тому числі ПДВ - 3 769,35 грн.

Відповідно до п. 3 Угоди, сторони здійснюють взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 20 071,50 грн., в тому числі ПДВ - 3 345,58 грн.; заборгованість сторони-2 зменшується на суму взаєморозрахунку 20 073,50 грн., в тому числі ПДВ - 3 345,58 грн.

Згідно з п. 4. Угоди, непогашена заборгованість після проведення заліку сторони-2 на користь сторни-1 у сумі 2 542,62 грн. визнається обома сторонами.

Враховуючи зазначене, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 542,62 грн.

При цьому, відповідачем також після порушення провадження у справі № 910/13259/13 перераховано на рахунок позивача заборгованість у сумі 2 542,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 820 від 09.09.2013 р. з призначенням платежу: «за гофропродукцію за дог. № 850/Р від 10.01.2012 р. у т.ч. ПДВ 20% 423,77 грн.».

Так, станом на момент розгляду даної справи відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за спірним Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до 3.2. Договору, розрахунки за продукцію провадяться продовж 20 банківських днів з моменту відвантаження.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалось вище, після порушення провадження у справі, шляхом часткової сплати відповідачем основної заборгованості та проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач виконав свої зобов'язання за спірним договором, що зумовило відмову позивача від позову в частині основної заборгованості.

При цьому, що стосується позовних вимог про стягнення штрафу, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається зі змісту укладено між сторонами Договору, у разі прострочення оплати продукції більше ніж на 20 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості відвантаженої, але не оплаченої продукції (п. 4.3. Договору).

З огляду на несвоєчасну оплату вартості поставленого позивачем товару, останнім нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 261,61 грн., розрахунок якого є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у визначений Договором строк, а отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 3 261,61 грн. підлягають задоволенню

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про необґрунтованість нарахування штрафу, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем прострочено виконання взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставлено товару за спірним договором, при цьому, положеннями Угоди № 1 від 16.08.2013 р. про взаємозалік однорідних вимог врегульовано лише зарахування основного боргу на суму 20 073,50 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору у покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення 24 616 (двадцять чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 12 коп. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» (03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Волинська, будинок 40, код ЄДРПОУ 02132384) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Метиз» (51931, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Заводський район, вулиця Широка, будинок 99, код ЄДРПОУ 02969248) 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одну) грн. 61 коп. штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака