Ухвала суду № 35863063, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3268/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28.12.2012 № 0009591720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі вимог ст.ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 05.12.2012 № 3742 та на підставі службового посвідчення серії НОМЕР_3 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД ОСА», відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2012 № 2791/17/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого в березні 2012 року занижено податок на додану вартість всього в сумі 12 500,00 грн. Донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 12 500,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0009591720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 750, 00 грн. (12 500, 00 грн. за основним платежем та 6 250, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «ТД ОСА», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28.12.2012 № 000959172 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «ТД ОСА» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому оскаржуване повідомлення-рішення винесене правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 03.01.2012 позивачем (замовник) укладено договір на надання послуг № 052012 з ТОВ «ТД ОСА» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов'язується в порядку й на умовах, обговорених у даному договорі, на свій ризик, своїми силами виконати токарно-фрезерні та сварочні роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, обговорених даним договором й оформленими до нього додатковими угодами між сторонами.

Так, в березні 2012 року ТОВ «ТД ОСА» виконано передбачені договором роботи (послуги), а позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ТД ОСА».

Реальність виконання господарських операцій з вищезазначеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунками-фактури № СФ-02103 від 21.03.2012, № СФ-0354 від 27.03.2012, № СФ-03012 від 30.03.2012, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00002, № ОУ-00003, № ОУ-00002, податковими накладними від 21.03.2012 № 293, від 27.03.2012 № 390, від 30.03.2012 № 545 та виписками банку (а.с. 33-44).

З метою здійснення господарської діяльності 01.12.2010 позивачем (орендар) укладено договір оренди № 06/10 з ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (орендодавець), відповідно до якого на підставі взаємної згоди сторін орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: приміщення загальною площею 82,3 кв.м. та 49,8 кв.м, розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, для вироблення металевих конструкцій та додаткові угоди до нього (а.с.47-53, 56-59). Виконання даного договору підтверджується актами приймання-передачі приміщення (а.с.54-55).

Крім того, позивачем надано ряд підтверджуючих документів щодо придбання необхідного виробництва для вироблення металевих конструкцій (а.с.60-66).

Також, необхідно зазначити, що для виготовлення металевих конструкцій позивачем придбано наступні матеріали: лист з алюмінію, труба н/ж, порубка, круг, плита з алюмінію, лист г/к, труба профільна та інше, що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату та товарними чеками (а.с.134-156).

В подальшому вироблені позивачем металеві конструкції реалізовано, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: накладними, податковими накладними та кресленнями майбутніх деталей, які були замовлені контрагентом (а.с.67-114).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов укладеного договору, що надає ФОП ОСОБА_2 право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ТД ОСА».

Доводи апелянта про недекларування контрагентом суми податку на додану вартість за господарськими операціями з позивачем є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «ТД ОСА», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28.12.2012 № 000959172 є протиправними та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 000959172.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.13.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

ОСОБА_3