Постанова № 35862824, 02.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 р. Справа №805/15615/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Стрілкова Н.В. - довір. від 02.01.2013 року № 009/юр-10

від відповідача - Лисенков Д.М. - довір. від 15.10.2013 року № 7915/10/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів

про визнання недійсною та скасування податкової консультації, спонукання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації від 26.09.2013 року № 6382/10/06-13, зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкова консультація, яка оскаржується, надана відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Зазначає, що податкова консультація не відповідає нормам чинного законодавства, а саме, ст. 160 та ст. 186 Податкового кодексу України, оскільки, як вважає позивач, відповідач не проаналізував суть послуг, які позивач планує отримати від нерезидентів.

Вказує на те, що послуги з організації участі у міжнародній виставці не є послугами з виробництва та (або) розповсюдження реклами, оскільки під час виставки здійснюється цілий ряд послуг з окремою цивільно-правовою природою, а саме, надання у платне користування виставкового стенду, стінових конструкцій, килимового покриття, столу-подіуму та іншого обладнання, послуги із загального освітлення, прибирання та загальної охорони майна.

Наполягає на тому, що договори, укладені ним з організаторами виставок, за своєю суттю є договорами оренди.

Враховуючи наведене, вважає, що підстав для оподаткування податком на прибуток вартості таких послуг відповідно до ст. 160 Податкового кодексу України немає.

Вважає, також, що при придбанні таких послуг та визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість слід керуватись нормами п.п..186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкова консультація, яка оскаржується, надана відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Вказує на те, що порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами та місце постачання яких розташоване на митній території України, визначений ст. 208 Податкового кодексу України.

Зазначає, що в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України такі послуги є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Наполягає на тому, що норми п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України розповсюджуються тільки на послуги у сфері культури, мистецтва, освіти, науки та спорту, тому зазначена норма не може бути застосована у спірних взаємовідносинах.

Вважає, що виставка є одним з рекламних заходів згідно Закону України «Про рекламу», тому, незалежно від складу та правового характеру послуг, що надаються за відповідними договорами, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до п.п.»б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених п.п.139.1.13 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, просив в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області 01.04.1994 року, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 05763599), місцезнаходження юридичної особи: 84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5 (а.с. 10 - 11).

05.07.2013 року ПАТ «НКМЗ» звернулось до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку з листом № 015/1733, в якому просило надати роз'яснення, чи є послуги, що має отримати ПАТ «НКМЗ» від нерезидентів - організаторів міжнародних виставок, послугами, які надаються для влаштування платних виставок, або це рекламні послуги, та чи підпадають надані послуги під поняття виробництво та/або розповсюдження реклами, чи необхідно під час придбання послуг з організації участі у міжнародній виставці сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми вартості таких послуг та нараховувати ПДВ (а.с. 22 - 23).

За результатами розгляду вказаного запиту СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку надала ПАТ «НКМЗ» податкову консультацію від 07.08.2013 року № 2481/10/06-13, в якій зазначила, що виходячи із суті термінів, наведених в ст.1 Закону України «Про рекламу», виставка є одним з рекламних заходів, але з метою визначення приналежності послуг, що надаються підприємству нерезидентом, до послуг з організації участі у міжнародних виставках або до рекламних послуг, необхідно проаналізувати договір та первинні документи, які підтверджують здійснення даної господарської операції (а.с. 24).

29.08.2013 року ПАТ «НКМЗ» направлений на адресу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку лист про надання додаткової інформації з метою отримання податкової консультації, до якого додані проекти договору про надання послуг у зв'язку з участю ПАТ «НКМЗ» у Міжнародній виставці та акту до договору із зазначенням конкретних найменувань робіт та послуг.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ПАТ «НКМЗ» (замовник) підготувало проект договору про надання послуг у зв'язку з участю у Міжнародній виставці та передання майна, згідно якого виконавець організовує участь замовника у міжнародній виставці та зобов'язується надати у виставочному комплексі обладнання, а саме, у платне користування виставковий стенд, стінові конструкції, килимове покриття, стол-подіум та інше, послуги із загального освітлення, прибирання та загальної охорони майна (а.с. 26 - 28).

26.09.2013 року СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку надала податкову консультацію № 6382/10/06-013, в якій зазначила, що виставка є одним з рекламних заходів згідно Закону України «Про рекламу», тому, незалежно від складу та правового характеру послуг, що надаються за відповідними договорами, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до п.п.»б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених п.п.139.1.13 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (а.с. 30).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати недійсною та скасувати податкову консультацію, оскільки вважає, що у спірних взаємовідносинах позивачем з організаторами виставок укладається договір оренди приміщення та обладнання, а не договір надання рекламних послуг.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Статтею 52 Податкового кодексу України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Консультації надаються контролюючими органами, які мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з питанням про роз'яснення, чи є послуги, що має отримати ПАТ «НКМЗ» від нерезидента - організатора міжнародної виставки, послугами, які надаються для влаштування платних виставок або це рекламні послуги, чи підпадають такі послуги під поняття або розповсюдження реклами та чи необхідно позивачу нараховувати та сплачувати ПДВ за ставкою 20%.

Суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо невідповідності консультації, яка оскаржується, нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулює Закон України «Про рекламу».

Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу»:

- реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;

- спеціальні виставкові заходи - заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1065 «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні» визначено, що виставка - захід, пов'язаний з демонстрацією продукції, товарів та послуг, який сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринок з урахуванням його кон'юнктури, створенню умов для проведення ділових переговорів з метою укладення договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отримання інвестицій.

Тобто, послуги, які надаються для влаштування платних виставок, є послугами реклами.

Згідно п.п. «б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до п. 180.2 ст.180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України визначений ст. 208 Податкового кодексу України, згідно якої цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі - резиденту.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку податкових зобов'язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом «б» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 160.1 ст.160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 160 ПКУ.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 ст.160 Податкового кодексу України, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що, оскільки виставки є одним із заходів рекламного характеру, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до п.п.»б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України.

Суд вважає неправомірним посилання позивача на норми п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України, з наступних підстав.

Згідно зазначеної норми для послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів, місцем постачання таких послуг є місце фактичного їх надання.

Тобто, зазначена норма законодавства регулює відносини, які складаються з надання послуг у певних сферах, а саме, культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про надання послуг реклами.

Суд вважає, також, необґрунтованим посилання позивача, що договір у спірних взаємовідносинах за своєю суттю є договором оренди, та відповідачем не досліджений характер послуг, які надаються організаторами виставки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В розумінні статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1065 «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні» визначено, що розпорядником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який здійснює їх підготовку та проведення на підставі договору, укладеного з організатором виставок і ярмарків, може залучати на договірних засадах інших суб'єктів господарювання до виконання робіт, надання послуг, закупівлі товарів, необхідних для організації та проведення виставок і ярмарків.

Упорядником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який надає на підставі договору, укладеного з організатором або розпорядником виставок і ярмарків послуги з їх організації (проектування, будівництво, оформлення виставок і ярмарків).

Агентом є суб'єкт господарювання, який бере на підставі договору, укладеного з організатором або розпорядником виставок і ярмарків, зобов'язання із залучення учасників.

Учасником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який уклав з організатором або розпорядником договір про участь в них.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, у спірних правовідносинах за договором організатори виставок надають послуги саме з організації та проведення виставок, невід'ємною частиною яких є надання обладнання, освітлення, прибирання, охорони, тощо.

Тобто, у спорі, що розглядається, має місце договір про надання рекламних послуг, а не договір оренди.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації від 26.09.2013 року № 6382/10/06-13, зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду - відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 02.12.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 06.12.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.